Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №754/4750/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3061/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/4750/26

30 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Цалко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупка Вячеслава Михайловича на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять)грн. 60 коп.

Роз'яснено ОСОБА_1 , що штраф відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцятьднів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцятьднів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Роз'яснено, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 17 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Халупко Вячеслав Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, постанову Деснянського районного суду міста Києва у справі № 754/4750/26, провадження № 3/754/1246/26, від 08 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що сторона захисту вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, а також без належної оцінки доводів захисту, викладених у письмових поясненнях. Суд першої інстанції виходив із того, що 10 березня 2026 року о 16 год. 30 хв. у місті Києві по вул. Братиславській, 2, ОСОБА_1 нібито керував автомобілем марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода, та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Водночас захисник зазначає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та стандарту доказування, який має застосовуватися в справах про адміністративні правопорушення, особливо у справах за статтею 130 КУпАП, наслідком яких є значне втручання у права особи - штраф у розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами

Вказує на те, що суд першої інстанції не перевірив всі обов'язкові елементи складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції фактично звів доказування до формального посилання на протокол, направлення на огляд та DVD-R диск із відеозаписом з нагрудної камери № 767453. При цьому суд не навів переконливого аналізу того, які саме фрагменти відеозапису підтверджують кожну з обов`язкових ланок складу правопорушення. У постанові зазначено лише загальний висновок про те, що на відеозаписі ОСОБА_1 нібито не міг надати чітку відповідь, намагався переконати працівників поліції не складати протокол, а на повторне запитання відмовився від огляду на 00:28:10 відеозапису, однак така оцінка є неповною для відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП недостатньо встановити, що особа в умовах конфліктного спілкування з поліцією висловлювала небажання продовжувати контакт або поспішала у власних справах.

Звертає увагу на те, що потрібно довести саме юридично значиму відмову від огляду у встановленому законом порядку. Така відмова повинна бути результатом зрозумілої, конкретної, послідовної пропозиції пройти огляд, після повного роз`яснення процедури та наслідків відмови.

Захисник зазначає, що у письмових поясненнях захист прямо звертав увагу суду, що ОСОБА_1 на відеозаписі повідомляв про тривале несення наряду протягом дев`яти днів, про те, що його відпустили до лікаря, та про об`єктивну причину поспіху. Ці обставини не свідчать про бажання ухилитися від огляду, а навпаки потребували від працівників поліції особливо чіткого й недвозначного роз`яснення: де саме, яким способом і в якій процедурній формі пропонується пройти огляд, які є альтернативи, які наслідки має саме відмова від проходження огляду, а не загальна відмова від подальшого спілкування.

Вказує, що суд першої інстанції ці доводи фактично не спростував, а лише замінив їх загальним посиланням на відеозапис і власне внутрішнє переконання. Такий підхід не відповідає завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не навів у постанові конкретного аналізу відеозапису щодо кожної із зазначених ознак, не встановлено, чи дійсно ОСОБА_1 мав порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінку, що не відповідала обстановці, чи інші об`єктивні прояви, які моглистворити законну підставу для вимоги пройти огляд.

У постанові фактично зазначено, що поліцейськими "в процесі спілкування" було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Однак це не є належним мотивуванням судового рішення.

Захисник вважає, що суд не може підміняти доказування констатацією, він повинен був перевірити, чи підтверджуються ознаки сп`яніння незалежними, об`єктивними, доступними для перевірки доказами. Таких доказів у постанові не наведено. Більше того, у додаткових поясненнях захист зазначав, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів того, що у ОСОБА_1 були об`єктивні ознаки алкогольного сп`яніння, які давали поліцейському законні підстави вимагати проходження огляду. Цей довід суд не спростував по суті, а тому сумнів щодо наявності законної підстави для процедури огляду залишився неусунутим.

Вказує, що суд першої інстанції визнав доведеною відмову від проходження огляду, пославшись на фрагмент відеозапису 00:28:10., проте сама наявність певної відповіді особи на запитання поліцейського не означає автоматично наявності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, захисник вважає, що постанова Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином засобами поштового зв`язку, поштова кореспонденція не була вручена адресату, причина - «адресат відсутній».

