Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №120/10146/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10146/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

06 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Маслоід О.С. у м. Вінниці) від 25 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що з березня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в серпні 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької області у складі військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби), в оперативному підпорядкуванні якої перебував у зазначений період.

За таких обставин позивач вважає, що у нього виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, проте відповідач не виплати йому таку додаткову винагороду за серпень 2022 року, що й слугувало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за серпень 2022 року, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за серпень 2022 року.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ненарахування та невиплата позивачеві додаткової винагороди за серпень 2022 року обумовлено невиконанням позивачем 13 серпня 2022 року бойового наказу командира, внаслідок чого відносно позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052100000914 від 16 серпня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України.

Проте за результатами проведеного досудового розслідування 18 липня 2023 року старшим слідчим Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42022052100000914 від 16 серпня 2022 року у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення.

Зважаючи на факт закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 гривень за серпень 2022 року.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що на підставі рапорту начальника НОМЕР_4 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_5 прикордонного загону від 01 вересня 2022 року за вх. № 12295 відносно позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052100000914 від 16 серпня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України (“Непокора”).

У зв`язку із надходженням вищезазначеної інформації на підставі вимог підпункту 3 пункту 8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2022 року № 462-ОС вирішено не виплачувати позивачеві додаткову винагороду за період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року.

Відповідач вказує на те, що за результатами досудового розслідування 18 липня 2023 року старшим слідчим Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42022052100000914 від 1 у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення.

В той же час, постанова про закриття кримінального провадження на адресу відповідача не надходила, що не дає можливості остаточно встановити факт її існування та підтвердити достовірність інформації, викладеної в листі Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 30 жовтня 2023 року вих. № 604/-12613-вих-23.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за серпень 2022 року.

Додатково відповідач стверджує, що позивач з 16 лютого 2023 року не перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , а тому командир цієї військової частини не вправі видавати наказ про виплату позивачеві додаткової винагороди.

У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

В період з 2022 по 2023 рік позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 42-вв від 06 липня 2022 року позивача з 07 липня 2022 року направлено у службове відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з метою прийняття участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії проти України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 лютого 2023 року № 97-ОС ОСОБА_1 з 16 лютого 2023 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_5 прикордонного загону у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_6 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відтак позивач у період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року перебував у службовому відрядженні в НОМЕР_3 прикордонному загоні Держприкордонслужби (військова частина НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Відповідно до довідки № 12/4587, що видана командиром військової частини НОМЕР_2 від 16 жовтня 2022 року, майстер-сержант ОСОБА_1 в період з 09 липня 2022 року по 16 жовтня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької області.

Як свідчить інформація про грошове забезпечення позивача за 2022 рік, у серпні 2022 року йому не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, у зв`язку з невиконанням бойового наказу командира 13 серпня 2022 року.

За фактом невиконання позивачем 13 серпня 2022 року бойового наказу начальником НОМЕР_3 прикордонного загону направлено керівнику Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил повідомлення про вчинення позивачем в умовах воєнного часу діяння з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України.

16 серпня 2022 року стосовно позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052100000914 за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України.

Проте за результатами проведеного досудового розслідування 18 липня 2023 року старшим слідчим Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42022052100000914 від 16 серпня 2022 року у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення.

09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому спірну додаткову винагороду у збільшеному до 100000 гривень розмірі. До такої заяви позивачем долучено копію витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо закриття кримінального провадження № 42022052100000914.

Листом від 13 червня 2025 року відповідач повідомив позивача про те, що виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі буде здійснена у випадку надходження з військової частини НОМЕР_2 довідки у формі, передбаченій додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, якою буде підтверджена його участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Згідно з пунктом 1 вказаної постанови (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою виконання вимог Постанови № 168 та врегулювання правовідносин щодо виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбаченого цієї постановою грошового забезпечення Адміністрацією Державної прикордонної служби України 30 липня 2022 року видано наказ № 392-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", який набрав чинності та підлягає застосуванню з 01 серпня 2022 року.

Згідно з пунктом 1 цього наказу військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Підпунктом 3 пункту 8 згаданого наказу визначено, що начальник (командир) органу Держприкордонслужби позбавляє виплати додаткової винагороди повністю, якщо військовослужбовець відмовився виконувати бойові накази (розпорядження) в бойовій обстановці - за місяць, у якому здійснено таку відмову, що зазначається в рапорті безпосереднього начальника такого військовослужбовця, поданого по команді, та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Якщо кримінальне провадження за статтею 402 Кримінального кодексу України (непокора) було закрите через відсутність ознак кримінального правопорушення, то це означає, що факт невиконання наказу не підтвердився і відповідно відсутнє злочинне діяння.

Відповідно до пункту 14 наказу у разі скасування наказу про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків, якщо за результатами службового розслідування підстави для прийняття такого рішення не підтвердилися, а так само спростування інших умов, передбачених пунктом 8 цього наказу, військовослужбовцю виплачується додаткова винагорода за весь період, протягом якого він її не отримував, у порядку та на умовах, передбачених цим наказом.

Отже, Постанова № 168 передбачає можливість отримання військовослужбовцями додаткової грошової винагороди та розділяє таку винагороду на дві суми, зокрема до 30000 гривень - для всіх військовослужбовців за час виконання обов`язків військової служби протягом місяця, та додаткову суму збільшення такої винагороди у розмірі до 70000 гривень - для тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом місяця.

При цьому підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Водночас передбачено й випадки, коли військовослужбовець позбавляється виплати додаткової винагороди повністю. Однак у разі спростування обставин, що стали підставою для позбавлення винагороди, така виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець її не отримував.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 07 липня 2022 року по 16 жовтня 2022 року перебував у службовому відрядженні в НОМЕР_3 прикордонному загоні Держприкордонслужби (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

За серпень 2022 року позивачеві не виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у зв`язку із невиконанням ним 13 серпня 2022 року бойового наказу командира.

За фактом невиконання бойового наказу щодо позивача внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052100000914 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України.

Проте за результатами досудового розслідування 18 липня 2023 року старшим слідчим Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42022052100000914 від 16 серпня 2022 року у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що факт закриття кримінального провадження відносно позивача у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення є тією обставиною, що спростовує наявність умови для позбавлення його додаткової винагороди, позаяк відсутність складу правопорушення означає відсутність доведеного факту невиконання наказу в юридичному сенсі та виключає застосування в даному випадку будь-яких обмежень, які є наслідками такого невиконання.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо неможливості виплати позивачеві додаткової винагороди, оскільки постанова про закриття кримінального провадження до нього у встановленому законом порядку не надходила.

Так, позивач разом із заявою про виплату додаткової винагороди надав відповідачу відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з яких однозначно можна встановити факт винесення слідчим Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, 18 липня 2023 року постанови про закриття кримінального провадження відносно позивача.

Таким чином, враховуючи спростування умов, передбачених підпунктом 3 пункту 8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392-АГ, які зумовили позбавлення позивача додаткової винагороди за серпень 2022 року, тому колегія суддів вважає цілком обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату додаткової винагороди за серпень 2022 року.

При цьому, як вже зазначалося вище, довідкою № 12/4587, що видана командиром військової частини НОМЕР_2 16 жовтня 2022 року, підтверджується факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в період з 09 липня 2022 року по 16 жовтня 2022 року у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької області.

Отже, враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів вважає, що окружний адміністративний суд надав належну оцінку обставинам справи та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.