Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №460/4900/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4900/25 пров. № А/857/23235/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Крутеня Івана Володимировича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Рівненській обл. до ОСОБА_1 про примусове стягнення податкового боргу (суддя суду І інстанції: Комшелюк Т.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.05.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 06.05.2025р.),-

В С Т А Н О В И В:

15.03.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 17.03.2025р.) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС в Рівненській обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 податковий борг в сумі 23806 грн. 41 коп. (а.с.1-4).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.19 і на звороті).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 23806 грн. 41 коп. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с.21-22).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Крутень І.В., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.24-33).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує помилковістю визначення податковим органом відповідачу податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Також суд не дотримався вимог процесуального закону під час розгляду справи: не повідомив відповідача про розгляд, не скерував процесуальних документів, чим порушив принцип рівності сторін.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою апеляційного суду від 15.06.2026р. з ініціативи апеляційного суду витребувано від позивача ГУ ДПС у Рівненській обл. додаткові докази по справі, а саме:

детальний розрахунок суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за спірний період (із розбивкою на об`єкт, базу (об`єкт нерухомості) та період оподаткування, застосовану ставку податку - по кожному повідомленню-рішенню, із покликанням на відповідні рішення органів місцевого самоврядування про місцеві податки і збори);

належно завірені копії податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, згідно яких сформовано суму податкового боргу, докази їх скерування на адресу відповідача;

суму податкового боргу в рамках заявленого позову станом на час апеляційного розгляду справи;

розрахунок проведених платником податків платежів, які були зараховані в рахунок погашення суми боргу, заявленого до стягнення в межах розглядуваної справи;

інформацію про здійснення податковим органом процедур відкликання податкових повідомлень-рішень та списання спірного податкового боргу (за заявою платника чи самостійно контролюючим органом), що стосуються розглядуваної справи;

докази оскарження платником винесених податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, а також звернення до суду із вимогами про списання безнадійного податкового боргу (за наявності) (а.с.49-52).

23.06.2026р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач скерував на адресу апеляційного суду додаткові пояснення із підтверджуючими документами (а.с.58-67).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.4 ст.41 ПК України).

Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (п.95.2 вказаної статті).

За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідача складає 23806 грн. 41 коп. Вказаний борг виник внаслідок несплати суми податкових зобов`язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень № 0339336-2409-1710-UA56040190000045841 від 07.06.2024р. на суму 2512 грн. 50 коп., № 0339338-2409-1710-UA56040190000045841 від 07.06.2024р. на суму 4503 грн. 71 коп., № 0339337-2409-1710-UA56040190000045841 від 07.06.2024р. на суму 16790 грн. 20 коп., які набули статусу узгоджених. Також зверненню до суду із згаданим позовом передувало скерування на адресу відповідача податкової вимоги № 0005474-1306-1700 від 07.11.2023р., яку відповідач залишив без реагування.

Доказів оскарження та скасування зазначених повідомлень-рішень та податкової вимоги, визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу, з огляду на наступне.

Із змісту заявленого ГУ ДПС в Рівненській обл. позову слідує, що його предметом є стягнення з відповідача ОСОБА_1 податкового боргу в загальному розмірі 23806 грн. 41 коп. за період 2023 року.

За таких обставин під час розгляду справи суд повинен перевірити підстави та періоди виникнення вказаної заборгованості, правильність обчислення суми боргу, наявність або відсутність платежів в рахунок погашення цієї суми (повного чи часткового), а також з`ясувати та зазначити у своєму рішенні, із яких сум складається цей борг та на підставі яких документів відповідач повинен його сплачувати.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом.

Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пп.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп.«е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.1 Розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р., з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника /ІКП/ за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно облікових даних ГУ ДПС в Рівненській обл. станом на 15.03.2025р. за відповідачем ОСОБА_1 обліковувався непогашений податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, за період 2023 року у загальному розмірі 23806 грн. 41 коп., в тому числі недоїмка (основний платіж) - 23806 грн. 41 коп.

Розмір податкового боргу стверджується Розрахунком суми податкового боргу платника податків (а.с.7-8), копіями податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги (а.с.9, 11), відомостями облікової картки платника податків по вказаних платежах, відповідно до якої загальний податковий борг позивача за період 2023 року становив 23806 грн. 41 коп. (сальдо на 31.12.2024р.) (а.с.13-14).

Розглядуваний податковий борг в сумі 23086 грн. 41 коп. виник внаслідок несплати відповідачем як фізичною особою податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, обчислений згідно наступних податкових повідомлень-рішень № 0339336-2409-1710-UA56040190000045841 від 07.06.2024р. на суму 2512 грн. 50 коп., № 0339338-2409-1710-UA56040190000045841 від 07.06.2024р. на суму 4503 грн. 71 коп., № 0339337-2409-1710-UA56040190000045841 від 07.06.2024р. на суму 16790 грн. 20 коп., що стосуються належних відповідачу об`єктів нежитлової нерухомості (приміщення площею 75 кв.м, нежитлової будівлі площею 327,90 кв.м та будівлі промисловості, склади загальною площею 501,20 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35-36, 62-63).

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслано поштовим відправленням з повідомленням про вручення № 3510002840021 на адресу відповідача, отримані особисто відповідачем 14.09.2025р., про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення (а.с.12).

З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 0005474-1306-1700 від 07.11.2023р. на суму 55673 грн. 77 коп., яка стосувалася попередніх сум боргу позивача перед бюджетом (станом на 06.11.2023р.) (а.с.9).

Вказана податкова вимога направлена поштовим відправленням з повідомленням про вручення № 3510002702290 на адресу відповідача, отримана особисто відповідачем 25.11.2023р., про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення (а.с.10).

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено доказів оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Натомість, відповідач наголошує на помилковості визначення податковим органом відповідачу податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов`язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у визначеному розмірі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.

Стосовно правомірності визначення позивачем суми грошових зобов`язань колегія суддів звертає увагу на таке.

Факт узгодження грошового зобов`язання створює для платника податків обов`язок сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Враховуючи, що після узгодження грошових зобов`язань у відповідача виник обов`язок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобов`язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання позивачем податкової вимоги відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає до задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт узгодження грошового зобов`язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов`язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов`язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу.

Отже, питання правомірності податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості, не може бути предметом доказування у межах розглядуваного позову, оскільки такі рішення суб`єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Окрім цього, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Фактично спірні правовідносини виникли з участю фізичної особи (громадянина та власника об`єкта нерухомості) ОСОБА_1 у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства щодо своєчасної сплати визначених податковим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що саме ОСОБА_1 як фізична особа є належним відповідачем за цим позовом.

Звідси, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішень, якими визначені податкові зобов`язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано в суді першої інстанції доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі правильно задоволені судом першої інстанції.

В частині доводів апелянта про неотримання процесуальних документів колегія суддів враховує, що ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням на адресу відповідача: АДРЕСА_2 .

Вказана адреса підтверджена відомостями Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду (а.с.18).

Факт скерування вказаних документів на адресу ОСОБА_1 стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610240098264 (а.с.20).

Окрім цього, розгляд справи за відсутності відповідача не призвів до неправильного вирішення справи по суті; також відповідач не був позбавлений можливості під час апеляційного розгляду справи надати свої заперечення проти заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що в силу приписів ч.2 ст.317 КАС України законне, обгрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань, тому колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що наведені апелянтом обставини не призвели до неправильного вирішення справи, а відтак не можуть слугувати достатньою підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Крутеня Івана Володимировича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. в адміністративній справі № 460/4900/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 06.07.2026р.