Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №160/5410/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5410/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/5410/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №046050023264 від 14.01.2025 року, яким йому було відмовлено у врахуванні до страхового стажу, періодів його роботи з 14.07.1987 року по 26.05.1990 року, з 28.05.1990 року по 12.09.1991 року, з 23.09.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 02.04.1992 року, з 04.06.1992 року по 01.01.1995 року, з 01.10.1996 року по 26.02.1997 року, з 04.06.1997 року по 01.01.1998 року; з 01.01.1998 року по 04.01.1998 року; 05.01.1998 року по 15.02.2000 року, з 31.03.2000 року по 11.07.2000 року, з 28.11.2000 року по 07.05.2001 року у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача зобов`язати зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в районі Крайньої Півночі - Якутська АРСР в пільговому (полуторному) розмірі 1 (один) рік роботи за 1 (один) рік і 6 (шість) місяців, а саме: період роботи з 14.07.1987 року по 26.05.1990 року водієм автомашини ГА3-66 Тимтоно-Учурської геологорозвідувальної експедиції об`єднання “Якутськгеологія” (Якутська APCP); період роботи з 28.05.1990 року по 12.09.1991 року водієм у газеті “Алданський робочий” м.Алдан (Якутська АРСР); період роботи з 23.09.1991 року по 31.12.1991 року водієм в артілі старателів “ЗОЛОТИНКА” ДП “Алданзолото” (Якутська АРСР);

- зобов?язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: ??з 01.01.1992 року по 02.04.1992 року водієм в артілі старателів “ЗОЛОТИНКА” ДП “Алданзолото” Республіка САХА (Якутія); ??з 04.06.1992 року по 01.10.1996 року водієм в артілі “ИНАГЛИ” ДП “Алданзолото” Республіка САХА (Якутія); ??з 01.10.1996 року по 26.02.1997 року водієм-експедитором-вантажником в торгово-виробничій фірмі “ОНИКС” Республіка САХА (Якутія); ?з 04.06.1997 року по 01.04.1998 року водієм Алданської центральної міської лікарні Республіки САХА (Якутія); ??з 01.04.1998 року по 15.02.2000 року водієм МтБ “Медавтотранс” Алданського Улусного Управління охорони здоров?я Республіки САХА (Якутія); ?з 28.11.2000 року по 07.05.2001 року водієм Закритого акціонерного товариства артіль старателів “АМУР” Аяно-Майського району Хабаровського краю;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 11.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.01.2025 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, отримав рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №046050023264 від 14.01.2025 року, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що обчислений згідно із поданими документами загальний стаж роботи становить 25 років 10 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Так, відповідачем до стажу роботи не зараховано періоди роботи в районі Крайньої Півночі - Якутська АРСР в пільговому (полуторному) розмірі 1 (один) рік роботи за 1 (один) рік і 6 (шість) місяців з 14.07.1987 року по 26.05.1990 року, з 28.05.1990 року по 12.09.1991 року, з 23.09.1991 року по 31.12.1991 року та не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 року по 02.04.1992 року, з 04.06.1992 року по 01.01.1995 року, з 01.10.1996 року по 26.02.1997 року, з 04.06.1997 року по 01.01.1998 року; з 01.01.1998 року по 04.01.1998 року, з 05.01.1998 року по 15.02.2000 року, з 31.03.2000 року по 11.07.2000 року, з 28.11.2000 року по 07.05.2001 року. Він вважає відмову у зарахуванні стажу та перерахунку пенсії неправомірною, не погоджується із необчисленням частини його страхового стажу в пільговому обчисленні, оскільки робота у районі Крайньої Півночі підтверджується записами його трудової книжки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050023264 від 14.01.2025 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2024 року про призначення пенсії за віком зарахувавши до його страхового стажу періодів роботи з 14.07.1987 року по 26.05.1990 року, з 28.05.1990 року по 12.09.1991 року, з 23.09.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 02.04.1992 року, з 04.06.1992 року по 01.01.1995 року, з 01.10.1996 року по 26.02.1997 року, з 04.06.1997 року по 01.01.1998 року; з 01.01.1998 року по 04.01.1998 року; з 05.01.1998 року по 15.02.2000 року, з 31.03.2000 року по 11.07.2000 року, з 28.11.2000 року по 07.05.2001 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 01.01.2023 року російською федерацією припинено участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому правових підстав для зарахування спірного періоду позивача до страхового стажу відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач 07.01.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком

За принципом екстериторіальності заява від 07.01.2025 щодо перерахунку пенсії була розглянута Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 14.01.2025 р. №046050023264 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Так, за результатом розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди:

- з 14.07.1987 по 26.05.1990, з 28.05.1990 по 12.09.1991, з 23.09.1991 по 31.12.1991 робота в росії, оскільки відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншого державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного фонду, неможливості документального підтвердження, нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного Фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Так, стаж роботи з 01.01.1992 року по 02.04.1992 року, з 04.06.1992 року по 01.01.1995 року, з 01.10.1996 року по 26.02.1997 року, з 04.06.1997 року по 01.01.1998 року; з 01.01.1998 року по 04.01.1998 року; з 05.01.1998 по 15.02.2000 року, з 31.03.2000 року по 11.07.2000 року, з 28.11.2000 року по 07.05.2001 року в російській федерації, не зараховано, оскільки відповідно до листа Мінсоцолітики №837/012-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року росія припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною першою статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.12.1986 року вбачається, що у спірний період позивач працював на наступних посадах:

4). 14.07.1987 року - прийнятий водієм 2-го класу автомашини ГАЗ-66 Тимтоно-Учурської геологорозвідувальної експедиції об`єднання “Якутсьгеологія” (ЯАРСР). Наказ №161 від 17.07.1987 року;

5). 28.01.1988 року - присвоєно 1 клас водія. Наказ 20к від 28.01.1988 року;

6). 21.07.1988 року - у зв`язку з переходом на нові умови оплати праці за рішенням комісії присвоєний 1 клас водія а/машини ГАЗ-66. Наказ № 414пр від 18.07.1988 року;

7). 26.05.1990 року - звільнений в порядку переводу в редакцію газети “Алданський робочий”, п.5 ст.29 КЗпП РСФСР. Наказ № 507 від 25.05.1990 року;

8). 28.05.1990 року – прийнятий водієм у газету “Алданський робочий” м.Алдан (ЯАРСР). Наказ №50 від 28.05.1990 року;

9). 12.09.1991 року - звільнений за ст.31 КЗпП РСФСР (власне бажання). Наказ № 58 від 11.09.1991 року;

10). 23.09.1991 року - прийнятий водієм в артіль старателів “ЗОЛОТИНКА” ДП “Алданзолото” (ЯАРСР, Якутія). Розпорядження № 23 від 23.09.1991 року;

11). 02.04.1992 року - звільнений по переводу в с/а “ИНГАЛИ”. Протокол загальних зборів Пр.№ 1 від 02.04.1992 року;

12). 04.06.1992 року - прийнятий по переводу водієм в артіль “ИНАГЛИ” ДП “Алданзолото” Республіки САХА (Якутія);

13). запис під № 13 вважати недійсним, продовжує працювати;

14). 01.10.1996 року - звільнений за п.18 Статуту артілі, власне бажання. Розпорядження № 15-96 p.;

15). 01.10.1996 року - прийнятий тимчасово водієм-експедитором-вантажником в торгово-виробничій фірмі “ОНИКС” Республіки САХА (Якутія). Наказ № 172 від 01.10.1996 року;

16). 26.02.1997 року - звільнений за власним бажанням. Наказ № 20 від 10.02.1997 року;

17). 04.06.1997 року - прийнятий водієм 1-го класу на автомобіль ГАЗ-66 господарської частин Алданської центральної Улуської лікарні Республіки САХА (Якутія). Наказ №67к36 від 04.06.1997 року;

18). 01.01.1998 року - Алданська центральна Улуська лікарня реорганізована в Алданську міську лікарню. Розпорядження АУУЗ № 2 від 23.12.1997 року;

19). 01.01.1998 року - водій І класу гаражу АГБ. Наказ № 5к від 15.01.1998 року;

20). 01.04.1998 року - зі складу Алданської міської лікарні виділене АХО і на його базі створено позаструктурний підрозділ АУУЗ МТБ. Розпорядження № АУУЗ № 28 від 05.03.1998 року;

21). 01.04.1998 року - водій 1-го класу МтБ “Медавтотранс” Алданського Улусного Управління охорони здоров`я Республіки САХА (Якутія). Наказ № 1К від 13.04.1998 року;

22). 15.02.2000 року - звільнений ст.31 КЗпП рф, власне бажання. Наказ № 6К від 14.02.2000 року;

23). 31.03.2000 року - прийнятий водієм за контрактом в артіль “ИНАГЛИ” ДП “Алданзолото” Республіки САХА (Якутія). Розпорядження № 3-2000 р.;

24). 11.07.2000 року - звільнений за ст.31 КЗпП рф (власне бажання). Розпорядження №9-2000 p.;

25). 28.11.2000 року - прийнятий водієм Закритого акціонерного товариства артіль старателів року; “АМУР” Аяно-Майського району Хабаровського краю. Наказ № 46к від 18.11.2000 року;

26). 07.05.2001 року - звільнений за власним бажанням за ст.31 КЗпП рф. Наказ № 19к від 12.05.2001 року.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в російській федерації з 14.07.1987 року по 26.05.1990 року, з 28.05.1990 року по 12.09.1991 року, з 23.09.1991 року по 31.12.1991 року, оскільки періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.

Водночас оскільки незараховані періоди стосуються трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіці колишнього Союзу РСР, то вони підлягають зарахуванню відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24-1 Закону № 1058-IV у редакції Закону від 25 квітня 2024 року № 3674-ІХ.

Згідно із вказаною нормою періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок на день розгляду справи Кабінетом Міністрів України не затверджено, а тому суд керується принципом прямої дії закону, оскільки відсутність підзаконного акта не повинна унеможливлювати реалізацію прав громадянина.

Виходячи з того, що трудовою книжкою підтверджується, що позивач є особою, яка проживає в Україні, і відсутні докази, що інша держава здійснює пенсійні виплати йому за спірні періоди, то спірні періоди підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Таким чином, відповідач протиправно не врахував періоди роботи позивача з 14.07.1987 року по 26.05.1990 року, з 28.05.1990 року по 12.09.1991 року, з 23.09.1991 року по 31.12.1991 року до його страхового стажу.

Також, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не зарахував позивачу до загального страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1991 року по 02.04.1992 року, з 04.06.1992 року по 01.01.1995 року, з 01.10.1996 року по 26.02.1997 року, з 04.06.1997 року по 01.01.1998 року; з 01.01.1998 року по 04.01.1998 року; з 05.01.1998 по 15.02.2000 року, з 31.03.2000 року по 11.07.2000 року, з 28.11.2000 року по 07.05.2001 року, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року росія припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць.

Так, відповідно до ст.19 Закону України “Про міжнародні договори України” чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною другою статті 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою КМУ від 29.11.2022 р. №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Отже, до набрання чинності постановою КМУ від 29.11.2022 року №1328 Україна, як держава - учасниця Угоди виконувала зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Таким чином, посилання відповідача в цій частині є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача №046050023264 від 14.01.2025 року щодо відмови позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2024 року про призначення пенсії за віком зарахувавши до його страхового стажу спірних періодів роботи з урахуванням висновків суду є належним способом відновлення порушених прав позивача та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова