Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №569/4464/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4464/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зменшення розміру аліментів

В засіданні приймали участь:

представник позивача: ОСОБА_3 ;

відповідач: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку (доходу) на 1/9 частини заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з дня прийняття рішення судом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 22.06.2022 у справі №569/6022/22 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Рішенням Рівненського міського суду від 18.02.2025 у справі №569/876/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задоволеною. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі № 569/6022/22, і встановлено їх в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Вказує, що після призначення аліментів у лютому 2025 року матеріальний стан позивача значно змінився, через його власне одруження та виконання завдань під час проходження служби у ЗСУ на території Тернопільської та Дніпропетровської областей, що потребує значних матеріальних витрат.

На даний час позивач повторно одружився з громадянкою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даному шлюбі є дитина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка спільно проживає з подружжям та перебуває на утриманні. З метою подальшого спільного проживання подружжям ухвалено рішення про придбання житла в іпотеку в Державному ощадному банку на суму 1 667 900, 00 грн. На даний час тривають ремонтні роботи на зазначеному об?єкті, з метою переселення та припинення договору оренди в місті Тернополі.

Позивач перебуває на службі у ЗСУ й виконує бойові завдання, купує додаткове тактичне спорядження та інші речі, що потребують значних витрат з його власного бюджету. 3 метою виконання поставлених завдань позивач вимушений знімати житло у Тернопільській та Дніпропетровській областях. Так зокрема, проживання у Тернополі коштує 15000 грн. на місяць, а у Дніпропетровській області складає 10000 грн на місяць. Крім того, кожного місяця під час проходження військової служби виникає велика кількість супутніх витрат для забезпечення виконання поставлених завдань.

Ухвалою від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

20.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що менше ніж рік тому позивач вже звертався до Рівненського міського суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів. За результатами розгляду цієї позовної заяви через повне визнання позову відповідачкою, прийнято рішення від 18.02.2026 у справі № 569/876/25. Вказаним рішенням суд зменшив розмір аліментів з 1/3 частини заробітку (доходу) на 1/4 частини заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Таким чином, суд та відповідачка вже врахували зміну життєвих обставин позивача на той час. Незважаючи на ці поступки, через рік позивач знову звертається до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів

Вважає, що додані позивачем до матеріалів справи письмові докази, якими позивач намагається обґрунтувати нібито погіршення свого матеріального стану та появу нових витрат є неналежними та взагалі відсутнє погіршення майнового стану батька дитини. Проте детальний аналіз цих доказів свідчить про прямо протилежне, а саме, про стабільний матеріальний стан позивача.

Ухвалою суду від 02.06.2026 підготовче провадження у справі - закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 червня 2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі №569/6022/22 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18.02.2025 у справі №569/876/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задоволеною. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року у справі № 569/6022/22, і встановлено їх в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

25.06.2025 позивач одружився з громадянкою ОСОБА_7 .

З довідки про доходи № 65 від 04.02.2026, виданої військовою частиною НОМЕР_2 відносно утримання аліментів з ОСОБА_1 , встановлено, що за період з 01.08.2025 по 31.01.2026 року із заробітку позивача утримано 188 296, 00 грн аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач, зокрема, посилається на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід вказати, що зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, про що йдеться і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладений в постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 03 червня 2020 року в справі 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19).

При цьому, судом не встановлено погіршення матеріального стану позивача, зокрема, з наданого іпотечного договору №1 від 26.08.2024 вбачається, що вказаний правочин укладений не позивачем, а ОСОБА_7 . Більше того, цей договір укладено до моменту державної реєстрації шлюбу між позивачем та ОСОБА_7 , який зареєстровано лише 25.06.2025. Тобто вказані кредитні зобов`язання є особистим дошлюбним боргом іншої особи, а не позивача.

Крім того, забезпечення позивачем себе декількома житловими об`єктами, придбання вхідних дверей та сантехніки на суму 25 000 грн та 98 292,73 грн відповідно, жодним чином не вказує на скрутне матеріальне становище позивача, а навпаки, є доказом його стабільного фінансового стану та підтверджує, що позивач вкладає значні кошти у ремонт та покращення власних житлових умов. Такі витрати є абсолютно добровільними, спрямованими на підвищення рівня комфорту позивача, і не можуть вважатися витратами першої необхідності, через які повинно зменшуватися фінансове забезпечення дитини. Таким чином, жоден із наданих додатків не доводить факту погіршення матеріального становища позивача або збільшення кількості осіб, які перебувають на утриманні позивача. Натомість ці документи об`єктивно підтверджують належний рівень фінансової спроможності позивача та факт того, що позивач систематично покращує своє матеріальне становище.

Відтак, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища (значного погіршення).

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

При цьому інші доводи, викладені позивачем у позовній заяві не спростовують висновків суду про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позові.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід поклкасти на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене та підписане 06.07.2026.

Суддя О. Левчук