Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №240/2640/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2640/26

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

06 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.08.2025 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 №4-р(І)/2024, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 15.05.2024 у справі №400/12171/21, від 03.07.2024 у справі №460/13832/23 та від 10.12.2024 у справі №240/1121/24.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Закон №796-XII не визначає показника «мінімальної пенсії за віком» для обчислення пенсій за цим Законом; що стаття 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначає щонайменше три показники прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а отже й три розміри мінімальної пенсії за віком; що частина 4 статті 28 Закону №1058-IV передбачає застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Також апелянт посилається на те, що Закон №1584-IX на час виникнення спірних відносин не скасований та не визнаний неконституційним, його дія не припинена; що рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 передбачає втрату чинності частиною третьою статті 54 Закону №796-XII зі змінами через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, а ця обставина не настала. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не до кінця досліджені матеріали справи, зокрема не встановлено, що позивач перебуває на ІІІ групі інвалідності, тоді як у рішенні суду зазначена ІІ група. Апелянт також посилається на окремі думки суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуба О.П. та Берназюка Я.О. на постанову від 10.12.2024 у справі №240/1121/24.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила щодо доводів і мотивів такої скарги та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права; що правові висновки сформовано Верховним Судом у релевантній судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 25.05.2024 у справі №400/12171/21, від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, і ці висновки є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень. Водночас позивач у відзиві зазначає себе як особу з інвалідністю ІІІ групи та вказує, що рішенням суду зобов`язано перерахувати пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, щодо якої встановлено причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою, призначену та обчислену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-XII).

ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою (вх. №46280/Ш-0600-25 від 19.12.2025), у якій просила провести перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.

Листом від 16.01.2026 № 3748-46280/Ш-02/8-0600/26 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про безпідставність зазначених вимог, обґрунтовуючи відмову тим, що безпосередньо до статті 54 Закону № 796-XII будь-які зміни (доповнення) не внесено, а іншого розміру пенсії по інвалідності, ніж це передбачено частиною 3 статті 54 Закону у редакції Закону № 1584-IX, не передбачено.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач перебуває на ІІІ групі інвалідності та з 14.08.2025 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також зазначає себе як особу з інвалідністю ІІІ групи. Водночас у рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, і відповідно застосовано коефіцієнт 8 мінімальних пенсій за віком (передбачений для ІІ групи інвалідності). Зазначена обставина має значення для правильного вирішення справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Частиною 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР) було передбачено: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».

28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Конституційний Суд України зобов`язав Верховну Раду України протягом трьох місяців привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, зазначивши, що у разі невиконання цієї вимоги застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

29.06.2021 Верховною Радою України на виконання зазначеного Рішення Конституційного Суду України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29.06.2021 №1584-IX (далі - Закон №1584-IX), який набрав чинності 01.07.2021, відповідно до якого частину третю статті 54 Закону №796-XII викладено у новій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю -3700 гривень».

Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону № 796-XII (зі змінами, внесеними Законом № 1584-IX). Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині 3 статті 54 Закону №796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Конституційний Суд України констатував, що частиною 3 статті 54 Закону №796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині 1 статті 3, частині 2 статті 8, статті 16, частині 3 статті 22, частині 1 статті 46, частині 1 статті 50 Конституції України.7

Водночас Конституційний Суд України визначив, що частина 3 статті 54 Закону № 796-XII зі змінами, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, зі змінами.

Щодо доводів апелянта про те, що оскільки частина 3 статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону №1584-IX не втратила чинність (воєнний стан не припинено), відсутні підстави для застосування частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23 дійшов висновку, що Конституційний Суд України у Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 зобов`язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а у разі невиконання — застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Верховний Суд зазначив, що Верховна Рада України, прийнявши Закон № 1584-IX, формально виконала Рішення Конституційного Суду України, проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, що свідчить про невиконання Рішення Конституційного Суду України по суті.

У постанові від 15 травня 2024 року у справі № 400/12171/21 Верховний Суд підтвердив зазначену правову позицію та зазначив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 також дійшла висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії у розмірі нижче шести мінімальних пенсій за віком є протиправними.

Водночас колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком (що відповідає ІІ групі інвалідності).

Як зазначає апелянт в апеляційній скарзі, і що підтверджується матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_1 перебуває на ІІІ групі інвалідності, щодо якої встановлено причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Суд першої інстанції помилково зазначив у рішенні ІІ групу інвалідності та, відповідно, застосував коефіцієнт 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як для ІІІ групи інвалідності частиною 4 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР передбачено розмір 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Отже, суд першої інстанції, невірно встановив групу інвалідності позивача у зв`язку із чим допустив помилки як у визначенні групи інвалідності позивача та, як наслідок, у визначенні розміру пенсії, що підлягає перерахунку.

Таким чином доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.08.2025 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, у розмірі шести (шести) мінімальних пенсій за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.