Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №440/8434/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 р. Справа № 440/8434/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/8434/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" (далі - відповідач, ДУ "ГМЦ МВСУ") , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у прийнятті постанови про причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1 , викладене у довідці медичної (військово-лікарської) комісії (надалі - М(ВЛ)К) Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішній справ України по Полтавській області" №87 від 01.03.2024, із зазначенням причинного зв`язку у формулюванні – "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" замість – "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби";

- зобов`язати ДУ "ГМКЦ МВС" прийняти постанову стосовно ОСОБА_1 та зазначити формулювання причинного зв`язку - "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на момент призову на військову службу він не мав жодного захворювання. Під час проходження служби він приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України після чого 20.11.2023 був госпіталізований до КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" з основним захворюванням: стійкий помірно виражений післятравматичний стресовий розлад, поведінковий варіант, депресивно-фобічний синдром з суїцідальною налаштованістю, стійкою інсомнією, стан медикаментозної субкомпенсації. Вважає, що це свідчить про те, що захворювання позивача виникли безпосередньо внаслідок участі у бойових діях під час виконання обов`язку із захисту Батьківщини, а не як вказано у спірній довідці: "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби". Однак відповідач протиправно відмовив у прийнятті постанови про причинний зв`язок захворювання вказавши: "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за допустимі межі судового дослідження. В даному випадку питання, оцінку яким просить надати позивач, відносяться саме до тих, які потребують спеціальних медичних знань, що виходить за межі компетенції адміністративного суду. З урахуванням меж судового перегляду, а також враховуючи відсутність порушень процедури розгляду скарги позивача про перегляд рішення М(ВЛ)К заявлений позов є необґрунтованим.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 440/8434/25 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що за приписами абзаців 1-8 пункту 31 розділу Х Положення № 285 визначений перелік документів для прийняття рішення (постанови) про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), де чітко визначено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надається для військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) за наявністю, тобто вимога для надання довідки про обставини травми при визначенні причинного зв`язку захворювання не встановлена.

Однак у листі Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» головною підставою при відмові в прийнятті рішення встановленим порядком про встановлення причинного зв`язку захворювання є відсутність довідки про обставини травми, що, на думку апелянта, порушенням процедури проведення ВЛК.

Скаржник вказує, що оскільки судом неповно досліджено докази та з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, тому висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права і наявні підстави для його скасування. Крім того, зазначає про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн., які є документально підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що в установленому законом порядку розглянув заяву апелянта на рішення М(ВЛ)К у формі довідки та, не знайшовши підстав для її задоволення, залишив рішення М(ВЛ)К без перегляду. За результатами розгляду заяви апелянта, перевірки його медичної документації, історії хвороби, апелянту направлено письмове роз`яснення (копія наявна у матеріалах справи), у якому йому повідомлено, що рішення М(ВЛ)К прийнято у відповідності до вимог Наказу МВС №285, а також про відсутність підстав перегляду рішення М(ВЛ)К.

Оскільки ЦМ(ВЛ)К не задовольнила заяву апелянта у зв`язку з відсутністю підстав для її задоволення, апелянту надано письмове роз`яснення відповідно до вимог чинного законодавства. У письмовому роз`ясненні, наданому апелянту відповідачем, зазначено факт відсутності у медично-експертній документації медичних документів, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва) у відповідності до вимог абз. 3 п. 31 Розділу ІХ Наказу МВС № 285, однак відповідач не вказував у письмовому роз`ясненні на відсутність у медично-експертній документації довідки про обставини травми.

Крім того, звертає увагу, що надання оцінки діагнозу апелянта на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначення причинного зв`язку захворювання апелянта виходить за межі судового розгляду.

Заперечує проти розподілу витрат апелянта на правову допомогу та вбачає у діях апелянта ознаки зловживання процесуальними правами. Вказує, що гонорар представника апелянта за надану правову допомогу у розмірі 20000 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, та може свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами з метою особистого збагачення. Відповідно до змісту документів, наданих апелянтом у якості додатків до позовної заяви та апеляційної скарги, зокрема, додатку до договору про надання правничої допомоги № 01/06 від 01.06.2025, адвокатом виконано роботи (надано послуги) з написання та подання позовної заяви та юридичного супроводу справи в суді першої інстанції. При цьому зміст позовної заяви фактично дублює зміст скарги, поданої апелянтом на рішення М(ВЛ)К у формі довідки

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 440/8434/25 .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

01.03.2024 позивач пройшов медичний огляд медичною (військово-лікарською) комісією (М(ВЛ)К) та постановою ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", оформленою довідкою №87 від 01.03.2024 сформульовано висновок "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби". На підставі статті 17б, 52г, 53г, 64в, 23г, 61г, 45г, графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 №402, ОСОБА_1 визнано таким, що обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення (за винятком підрозділів забезпечення) (а.с. 72).

Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята з порушенням Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС від 03.04.2017 №285 в частині встановлення причинного зв`язку, позивач 21.03.2025 подав скаргу разом з відповідними медичними документами до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якій просив переглянути її та прийняти нову постанову про причинний зв`язок захворювання, викладеного у довідці №87 від 01.03.2024, зі зміною причинного зв`язку на "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" замість - "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" (а.с. 69-71).

Скарга ОСОБА_1 була переадресована за належністю до ДУ "ГМКЦ МВС".

Листом ДУ "ГМКЦ МВС" від 30.04.2025 №33/4-М-340 повідомлено позивача про згоду фахівців ЦПД та ППВ з рішенням М(ВЛ)К від 01.03.2024 на момент його винесення.

Проінформовано, що М(ВЛ)К приймають свої рішення на час проведення медичного огляду, погіршення стану здоров`я особи після звільнення її зі служби не є підставою для перегляду раніше прийнятого рішення. У разі отримання особою під час проходження військової служби травм (поранень) до М(ВЛ)К надаються документи про обставини їх отримання, які в наявній медично-експертній документації відсутні (а.с. 61-62).

Позивач вважаючи такі дії протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС регламентується Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за № 559/30427 (далі - Положення, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу І Положення передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є:

1) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;

2) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби;

3) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);

4) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;

5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК);

7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року №1306).

Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).

Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).

ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.

Пунктами 5-7 розділу ІІ Положення передбачено, що до складу штатних М(ВЛ)К входять голова (начальник) комісії, лікарі, медичні реєстратори.

Штатні М(ВЛ)К комплектуються лікарями, які мають сертифікат лікаря - спеціаліста за відповідною лікарською спеціальністю, свідоцтво про присвоєння кваліфікаційної категорії.

Функції штатних М(ВЛ)К: 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; 2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; 3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (не затвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги; 4) перевірка і узагальнення результатів роботи підзвітних М(ВЛ)К; 5) надання роз`яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підзвітним М(ВЛ)К; 6) організація навчання лікарів ЗОЗ МВС з питань проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; 7) організація роботи ЛЛК у ЗОЗ МВС (за потреби); 8) подання до ЦМ(ВЛ)К річних звітів.

Штатні М(ВЛ)К мають право: 1) запитувати за потреби документацію, яка необхідна для виконання покладених на них функцій; 2) залучати лікарів ЗОЗ МВС до розв`язання питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз; 3) направляти особу, яка проходить лікарську або військово-лікарську експертизу, на обстеження до ЗОЗ МВС, інших ЗОЗ; 4) переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав).

У пункті 4 розділу І Положення зазначено, що рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 3) (далі - Розклад хвороб), Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 4) та Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 5) (далі - ТДВ).

Рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються М(ВЛ)К відповідно до вимог цього Положення, законодавства, чинного на дату звільнення зазначених осіб зі служби.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Положення, за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).

За результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або НГУ та причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Положення, у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.

У пункті 11 розділу Х Положення зазначено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення.

Судовим розглядом встановлено, що 01.03.2024 позивач пройшов медичний огляд медичною (військово-лікарською) комісією (М(ВЛ)К) та постановою ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області", оформленою довідкою №87 від 01.03.2024 сформульовано висновок "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби". На підставі статті 17б, 52г, 53г, 64в, 23г, 61г, 45г, графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 №402, ОСОБА_1 визнано таким, що обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення (за винятком підрозділів забезпечення) (а.с. 72).

Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята з порушенням Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС від 03.04.2017 №285 в частині встановлення причинного зв`язку, позивач 21.03.2025 подав скаргу, в якій просив переглянути її та прийняти нову постанову про причинний зв`язок захворювання, викладеного у довідці №87 від 01.03.2024, зі зміною причинного зв`язку на "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" замість - "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" (а.с. 69-71).

Листом ДУ "ГМКЦ МВС" від 30.04.2025 №33/4-М-340 повідомлено позивача про згоду фахівців ЦПД та ППВ з рішенням М(ВЛ)К від 01.03.2024 на момент його винесення. Поінформовано, що М(ВЛ)К приймають свої рішення на час проведення медичного огляду, погіршення стану здоров`я особи після звільнення її зі служби не є підставою для перегляду раніше прийнятого рішення. У разі отримання особою під час проходження військової служби травм (поранень) до М(ВЛ)К надаються документи про обставини їх отримання, які в наявній медично-експертній документації відсутні (а.с. 61-62).

Апеляційний суд зазначає, що надання письмового роз`яснення листом відповідача на скаргу позивача, відповідає нормам Положення №285, оскільки у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється, а особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. ЦМ(ВЛ)К має право переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав).

Так, Державною установою «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» листом повідомлено, що фахівці ЦПД та ППВ погоджуються з рішенням М(ВЛ)К від 01.03.2024 на момент його винесення.

Суд зазначає, що питання визначення причинного зв`язку захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

У свою чергу, позивач у позовній заяві зазначає, що на момент призову він був визнаний здоровим і придатним до військової служби, а його госпіталізація відбулася безпосередньо після участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та це є підставою для визнання захворювання таким, що виникло внаслідок виконання військового обов`язку та є пов`язаним із захистом Батьківщини. Вказує, що перша його госпіталізація відбулась після участі в бойових діях, а той факт, що захворювання або його загострення відбулось після звільнення зі служби не виключає можливості встановлення такого зв`язку.

Колегія суддів зазначає, що основним критерієм для встановлення ВЛК причинного зв`язку захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини є підтвердження військовослужбовцем факту виникнення захворювання під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, а також хронічного повільно прогресуючого захворювання за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях.

Поряд з тим, суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22.

Як встановлено з листа відповідача від 30.04.2025 №33/4-М-340, комісія погодилась з рішенням М(ВЛ)К від 01.03.2024 станом на момент його винесення, а також поінформувала позивача про те, що М(ВЛ)К приймають свої рішення на час проведення медичного огляду, погіршення стану здоров`я особи після звільнення її зі служби не є підставою для перегляду раніше прийнятого рішення. Тобто, підставою для прийняття такого рішення комісією слугували обставини того, члени комісії погодились з постановою в довідці №87 від 01.03.2024 на час проведення медичного огляду позивача в частині встановлення причинного зв`язку та ступіні придатності позивача до військової служби.

З цього приводу колегія суддів вказує, що за приписами частини 3 Розділу III Положення рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.

Таким чином, посилання позивача на те, що якщо захворювання або його загострення відбулось навіть після звільнення зі служби, це не виключає можливості визнання захворювання таким, що пов`язане із захистом Батьківщини, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Колегія суддів також вважає помилковими твердження апелянта про те, що головною підставою для відмови в прийнятті рішення про встановлення причинного зв`язку захворювання комісією визначено відсутність довідки про обставини травми, надання якої не є обов`язковим, що він вважав порушенням процедури проведення ВЛК.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у письмовому роз`ясненні, наданому відповідачем, зазначено факт відсутності у наявній медично-експертній документації документів про обставини отримання травм (поранень), однак ним не вказано на відсутність у медично-експертній документації довідки про обставини травми.

Крім того вказане не є підставою для відмови, оскільки, як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, підставою для прийняття такого рішення комісією слугували обставини того, що члени комісії погодились із причинним зв`язком та ступенем придатності позивача визначеними на момент винесення рішення.

В свою чергу, судом не встановлено порушення відповідачем порядку розгляду скарги позивача, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 одексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 440/8434/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко