Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №569/28450/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/28450/25 пров. № А/857/14693/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року (суддя – Першко О.О., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного тексту – 09 лютого 2026 року),

в адміністративній справі №569/28450/25 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Захарчука Руслана Володимировича, Департаменту патрульної поліції,

про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Захарчука Руслана Володимировича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив: 1) визнати протиправними дії капітана поліції Звягельського районного управління патрульної поліції м. Звягель Житомирської області Захарчука Руслана Володимировича щодо складання постанови ЕНА №6351591 від 16 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за порушення ч.2 ст.126 КУпАП; 2) визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6351591 від 16 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідач Департамент патрульної поліції позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає чинній практиці Верховного Суду, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що поліцейським не було надано законної підстави для зупинки транспортного засобу, не було надано можливості скористатись правовою допомогою, не було встановлено, що маючи вищу категорію дозволено керувати транспортними засобами нижчої категорії. Оскаржувана постанова не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про порушення правил дорожнього руху, викладені у ній факти належними та допустимими доказами в порядку ст.251 КУпАП не підтверджені.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідач Департамент патрульної поліції подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.12.2025 серії ЕНА №56351591, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с. 42).

За змістом вказаної постанови 16.12.2025 року, в 00:18:00 в с.Анета траса М-06 Київ –Чоп 236 км водій був зупинений згідно ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» та під час дії комендантської години, керував автомобілем «Mercedes-Benz sprinter 616 CD1» номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом «Besittrailers B23», номерний знак НОМЕР_2 та не мав права керувати даним транспортним засобом, не мав категорії C1E, чим порушив п.2.1«а» Правил дорожнього руху України - керування ТЗ особою, яка не мала права керування таким.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 2.1«а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно приписів пункту 2.13 ПДР транспортні засоби належать до певних категорій, при цьому: транспортні засоби категорії В автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; транспортні засоби категорії С1 призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; транспортні засоби категорії С призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; категорії BE, C1E, CE, DIE, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, C, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вважав, що відповідачем обґрунтовано визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та правомірно накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відповідно, позов задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обставинам правомірності прийняття спірної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Приймаючи рішення, суд враховує, що визначений правовою нормою ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.

У розглядуваній справі встановлено, що 16.12.2025 року поліцейським УПП в Житомирській області ДПП Захарчуком Р.В. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №56351591, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Зокрема з`ясовано, що 16.12.2025 року 00:18:00, в с.Анета, траса М-06 Київ –Чоп 236 км водій був зупинений згідно ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» та під час дії комендантської години, керував автомобілем «Mercedes-Benz sprinter 616 CD1» номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом «Besittrailers B23», номерний знак НОМЕР_2 та не мав права керувати даним транспортним засобом, не мав категорії C1E, чим порушив п.2.1«а» Правил дорожнього руху України - керування ТЗ особою, яка не мала права керування таким.

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з реєстраційної картки автоматизованої системи бази даних інформаційного порталу Національної поліції України свідоцтва СТІ-273924 від 12.03.2025 про реєстрацію транспортного засобу, повна маса транспортного засобу Mercedes-Benz sprinter 616 CD1» номерний знак НОМЕР_1 , складає 5990 кг, а тому він належить до категорії С1, а саме – призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500-7500 кг, состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кг.

З огляду на те, що повна маса причепу «Besittrailers B23, номерний знак НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 складає 3500 кг (520 кг – маса без навантаження) категорія ВЕ, позивач повинен мати право керування засобами категорії С1Е, яка включає керування составами транспортних засобів з тягачем категорії В,C1,C,D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кг.

Нормами п. 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ № 340, на які посилався позивач, передбачено, що водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

В даному випадку дозволена максимальна маса причепа перевищує 750 кілограмів та складає згідно свідоцтва про реєстрацію 3500 кг, тобто перевищує масу автомобіля без навантаження, яка в даному випадку складає 2600 кг, що також підтверджено свідоцтвом про реєстрацію. Загальна дозволена максимальна маса транспортного засобу і причепа, якими керував позивач перевищує 3500 кілограмів та складає 9490 кг (5990 кг + 3500 кг).

Згідно того ж пункту 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого № 340, до керування транспортними засобами категорій С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій С1Е, СЕ, D1E і DE.

Таким чином, право на керування транспортними засобами з причепом категорії В, В1, С1, С, D1 і D не надавали позивачеві права керувати транспортним засобом Mercedes-Benz sprinter 616 CD1, дозволена максимальна маса якого становить 5990 кг, разом з причепом Besittrailers B23 повна маса якого становить 3500 кг.

Оцінюючи доводи апелянта щодо наявності у нього права керування транспортним засобом на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 348 від 22.03.2022, колегія суддів зазначає також наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 22.03.2022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 184 від 03.03.2022 та встановлено особливості допуску до керування транспортними засобами в період дії воєнного стану, зокрема передбачено, що до керування транспортними засобами категорій C, C1 допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.

Водночас, системний аналіз зазначених положень нормативно-правового акта свідчить, що ним не врегульовано питання допуску до керування транспортними засобами категорії C1E особами, які мають посвідчення водія категорії CE, а також не передбачено будь-яких виключень або розширеного тлумачення щодо права керування транспортними засобами зазначеної категорії.

Отже, наведена апелянтом норма не містить положень, які б підтверджували наявність у нього права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Крім того, згідно з наявною в матеріалах справи інформацією з бази ІПНП реєстраційної картки посвідчення водія серії НОМЕР_4 видане на ім`я ОСОБА_1 , має статус «недійсний», що у сукупності з іншими доказами у справі підтверджує відсутність у нього права керування транспортними засобами відповідної категорії.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови серії ЕНА №56351591 від 16.12.2025 року за адміністративне правопорушення у керуванні транспортним засобом без підтвердження вказаного права відповідним документом належної категорії, відповідач надав відеозаписи з фіксацією події, що є належними і допустимими доказами, з огляду яких прослідковується і судом встановлено факт зупинки автомобіля позивача та його вихід з водійського місця. Отже у поліцейських було достатньо підстав вважати позивача водієм автомобіля «Mercedes-Benz sprinter 616 CD1» номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «Besittrailers B23», номерний знак НОМЕР_2 .

На спростування таких обставин позивач не надав суду для приєднання до матеріалів справи копії водійського посвідчення та відповідно не спростував встановленого поліцейськими факту відсутності посвідчення на право керування «Mercedes-Benz sprinter 616 CD1» номерний знак НОМЕР_1 , з причепом «Besittrailers B23», номерний знак НОМЕР_2 .

Щодо доводів апелянта про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу, то такі є безпідставними, з огляду на те, що відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений Указами Президента України та діє і на даний час.

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Відповідно до п. 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі Порядок №1456), правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до п.10 Порядку №1456, працівникам поліції дозволено зупиняти транспортні засоби для перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, на контрольному пункті або блокпостах, саме де і був зупинений автомобіль позивача.

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів наголошує на законності зупинки позивача та перевірки посвідчення водія, адже його зупинено у період дії режиму воєнного стану.

Отже, наявні у матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача п.2.1«а» Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року в адміністративній справі №569/28450/25 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Захарчука Руслана Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір

Повний текст постанови суду складено 06.07.2026 року