Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №205/11479/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 205/11479/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року (суддя Костромітіна О.О.) в адміністративній справі №205/11479/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною, скасувати постанову та закрити провадження про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5207916 відносно позивача за ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень та закрити провадження;

- зобов`язати повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 605,60 гривень та сплачений штраф у розмірі 425 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не порушувалися правила дорожнього руху, в його діях склад адміністративного правопорушення відсутній, що виключає підстави для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційного документу та застосування до нього адміністративного стягнення.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього спірною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не порушив вимог ПДР, а тому у поліцейського були відсутні підстави для зупинення транспортного засобу позивача та як наслідок вимагати пред`явлення посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначено, що позивачу відмовлено скористатися правничою допомогою та не надано для ознайомлення докази щодо вчиненого порушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відзив на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що згідно постанови поліцейського 1 взводу 4 роти 4 батальйону УПП в м. Дніпрі капрала поліції Фіненка Я.О. у справі про адміністративне правопорушення від 13.07.2025 року постанова серії ЕНА №5207916 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та застосовано до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень.

13.07.2025 року в 23 години 38 хвилин на пр. Сергія Нігояна у м. Дніпрі поліцейські під час патрулювання у складі наряду поліції, реалізовуючи передбачені пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» повноваження поліції з виявлення та припинення адміністративних правопорушень, зупинили транспортний засіб SKODA, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач.

У подальшому, під час спілкування з поліцейськими, на їх неодноразову вимогу надати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, позивач відповів відмовою.

Такі обставини підтверджуються відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського 470322, що використовується поліцією на підставі Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026.

Постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 4 батальйону УПП в м. Дніпрі капрала поліції Фіненка Я.О. у справі про адміністративне правопорушення від 13.07.2025 року серія ЕНА № 5207916 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як зазначено вище, у спірному випадку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Обов`язок водія мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського посвідчення водія передбачено пп.2.1, 2.4 ПДР України.

Так, відповідно до пп. 2.1 а, б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно із п.2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Отже, не пред`явлення водієм на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП України за непред`явлення позивачем, який керував транспортним засобом, для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.

Позивач як на один із доводів позовних вимог вказував на відсутність правових підстав для зупинки інспектором його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність вимоги пред`явлення документів на автомобіль та посвідчення водія.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі доводи позивача, оскільки Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.

Таким чином, ненадання водієм посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Факт непред`явлення водійського посвідчення на вимогу працівника поліції підтверджується відеозаписом з бодікамери.

Стосовно посилань скаржника, що на його вимогу поліцейським не надано можливості ознайомитися із відеозаписом на якому зафіксоване інкриміноване правопорушення, чим порушено право позивача, слід зазначити наступне.

Так, судом було досліджено такий відеозапис і встановлено, що працівник поліції неодноразово надавав переглянути позивачу такий відеозапис.

Доводи позивача, що працівником поліції порушено право на правничу допомогу не знайшли свого підтвердження, оскільки з наявного відеозапису з бодікамери не встановлено клопотання про намір скористатися правничою допомогою, доказів протилежного не надано.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова