Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №373/2033/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 373/2033/26

провадження № 33/824/3583/2026

ПОСТАНОВА

06 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г.М., вивчивши апеляційну скаргупрокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року в складі судді Свояка Д. В. у справі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

установив:

Постановою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою, прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї стягнення у межах санкції вказаної статті.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 250 КУпАП, прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

Положеннями ч. 2 ст. 7, ч. 3 ст. 8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме, ч. 2 ст. 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Як передбачено ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП кореспондують з положеннями Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Щодо посилання прокурора на положення ст. 250 КУпАП, як на правову підставу звернення прокурора з апеляційною скаргою на постанову відносно ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Оскаржуваною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, санкція ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, як захід адміністративного стягнення, передбачає тільки штраф.

Таким чином, заходи примусового характеру, пов`язані з обмеженням особистої свободи громадянина, за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП не передбачені та застосовані не були.

При цьому, ухвалою Конституційного Суду України №49-у/2015 від 08 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 250 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287, ч. 2 ст. 294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями ст. 129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення ЄСПЛ «Щокін проти України»), а в апеляційній скарзі прокурора йдеться про погіршення становища особи, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути розтлумачено розширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.

Крім того, посилання прокурора в апеляційній скарзі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року № 9-749/0/4-15 щодо застосування норм КУпАП, які регулюють право прокурора на оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки цей лист не є джерелом права та має лише рекомендаційний характер, а тому не є обов`язковим для виконання.

Таким чином, за наявності неузгодженостей між положеннями частини п`ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, що може бути вирішено лише у законодавчому порядку, висновок про що викладено в ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року № 49-у/2015 (справа № 2-43/2015), посилання прокурора на наявність у нього права на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, виходячи із загальних конституційних засад судочинства та положень ст. 55 Конституції України і ст. 250 КУпАП, не може бути визнано обґрунтованим.

За таких обставин, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки прокурор Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області не є особою, яка відповідно до положень ст. 287, 294 КУпАП має право подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі пов`язані з корупцією, якщо це не стосується застосування заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Керуючись ст. 294 КУпАП,суд

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Кравченка Василя Володимировича на постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАПповернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк