Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №240/5775/21 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5775/21 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/5775/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 прийнятим у даній справі позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 01.10.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.10.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

На виконання вказаного рішення пенсійний орган здійснив нарахування заборгованості в сумі 128 370,70 грн, проте фактично виплатив лише 562,05 грн.

Станом на травень 2026 року залишок невиплаченої заборгованості, яка була офіційно розрахована самим відповідачем, складає 127 808,65 грн.

Рішення суду залишається невиконаним у частині виплати коштів понад чотири роки з моменту набрання ним законної сили.

В травні позивачка звернулась до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №240/5775/21 від 05.10.2021.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 прийнятого у справі № 240/5775/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену доплату до пенсії у розмірі 127 808 (сто двадцять сім тисяч вісімсот вісім) грн 65 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії виплачується при відповідному фінансуванні в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України та буде здійснена після надходженні коштів із Державного бюджету України.

З огляду на викладене, просить суд скасувати ухвалу суду, постановлену за заявою про зміну способу виконання рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України, частини друга, третя статті 14 КАС України), а його невиконання тягне встановлену законом відповідальність.

Правове регулювання питань зміни способу і порядку виконання судового рішення визначено статтею 378 КАС України. За загальним правилом підставою для такого втручання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас після набрання чинності Законом України №4094-IX від 21 листопада 2024 року законодавець істотно змінив підхід до судового контролю за виконанням рішень, доповнивши частину третю статті 378 КАС України спеціальною нормою.

Зазначена норма передбачає, що невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців судового рішення щодо соціальних виплат, зокрема пенсійних, є самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних сум. Такий підхід підлягає застосуванню і до справ, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, що прямо випливає з його перехідних положень.

Метою зазначених змін є забезпечення реального виконання судового рішення, а не формального підтвердження обов`язку боржника. Відтак зміна способу виконання у таких випадках не є переглядом судового рішення по суті, а становить процесуальний механізм гарантування ефективного судового захисту, що узгоджується як із вимогами статті 129-1 Конституції України, так і зі стандартами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення, яке набрало законної сили, у частині виплати нарахованих сум не виконано протягом встановленого законом строку. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував абзац другий частини третьої статті 378 КАС України та змінив спосіб виконання рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення конкретної суми коштів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, відповідно до якої у разі тривалого невиконання рішення про соціальні виплати суд зобов`язаний забезпечити ефективне поновлення прав шляхом зміни способу виконання на грошове стягнення.

Доводи апеляційної скарги про неможливість заміни способу виконання фактично зводяться до застосування підходу, що існував до внесення змін Законом №4094-IX, і не враховують нової редакції статті 378 КАС України. Такий формалістичний підхід створює передумови для затягування виконання судових рішень і суперечить завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи.

При цьому зміна способу виконання не створює нового грошового зобов`язання, оскільки йдеться про вже нараховані та визначені самим відповідачем суми, а лише трансформує невиконаний обов`язок у форму примусового виконання, яка забезпечує реальне поновлення прав позивача.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам і застосував норми матеріального та процесуального права з урахуванням їх чинної редакції та правових позицій Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.