Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №705/3215/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3215/25

1-кп/705/545/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 місто Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань у режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Умань Черкаської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, вдівця, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця на посаді старшого стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні старший солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України –

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді старшого стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони з відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 3, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 31.12.2024 близько 17 год. 10 хв., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, будучи в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи у приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав спільно зі своєю дружиною – потерпілою ОСОБА_6 , після словесної сварки, що виникла раптово, діючи з необережності, зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень чи смерті, взяв до рук належну йому пневматичну рушницю «Snowpeak», присів на диван, спорядив рушницю кулею та поклав її на своє праве коліно, після чого спрямував ствол рушниці в бік іншої кімнати, де перебувала ОСОБА_6 та жартома здійснив один неприцільний постріл, в результаті якого, куля влучила в ліву частину грудної клітки потерпілої, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням нижньої долі лівої легені, забоєм легень, яке в своєму перебігу ускладнилось лівостороннім гемотораксом (накопиченням крові в плевральній порожнині) та гемарогічним шоком, що, згідно висновку експерта Уманського міськрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро СМЕ» № 05-7-02/1 від 06.03.2025, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого 31.12.2024 близько 18 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, остання померла на місці до приїзду карети швидкої медичної допомоги, яку викликав ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинам вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що будучи військовослужбовцем, приїхав додому у відпустку строком 20 днів. 31.12.2024 близько 17 години діти ходили щедрувати, а вони з дружиною ОСОБА_6 випили вина, після чого між ними сталася сварка та дружина пішла в іншу кімнату, кухню. Він п`яним себе не відчував, однак вирішив влаштувати салют, тому достав свою пневматичну рушницю, яку придбав 06.12.2024 та зберігав вдома під ліжком, зарядив її та вистрелив один раз. В момент пострілу рушниця була направлена в сторону кухні, однак він не дивився куди саме та не бачив, що саме робить дружина на кухні. Коли вистрілив, то одразу зрозумів, що попав в дружину оскільки побачив, що вона сиділа в кріслі обличчям до нього та після вистрілу почала харкати кров`ю. Куди саме влучила куля він не бачив, оскільки візуально у дружини не було ніяких пошкоджень. Він лише побачив, що в дружини йде з рота кров та одразу викликав швидку, яка приїхала приблизно через 30 хвилин, але на той момент дружина вже не мала ознак життя та лікарі констатували її смерть. Розуміє тяжкість вчиненого, щиро кається та просить суд не позбавляти його волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють та не оспорюють зміст обставин вчиненого кримінального правопорушення, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, повністю підтверджується доказами, добутими на досудовому розслідуванні та перевіреними в суді у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, що перевірені та оцінені судом у відповідності до вимог КПК України, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, обставини, які пом`якшують та які обтяжують покарання.

Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 має вік 43 роки, осудний, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, які службою у справах дітей Уманської райдержадміністрації влаштовані до будинку сімейного типу, військовослужбовець, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, однак у період з 10.07.2024 по 16.07.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в наркологічному відділенні КНП «Психіатрична лікарня» Уманської міської ради, за місцем проживання характеризується посередньо як особа, що зловживає спиртними напоями та вчиняє сварки в сім`ї, за місцем проходження військової служби характеризується негативно як особа, яка не відповідає займаній посаді, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимості.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до загальних засад призначення покарання – законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання суд враховує характер та обставини вчиненого в їх сукупності, які пов`язані з безвідповідальним ставленням ОСОБА_4 , як військовослужбовця, до використання зброї в умовах, які не пов`язані з необхідністю її використання та які ставили під загрозу життя та здоров`я оточуючих, зокрема потерпілої, що призвело до смерті останньої та залишення двох неповнолітніх дітей без батьківського піклування. Також суд враховує дані про особу винного, який будучи військовослужбовцем, який ознайомлений з порядком поводження зі зброєю, має захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, однак всупереч цьому має негативну характеристику як у побуті, так і під час служби. Отже виходячи з принципів розумності покарання, суд вважає за необхідне у вказаному випадку призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. При цьому, за встановлених обставин суд не вбачає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, а тому звільнення його від відбування покарання з випробуванням вважає недоцільним.

Суд вважає, що інші види покарання не будуть мати впливу на виправлення ОСОБА_4 і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з моменту його затримання, а саме з 01.01.2025 до 02.06.2025, після чого ОСОБА_4 був звільнений з під варти, що підтверджується повідомленням начальника державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» від 03.06.2026 за № 6/7320/ВС.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення та обраний вид покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення за період з 01.01.2025 по 02.06.2025 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу.

Строк відбування покарання слід рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи № КСЕ-19-25/9320-Д від 10.03.2025 у розмірі 3183,60 грн. та судової молекулярно-генетичної експертизи № КСЕ-19-25/9320-БД від 15.05.2025 у розмірі 10152,52 грн., а всього 13 336 гривень 12 копійок.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 393 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк його тримання під вартою в даному кримінальному провадженні з 01.01.2025 до 02.06.2025 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, у розмірі 13 336 гривень 12 копійок.

Речові докази:

- флісову кофту зеленого кольору, джинсові штани синього кольору, берци; предмет схожий на металевий цвях; гвинтівку «SNOWPEAK В2-4», пластикову коробку з вмістом куль до пневматичної гвинтівки; фрагмент кори деревини з РБК; два цвяхи металеві зі слідами горіння; кочергу; кухонну губку зі слідами РБК; металеву викрутку з рукояткою пластиковою блакитного кольору; ніж з рукояткою дерев`яною чорного кольору; два металеві цвяхи з припічку; 3 ножі з рукоятками жовтого, зеленого та червоного кольорів; 4 ножі з рукояткою чорного кольору, 2 ножі з рукояткою коричневого кольору; 1 ніж з рукояткою фіолетового кольору; фрагмент поліетиленового пакету з речовиною бурого кольору; двоє ножиць металевих з верхами чорно-червоного кольорів; ніж з коричневою рукояткою з підсобного приміщення; дактилоскопічну карту трупа; зразок крові трупа; зрізи нігтів з обох рук трупа; зразки волосся з голови трупа; змиви з обох рук трупа; кофту сірого кольору, футболку сіро білого кольору, чорні штани, темно-сині шорти, труси бордового кольору, шкарпетки, металевий предмет сірого кольору – знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1