Представник ОСОБА_1 - адвокат Халупко В.М. в апеляційній скарзі просив проводити судове засідання через підстистему ВКЗ, проте в день судового засідання, яке було призначено 30 червня 2026 року на відеозв'язок не вийшов, хоча був належним чином запрошений до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що свідчить протокол судового засідання в режимі відеоконференції № 6703219, який доданий до матеріалів справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення судом було встановлено, що ОСОБА_1 , 10.03.2026 о 16:50 год., у м. Києві по вул. Братиславській, 2, керував автомобілем марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода). Від проходження на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наявністю ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст.266 КУпАП та Інструкцією, при цьому медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а огляд на місці - поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 611526, складеного поліцейським 1 взводу 2 роти 3 батальйону полк-2Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Новіцьким Богданом Івановичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 10 березня 2026 року о 16 год 50 хв. в м. Києві по вулиці Братиславська, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ ДНЗ НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода), від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керувала транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

10 березня 2026 року було виписане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП КМЛНД з якого вбачається, що у результаті огляду поліцейським у водія виявленні ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода.

З дослідженого відеозапису події з боді камери поліцейського вбачається, що підходячи до машини працівник поліції вказав ОСОБА_1 , що в нього не горять стопи (зафіксований час на відео з камери 767453 16:56).

Після чого, під час розмови ОСОБА_1 з поліцейським, останній запитав скільки ОСОБА_1 сьогодні випив, оскільки видно, що він ледве на ногах стоїть, на що ОСОБА_1 вказав, що не пив, а тільки з наряду повернувся, після чого поліцейський запропонував пройти тест на Драгер або у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 спитав чи потрібно і вказав, що може проти, але цей запах не від нього (зафіксований час на відео з камери 767453 16:58-16:59).

В подальшому, ОСОБА_1 вказав що давайте вирішимо це питання і що він розуміє, що поліцейським здається що є запах і він себе веде неадекватно, але він просто хоче доїхати додому і поспати (зафіксований час на відео з камери 767453 16:59).

Поліцейський знову спитав ОСОБА_1 чи буде він проходити огляд, на що ОСОБА_1 зазначив, що машину ставить і буде іти пішки (зафіксований час на відео з камери 767453 17:12-17:13).

Після чого поліцейський пояснив, що якщо ОСОБА_1 буде проходити огляд то буде видно проміле його алкогольного сп`яніння, якщо не пройде, то буде вказано, що він відмовився, на що ОСОБА_1 з точністю зазначив що «давай я відмовлюся» і спитав чи так простіше буде, на що поліцейський зазначив, що ОСОБА_1 в такому випадку не побачить свої проміле (зафіксований час на відео з камери 767453 17:13-17:14).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність стану алкогольного сп`яніння не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі, полягає у відмові водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а не у встановленні судом факту перебування особи у стані сп`яніння за результатами медичного огляду.

Посилання апелянта на те, що окремі ознаки сп`яніння не можуть бути безпосередньо перевірені виключно за відеозаписом, не свідчить про недоведеність обставин справи, оскільки суд оцінює докази не ізольовано, а в їх сукупності. Наявні у справі протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, відеозапис з нагрудної камери поліцейського та зафіксована поведінка особи в сукупності були достатніми для висновку про наявність законних підстав для пропозиції пройти огляд.

При дослідженні відеозапису, який міститься в матеріалах справи, де чітко видно, що поліцейський декілька раз пропонує ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння або у лікаря нарколога, на що останній відмовляється (зафіксований час на відео з камери 767453 17:23).

Доводи апеляційної скарги про те, що окремі ознаки, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, не можуть бути перевірені за допомогою відеозапису, є безпідставними, оскільки така обставина за своєю природою встановлюється працівником поліції під час безпосереднього контакту з водієм і не виключається лише через неможливість її технічної фіксації засобами відеозапису. Посилання апелянта на поспіх, емоційний стан та небажання продовжувати спілкування з працівниками поліції не спростовують встановленого судом факту відмови від проходження огляду. Такі пояснення можуть характеризувати мотиви поведінки особи, однак не усувають її обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння у разі законного пред`явлення такої вимоги.

Твердження апелянта про відсутність у постанові посекундного аналізу відеозапису не свідчить про неповноту судового розгляду. Закон не вимагає від суду буквального покадрового відтворення змісту технічного запису в мотивувальній частині рішення, якщо досліджений доказ у сукупності з іншими матеріалами справи дає можливість встановити істотні для справи обставини.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5. ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупка Вячеслава Михайловича

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупка Вячеслава Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: