Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №240/23593/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23593/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

06 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Токаревою М.С. у м. Житомирі) від 13 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах за роботу за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На підтвердження наявного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком № 2 позивач надав пенсійному органу пільгову довідку, видану державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 31 липня 2025 року № 03-22-195, зі змісту якої слідує, що в період з 12 лютого 2007 року по 13 жовтня 2023 року (16 років 10 місяців 01 день) ОСОБА_1 працював повний робочий день на державному підприємстві за професією (посадою) електрогазозварник слюсарно-механічного відділу служби головного механіка аеропорту та був зайнятий різанням та ручним зварюванням на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що передбачена Списком № 2 розділу ХХХІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Проте пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 103550011464 від 11 вересня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 вересня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цій справі.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що протягом спірного періоду з 12 лютого 2007 року по 13 жовтня 2023 року позивач працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, що підтверджено відомостями трудової книжки та довідкою від 31 липня 2025 року № 03-22-195, виданою державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Також суд зазначив, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16 серпня 1995 року по 17 квітня 1997 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення пенсійного органу є протиправним, а тому зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що у позивача відсутній стаж роботи за Списком № 2, а тому останній не має право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також вважає безпідставними висновки суду першої інстанції в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 16 серпня 1995 року по 17 квітня 1997 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці відсутня назва організації при прийняті позивача на роботу.

У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

03 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто подану заяву та за результатами розгляду такої 11 вересня 2025 року прийнято рішення № 103550011464 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Зі змісту такого рішення слідує, що вік позивача становить 55 років, страховий стаж - 37 років 7 місяців 1 день, а пільговий стаж за Списком № 2 відсутній. При цьому згідно з долученими до заяви документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період трудової діяльності з 16 серпня 1995 року по 17 квітня 1997 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу, а до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 12 лютого 2007 року по 13 жовтня 2023 року відповідно до пільгової довідки від 31 липня 2025 року № 03-22-195, виданої державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", оскільки довідка підписана директором з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу за довіреністю від 01 січня 2025 року № 01-22/7-1, проте така довіреність відсутня в документах електронної справи.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відтак основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що, окрім іншого, рішенням пенсійного органу, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16 серпня 1995 року по 17 квітня 1997 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в такій відсутня назва організації при прийнятті на роботу.

Водночас колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що таке твердження не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу згадуваного періоду роботи, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком.

Також пенсійний орган не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи за Списком № 2 з 12 лютого 2007 року по 13 жовтня 2023 року відповідно до довідки від 31 липня 2025 року № 03-22-195, виданої державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", оскільки довідка підписана директором з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу за довіреністю від 01 січня 2025 року № 01-22/7-1, проте така довіреність відсутня в документах електронної справи.

Слушними слід визнати висновки суду першої інстанції, що такі посилання відповідача в оскаржуваному рішенні не можуть слугувати підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу означеного періоду роботи, адже встановленими у справі обставинами підтверджується те, що протягом такого періоду позивач працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, що беззаперечно підтверджується як трудовою книжкою позивача, так і довідкою від 31 липня 2025 року № 03-22-195, виданою державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

При цьому представник позивача надав до суду витяг з довіреності від 01 січня 2025 року № 01-22/7-1, відповідно до якої ОСОБА_2 , яка обіймала посаду директора державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу, уповноважено підписувати/затверджувати від імені керівника підприємства наступні види документів, підготовлені персоналом підпорядкованих структурних підрозділів: звернення/довідки/ відповіді фізичним особам щодо стажу роботи на підприємстві.

Таким чином, на переконання колегії суддів, окружний адміністративний суд цілком обґрунтовано виснував, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи з 16 серпня 1995 року по 17 квітня 1997 року, а до пільгового стажу за Списком № 2 - з 12 лютого 2007 року по 13 жовтня 2023 року, що й слугувало підставою для скасування оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії та задоволення похідної позовної вимоги, яка стосується зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.