Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №160/2014/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м.Дніпросправа № 160/2014/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі №160/2014/25 (суддя Єфанова О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) щодо не вірного нарахування та не належної виплати ОСОБА_1 при звільненні з лав Збройних Сил України 18.11.2024 року сум:

- грошового забезпечення за 2019, 2020,2021, 2022, 2023,2024 роки;

- одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби на 18.11.2024 року за повних вісім років служби:

- грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки;

- грошову компенсацію за дні використаної основної відпустки за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- грошову компенсацію за невикористані дні основної відпусти за 2022, 2023, 2024 роки;

- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпусти, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021,2022,2023, 2024 роки;

- компенсацію невиплаченої індексації грошового забезпечення за період військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- компенсацію невиплаченої індексації грошового забезпечення за період військової служби з 03 березня 2023 року до 01 вересня 2024 року;

- компенсація вартості речового майна, що належить до видачи підполковнику ОСОБА_1 ;

- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати за весь час затримки за вказаними вище до дня фактичної виплати;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.

2) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену раніше суму, а саме:

- грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки станом на 18.11.2024 рік, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 і постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”,

3) Зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену раніше суму:

- грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки станом на 18,11.2024 рік, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми;

4) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену раніше суму:

- одноразової грошової допомоги при звільненні станом на 18.11.2024 рік за вісім повних років, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

5) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми;

6) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену раніше суму:

- грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року, відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

7) Зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити ОСОБА_1 :

- грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на і січня 2024 календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми;

8) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : гро -грошову компенсацію за дні основної відпустки за 2019,2020, 2021,2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми;

9) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену раніше суму:

- грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати грошову компенсацію за дні основної відпустки за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розмиру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми.

11) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

12) Зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити ОСОБА_1 :

- грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми;

13) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”

14) Зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити ОСОБА_1 :

- грошову компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” до дня фактичної виплати суми;

15) Зобов`язати відповідача нарахувати та доплатити ОСОБА_1 :

- індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та Інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

15) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року до дня фактичної виплати індексації.

17) стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 71107,52 гривень;

18) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач протиправно обчислював у спірному періоді його грошове забезпечення (додаткові виплати, матеріальну допомогу) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що потягло невірний обрахунок компенсацій за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільнення, а також протиправно розраховував та в деяких випадках не виплачував індексацію грошового забезпечення. Такими діями та бездіяльністю порушено права та законні інтереси позивача. Позивач вважає, що має також право на компенсацію втрати частини доходів та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по неналежному нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29.01.2020 по 18.11.2024 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплати за основною щорічною відпусткою в період за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2024 роки.

- зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.11.2024 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплати за основною щорічною відпусткою в період за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2021-2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 і постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та здійснити виплату отриманих сум з урахуванням раніше виплачених сум.

В мотивувальній частині рішення суд також вказав на необхідність задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.08.2024 року.

В решті позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилися як позивач, так і відповідач, ними були подані апеляційні скарги.

Апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2026 року була повернута скаржнику на підставі п.1 ч.4 ст. 169, ч.2 ст.298 КАС України (а.с. 154).

Позивач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що є помилковими висновки суду про відсутність доказів проходження позивачем служби у відповідача у спірному періоді в 2019 році, вважає, що надав достатньо доказів на спростування таких висновків суду. Наполягає, що вимоги про компенсацію втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не є такими, що заявлені передчасно, оскільки такі виплати мають виплачуватися з нарахуванням та виплатою грошового забезпечення одночасно. Судом встановлено, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача у спірні періоди проводилася відповідачем у неналежному розмірі та не в повному обсязі, проте позовні вимоги в цій частині належним чином не вирішені судом. Позивач вважає, що повністю довів існування законних підстав для повного задоволення його позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно витягу з наказу ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 18.11.2024 року №343, його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.11.2024 року.

Згідно положення про ІНФОРМАЦІЯ_5 : ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі ІНФОРМАЦІЯ_7 ) є місцевим органом військового управління. ІНФОРМАЦІЯ_5 підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_8 ). ІНФОРМАЦІЯ_5 є відокремленим структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при його звільненні з лав Збройних Сил України 18.11.2024 року не вірно нарахував та не виплатив належних сум, а саме:

- грошового забезпечення за 2019, 2020,2021, 2022, 2023,2024 роки;

- одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби на 18.11.2024 року за повних вісім років служби:

- грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки;

- грошову компенсацію за дні використаної основної відпустки за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- грошову компенсацію за невикористані дні основної відпусти за 2022, 2023, 2024 роки;

- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпусти, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021,2022,2023, 2024 роки;

- індексації грошового забезпечення за період військової служби з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- індексації грошового забезпечення за період військової служби з 03 березня 2023 року до 01 вересня 2024 року;

- компенсації вартості речового майна, що належить до видачи підполковнику ОСОБА_1 ;

- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати за весь час затримки за вказаними вище до дня фактичної виплати;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.

Вказані обставини позивачем встановлені з листування його адвокатом з відповідачем, та при отриманні грошового атестату 18.11.2024 рок №6/4/А-1002, Довідки про розміри грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 19.12.2024 № 6/1/1533, Довідки про розмір грошового забезпечення, та виплати при звільненні від 19.12.2024 № 6/1/1534 з вказаними: окладом за військовим званням, посадовим окладом, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, компенсацію за не використану відпустку (в т.ч. як УБД), Довідки від 07.11,2024 року № 42/2024 про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 ..

Судом встановлено, що наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) №343 від 18.11.2024 Підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_10 , звільнено наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_11 ” від 14 листопада 2024 року № 620 у відставку за підпунктом “а” (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Наказано:

3 18 листопада 2024 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_10 та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_12 .

З котлового забезпечення виключити з 19 листопада 2024 року.

Відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та рішення Міністерства оборони України від 28.12.2018 року №248/9240 виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 листопада 2024 року по 18 листопада 2024 року в розмірі 390 % посадового окладу.

Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за період з 01 листопада 2024 року по 18 листопада 2024 року.

Виплатити 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 8 років.

Виплатити компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022рік.

Виплатити компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023рік.

Виплатити компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2024рік.

Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07 червня 2018 року №260, отримував.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за 2024 рік не отримував.

Виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 209 від 07 листопада 2024 року.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 20 та пунктом 1 частини першої' статті 21 Закону України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплатити:

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2015 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2016 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2017 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2018 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової • відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2019 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2020 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2021 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2022 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2023 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2024 рік.

Вислуга років у Збройних Силах України станом на 08 травня 2023 року становить: загальна - 40 років 06 місяців, календарна - 21 років 05 місяців.

Постійним або службовим житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України не забезпечувався.

(Підстава: витяг з наказу Командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_11 ” від 14.11.2024 року № 620.).

Відповідач надав копію відомості про зарахування грошового забезпечення на р/рахунок ОСОБА_1 , відповідно до якого позивачу було перераховано такі грошові кошти:

1) Згідно з Довідкою від 19.12.2024 №6/1/1534, здійснена виплата в розмірі 304 196,17 грн, яка складається з:

- грошового забезпечення за листопад 2014 (18 днів) в розмірі 24375,02 грн;

- індексації в розмірі 78,12 грн;

- компенсації за невикористану відпустку в розмірі 121 875,30 грн;

- вихідної допомоги у разі звільнення в розмірі 162 500,16 грн. (24375,02 + 78,12 + 121875,30 + 162500,16 = 308828 – 1,5% (військ.збір) = 304196,17)

Компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2022-2024 рр. (90 календарних днів) була обчислена наступним чином: 40 625,03 грн (розмір ГЗ Позивача за місяць без врахування індексації): 30 (кількість днів у місяці) х 90 (невикористані дні відпусток) = 121875,09 грн.

Вихідна допомога при звільненні (50% місячного грошового забезпечення за вісім повних років військової служби) була обрахована наступним чином: 40 625,03 грн (розмір ГЗ Позивача за місяць без врахування індексації) х 50% х 8 = 162500,12 грн.

2) Згідно з Довідкою від 07.11.2024 №42/2024 вартість речового майна, що належить до видачі Позивачеві, становить 71 107,52 грн. З урахуванням утримання 1,5% військово збору Позивачеві виплачена компенсація за неотримане речове майно в сумі 70 040,90 грн.

Як зазначив відповідач у відзиві: додаткова оплачувана відпустка громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не віднесена до щорічних додаткових відпусток, а визначена як пільга та компенсація за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи. Така відпустка відноситься до інших видів відпусток, встановлених законодавством (ч.2 ст.4 Закону про відпустки). Порядок надання цієї відпустки регулюється Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний рік не допускається.

Крім того, судом встановлено згідно з Довідкою від 19.12.2024 №6/1/1533, позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення у 2020 – 2024 роках.

Позивач вважає, що відповідачем не у повному обсязі проведено нарахування та виплату його грошового забезпечення та всіх належних йому виплат на момент звільнення зі служби, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що позивач має право на нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.11.2024 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплати за основною щорічною відпусткою в період за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2021-2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 і постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а тому відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату таких сум, з урахуванням вже раніше виплачених сум.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відсутні докази проходження позивачем військової служби у відповідача у спірному періоді 2019 року, тому всі вимоги, що стосуються цього періоду, задоволенню не підлягають. Щодо компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд визнав такі вимоги як заявлені передчасно. Щодо компенсації додаткової відпустки як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд вказав, що така компенсація здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а за невикористані дні компенсація не виплачується. Також за висновками суду відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 року, крім того, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, оскільки відсутні докази проходження служби у цей період у відповідача.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій позивачем частині.

Так, за приписами ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2 і 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, а відтак військовослужбовець, у тому числі в статусі іноземця, має гарантоване державою право на отримання грошового забезпечення (винагороди за працю) за час проходження військової служби, як щомісячного, так у зв`язку зі звільненням. Право військовослужбовця на своєчасне одержання грошового забезпечення (винагороди за працю) захищається законом.

Частиною третю статті 9 Закону №2011 встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14” (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Відповідних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 березня 2023 у справі № 6572/22 (провадження №К/990/30955/20).

Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах: №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), № 120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), № 640/17686/21 (постанова від 04.01.2023), № 440/1185/21 (постанова від 10.01.2023).

Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 2 серпня 2022 у справі № 440/6017/21 (на яку є посилання у постанові від 12 вересня 2022 у справі № 500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 по 6 листопада 2020 відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 у справі № 826/6453/18.

У наведених вище справах правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Відповідно до викладених висновків, враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З огляду на викладене, грошове забезпечення з 29.01.2020 по 18.11.2024 року, одноразова грошова допомога при звільненні, основна щорічна відпустка за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, грошова допомога для оздоровлення за 2021-2024 роки мало визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (а не “на 1 січня 2018 року”).

У спірному випадку суд першої інстанції правильно визначив період, за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплати позивачу суми грошового забезпечення, а саме за період з 29.01.2020 року по 18.11.2024 року.

Відповідно, судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 2019 року по 28.01.2020 року.

Що стосується позовних вимог про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008року, та індексації за період з 03.03.2023 року по 01.09.2024 року.

Позивач надав суду апеляційної інстанції докази, які спростовують висновки суду першої інстанції, що позивач не проходив у з 01.01.2016 по 28.02.2018 року службу у відповідача. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони були створені. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач проходив службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.04.2015 по дату видачі довідки (29.10.2024), підстава наказ №58 від 10.04.2015 (а.с. 125, 126).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частин першої, шостої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно із частини першої статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, і підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній станом на 15 грудня 2015 року), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Згідно із абзацом 7 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Проте, вказаними нормативно-правовими актами виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Враховуючи відсутність затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, то наявні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078.

Щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, у тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова №1013) були внесені значні зміни у Порядок №1078, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Згідно із пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

У зв`язку з прийняттям Постанови №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" збільшено грошове забезпечення військовослужбовців.

Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" набрав чинності з 01 січня 2008 року.

Відтак, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.

Відповідно до положень Порядку №1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

В контексті цього періоду ключовим є те, що у зв`язку з прийняттям Постанови №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Після прийняття Постанови №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

Обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось лише у зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, наступне підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Вказане свідчить про те, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірному періоді з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року повинен бути січень 2008 року. Усі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у період з січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.

Отже, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови №1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).

Проте, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 01 грудня 2015 року не відбулось.

Суд звертає увагу на положення Постанови № 1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень Постанови №1013.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є Постанова №1078, то саме вказана така і підлягає застосуванню.

Таким чином, починаючи з січня 2016 року, підлягає застосуванню січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а.

Нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.

З аналізу норм Закону №1282-ХІІІ та Порядку №1078 вбачається, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на нього, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи, що відповідач не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними таких дій та зобовязання вчинити дії по нарахуванню і виплаті такої індексації підлягали задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 03.03.2023 по 01.09.2024, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Так, відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.

Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 немає.

Стосовно нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.09.2024, то відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік "установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Позивач у період з 01.01.2024 по 31.08.2024 продовжував проходити військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача.

Отже, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення також за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно із застосуванням щомісячної індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 включно, відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Виходячи із п.9 розділу ХХIV Порядку № 260, виплата такої допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до п.7 розділу ХХIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Встановлено, що в 2023 та 2024 роках Міністром оборони України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення рішення про виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не приймалось.

Отже, зважаючи на вищезазначене, та на те, що позивачем не доведено, що він звертався з рапортами про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача не було підстав для виплати такої.

Сстосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині невиплати компенсації за неотримане речове майно.

Суд встановив що позивач гроші у сумі 71107,52 грн як компенсацію вартості речового майна отримав. Отже, в цій частині позовних вимог суд обгрунтовано відмовив.

Щодо протиправної бездіяльності по нарахуванню та виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпусти, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.

Позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ) особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:

1) пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

Відповідно до п.22 ст.20 Закону №796-ХІІ передбачено отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів.

З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (по стройовій частині) №343 від 18.11.2024, серед іншого наказано: …Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 20 та пунктом 1 частини першої' статті 21 Закону України № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплатити ОСОБА_1 :

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2015 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2016 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2017 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2018 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової • відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2019 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2020 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2021 рік;

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2022 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2023 рік.

грошову компенсацію за 16 календарних дня невикористаної додаткової відпустки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2024 рік.

Тобто, з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність по нарахуванню позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за спірні періоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 936).

Згідно п.4 Порядку № 936 виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме:

п.9) оплата додаткової відпустки громадянам строком 14 робочих днів (16 календарних днів) відповідно до пункту 22 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21, пункту 3 частини третьої статті 30 Закону.

Тобто, підпунктом 9 п. 4 Порядку №936 передбачено, що оплата додаткової відпустки громадянам тривалістю 16 календарних днів проводиться центрами з нарахування і виплати соціальних допомог за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих і непрацюючих громадян.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду, що відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог позивача.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-ІІІ), сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Тобто, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення у належному розмірі та нарахування цих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що наразі позивачу нарахування та виплата спірних сум грошового забезпечення ще не здійснена, а тому його права на виплату компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ, що має здійснюватися у тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість, на час звернення до суду не є порушеними.

Отже, такі вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягали.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.

Слід зазначити, що відповідно до статті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX ), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Як передбачено у частині першій статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Закінченням проходження військової служби, як визначено у статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спір у цій справі стосується дій відповідача щодо не вірного нарахування та не належної виплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби 18.11.2024 року сум грошового забезпечення, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, індексації та компенсаторних виплат за невикористані відпустки. Отже суми, які належали до виплат позивачу є спірними.

Тобто, остаточний розрахунок із позивачем відповідач не провів, рішення суду з приводу вирішення належних сум до виплати не приймалось. Отже, час затримки розрахунку з позивачем при звільненні не визначений.

Так, Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошували на тому, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника і додержанням принципів справедливості та співмірності у трудових відносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок і міру добросовісної поведінки роботодавця.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції, згідно із Законом №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Водночас, правова позиція Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення, не піддавалася зміні (відступу).

У спірному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для належного і ефективного способу захисту позивача необхідно визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню.

Натомість, у межах даного спору відсутні суми до стягнення, при цьому спір вирішений частково шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення позивача по день звільнення з військової служби, у зв`язку з чим встановити розмір середнього заробітку (середнього грошового забезпечення), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не вбачається можливим до остаточного розрахунку з позивачем за рішенням суду.

Отже, зазначені позовні вимоги також є передчасними.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження, а рішення суду першої інстанції слід змінити частково в мотивувальній частині щодо позовних вимог про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення та у зв`язку із цим змінити резолютивну частину рішення, а в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 160/2014/25 змінити в мотивувальній частині та змінити резолютивну частину, вклавши її в наступній редакції:

«Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по неналежному нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29.01.2020 по 18.11.2024 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплати за основною щорічною відпусткою в період за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2024 роки.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити нарахування ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.11.2024 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплати за основною щорічною відпусткою в період за 2020-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2021-2024 роки, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 і постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та здійснити виплату отриманих сум, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, застосувавши при нарахуванні січень 2008 року, як місяць підвищення його грошових доходів, що перевищив суму індексації у місяці підвищення (базовий місяць), з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період період з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно із застосуванням щомісячної індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно із застосуванням щомісячної індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В решті позовних вимог відмовити.»

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 160/2014/25 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак