Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №260/6212/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6212/25 пров. № А/857/52778/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (головуюча суддя: Калинич Я.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 02.08.2025, звернулася з позовом до суду, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо встановлення з 01.03.2024 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн та не застосування, при проведенні індексації пенсії, коефіцієнта збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії за 2020-2022 роки в сумі 12236,71;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести з 01.03.2024 по 28.02.2025 перерахунок пенсії у відповідності до статті 42 частини 2 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 - 2022 роки (12236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення з 01.03.2025 індексації пенсії без застосування коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника у розмірі 1,0345, а не у розмірі 1,115 згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести з 01.03.2025 перерахунок пенсії у відповідності до статті 42 частини 2 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 - 2022 роки (12236,71 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2025 року.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що відповідач, встановивши з 01.03.2024, при проведенні їй індексації пенсії, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, а також не застосувавши з 01.03.2025 коефіцієнт збільшення показника 1,115 діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства та у зв`язку з чим позивач звернулася з цим позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо непроведення індексації пенсії у 2024-2025 роках із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та 1,115 відповідно.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивачу за 2020-2022 роки, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», а також починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що в результаті перерахунків пенсії позивачки для забезпечення індексації з 01.03.2024, її пенсія не збільшилась, у зв`язку з чим їй були встановлені відповідна доплата (100,00 з 01.03.2024). Також зазначає, що основний розмір пенсії позивачки з 01.03.2025 підвищено на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0345 відповідно до Постанови № 209. Розмір пенсії становить 12041,87 грн. З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, внаслідок перерахунку пенсії позивачки, не допустило протиправної поведінки та не порушило право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Позивачкою, 19.01.2026 подано відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області. До 11 серпня 2023 року позивачка отримувала пенсію по інвалідності, а з 11 вересня 2023 року пенсію за віком, призначені згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Однак, позивачці не було відомо, чи проводилась пенсійним органом індексація її пенсії за віком, після призначення такої вперше (з 11.08.2023), і який для цього, при проведенні перерахунків пенсії, було взято за основу показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

У зв`язку з цим, заявою від 27.05.2025, позивачка звернулася до відповідача щодо надання інформації про її пенсійне забезпечення, зокрема, надати всі наявні в електронній пенсійній справі перерахунки пенсії та розрахунки заробітку для обчислення таких; у випадку проведення індексації пенсії заявниці, повідомити: на підставі якого нормативного акту проводився кожен такий перерахунок пенсії; який базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, враховувався для обчислення пенсії при кожному перерахунку такої; який коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні застосовувався при кожному перерахунку пенсії.

Листом від 11.06.2024 відповідач повідомив позивачку, що з 11 серпня 2023 року, на підставі її заяви, переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV. Відповідно до вказаного листа та доданих до нього копій перерахунків пенсії та розрахунків заробітку для обчислення, встановлено, що з 01.03.2024 відповідачем не проведено індексацію основного розміру пенсії позивачки на коефіцієнт визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», оскільки показник середньої заробітної плати, з якого обчислено їй пенсію (12236,71 грн) перевищував показник, який застосовувався для перерахунку пенсії з 01.03.2024 (7405,03х1,0796=7994,47).

Позивачка вважає, що відповідач, встановивши з 01.03.2024, при проведенні їй індексації пенсії, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, а також не застосувавши з 01.03.2025 коефіцієнт збільшення показника 1,115 діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства та у зв`язку з чим позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у проведенні індексації пенсії позивачки шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 гривень є протиправною. Крім цього, дійшов висновку, що здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахунку (індексації) пенсії позивачці у 2025 році із застосуванням визначених п. 6 Постанови № 209 коефіцієнтів збільшення, зокрема, 1,0345 є протиправним, зважаючи на те, що пенсія позивачки підлягає підвищенню саме у відповідності до п. 1 Постанови № 209, що в свою чергу, виключає можливість застосуванням пенсійним органом положень п. 6 цієї Постанови.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів, що забезпечує часткове або повне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

За приписами статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення є державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів в умовах зростання цін. Відповідно до частини другої статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено у розмірі 103 відсотків.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що Законом України від 15.02.2022 № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» викладено у новій редакції частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація пенсій здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону, з метою забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам зростання індексу споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року проведення такого збільшення, порівняно з трьома календарними роками, які їм передували.

При цьому у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України розмір такого збільшення може бути підвищений, однак не більше ніж до 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) за відповідний період.

Розмір та порядок зазначеного збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Оцінюючи наведені норми у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що індексація пенсій є обов`язковою державною соціальною гарантією, яка підлягає реалізації у встановленому законом порядку, а органи Пенсійного фонду України зобов`язані забезпечувати її проведення відповідно до вимог чинного законодавства та рішень Кабінету Міністрів України, прийнятих на його виконання.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок пенсії Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт. При цьому кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням вже збільшеного у попередні роки показника.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено формулу обчислення коефіцієнта збільшення, яка враховує 50 відсотків зростання індексу споживчих цін та 50 відсотків зростання середньої заробітної плати за визначені періоди, що загалом кореспондує положенням частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом із тим, Порядком № 124 передбачено, що базовим показником для такого збільшення є фіксований показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, який підлягає подальшому коригуванню шляхом застосування відповідних коефіцієнтів у наступні роки.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у подальшому Кабінет Міністрів України щороку визначав конкретні коефіцієнти індексації шляхом прийняття відповідних постанов, зокрема: постанови від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 якими передбачалося проведення перерахунку пенсій з 1 березня відповідного року із застосуванням встановлених коефіцієнтів (1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 відповідно), а також запровадження додаткових щомісячних доплат у разі, якщо розмір пенсії не підвищувався внаслідок такого перерахунку.

Крім того, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» тимчасово зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тоді як пунктом 8 цього ж розділу встановлено, що положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у 2023 році застосовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що стало підставою для прийняття постанови № 168.

Аналогічний підхід щодо щорічного визначення порядку та коефіцієнтів індексації збережено і в наступних нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Порядку № 124 у частині визначення базового показника для проведення індексації не повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, якщо закон передбачає щорічне збільшення актуального показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, то Порядок № 124 фактично закріплює інший підхід, відповідно до якого збільшенню підлягає фіксований показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року з його подальшим коригуванням у наступні роки.

Таким чином, має місце нормативна невідповідність між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, яка полягає у різному визначенні бази для застосування коефіцієнта збільшення, що, у свою чергу, впливає на обсяг пенсійних виплат.

– відповідно до Закону – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії;

– відповідно до Порядку № 124 – показник середньої заробітної плати (доходу) станом на 01 жовтня 2017 року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Зазначені принципи передбачають, що умови, порядок призначення та перерахунку пенсій мають визначатися виключно законом, що забезпечує правову визначеність, передбачуваність та рівність прав усіх учасників пенсійної системи. Водночас принцип диференціації забезпечує прямий зв`язок між розміром сплачених страхових внесків, тривалістю страхового стажу та розміром пенсійних виплат, що відповідає засадам соціальної справедливості.

Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом іншого підходу до визначення базового показника для індексації, ніж передбачено законом, порушує зазначені принципи, оскільки призводить до спотворення механізму обчислення пенсії та нівелює залежність її розміру від фактичних показників заробітної плати, які враховувалися під час призначення пенсії.

Отже, абзаци перший та другий пункту 5 Порядку № 124 підлягають застосуванню лише у тій частині, що не суперечить положенням частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме – з урахуванням того, що під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні конкретної пенсії.

У разі невідповідності підзаконного нормативно-правового акта закону суд відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує правовий акт вищої юридичної сили.

Зазначене узгоджується з принципом верховенства права, який передбачає, зокрема, обов`язок суду забезпечувати пріоритет закону над підзаконними актами та застосовувати норми права, які відповідають критерію «якості закону».

Правова позиція щодо недопустимості застосування нормативно-правових актів, які суперечать законам України, неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, відповідно до яких суди не повинні застосовувати такі акти незалежно від їх чинності.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV, положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним.

Враховуючи зазначене, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-ІV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовувався для обчислення пенсії, із застосуванням відповідних коефіцієнтів, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме: 1,0796; 1,115.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню шляхом:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо непроведення позивачці індексації пенсії у 2024-2025 роках із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та 1,115 відповідно;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити позивачці з 01.03.2025 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивачу за 2020-2022 роки, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», а також починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 260/6212/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська