Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №754/506/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 754/506/26

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10916/2026

Головуючий у суді першої інстанції І. А. Галась

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

06 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», подану представником Павленком Дмитром Олександровичем, на рішення на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року в частині його оскарження, ухвалене у складі судді І. А. Галась в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

ТОВ «Новий колектор» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанас» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від «26» грудня 2024 року. Так, відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до п. 3.1.3 зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору. Разом з правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на моменту переходу цих прав.

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1039-4721 від 01.02.2022 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 . На підтвердження зазначеного надано витяг з реєстру прав вимог №1 (перша та остання сторінка, а також сторінка з реквізитами, що стосуються відповідача, конфіденційну інформацію, в тому числі персональні дані інших осіб, заретушовано).

В свою чергу позивачем 06.01.2025 року на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_2, було направлено СМС- повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 1039- 4721 від 01.02.2022. Ваш новий кредитор ТОВ «Новий колектор»: 43170298;01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601; 0-800-20-33-20; Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «Новий колектор». Статус зазначеного повідомлення - «DELIVERED».

Зазначає, що станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 1039-4721 від 01.02.2022 року, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанас» та ОСОБА_1 .

Між ТОВ «Укр Кредит Фінанас», правонаступником якого є ТОВ «Новий колектор»та ОСОБА_1 01.02.2022 року укладено Кредитний договір № 1039-4721.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 4500,00 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту - 28.11.2022 року.

Згідно п. 1.2. за цим Договором Кредитодавець зобов`язується відкрити Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання грошових коштів Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом.

Пунктом 2.4. встановлено, що Заявлений строк користування Кредитом складає 20 (двадцять цілих, нуль сотих) календарних днів з дня надання Кредиту. Заявлений строк - це обраний Позичальником в момент укладання цього Договору строк користування Кредитом, протягом якого може бути використано право користування Кредитом за Пільговою та/або Зниженою процентною ставкою (далі - Заявлений строк).

Позичальник має право достроково до закінчення Строку кредитування, передбаченого у п.2.8. цього Договору сплатити Кредит повністю у останній календарний день Заявленого строку, як зазначено у п.п. 2.4.1. - 2.4.5. цього Договору.

Згідно п. 2.6. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі Кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, в наступних розмірах: Стандартна процентна ставка 3.00% (три цiлих, нуль сотих відсотка) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою).

Знижена процентна ставка 2.00% (дві цiлих, нуль сотих відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.3.4-3.9. цього Договору). Пільгова процентна ставка 0,01% (нуль цілих, одна сота відсотка) (право користування Кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 3.4.-3.6. цього Договору).

Пунктом 2.10. визначено, що орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає 45 000,00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 40 500,00 грн.

Відповідно до кредитного договору № 1039-4721 від 01.02.2022 року Кредитодавцем відкрито кредитну лінію у розмірі 4500,00 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів від 01.02.2022 року.

Отже, Кредитором виконано свої зобов`язання за Договором в повному обсязі.

В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 1039-4721 від 01.02.2022 у зв`язку з чим станом на 13.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 31 860,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 4500,00 грн. та за відсотками - 27 360,00 грн., чим порушуються права та інтереси Позивача, саме заборгованість у розмірі 31 860,00 грн позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Деснянського рійонного суду м. Києва від 12 березня 2026 року позов ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №1039-4721 від 01.02.2022 у розмірі 9000 грн., судовий збір у розмірі 684,33 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, ТОВ «Новий колектор», через представника Павленка Д.О. подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2025 в частині відмови у стягненні частини процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зауважує, що суд першої інстанції в частині стягнення процентів за кредитним договром неправильно встановив правовідносини у відповідності до наявних доказів та застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню.

При цьому, суд правильно встановив правовідносини щодо укладення кредитного договору, видачі коштів, а також правильно визначів строк кредитування, який становить 300 днів.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що при вирішенні питання про стягнення заборгованості, суд першої інстанції врахував мотивувальну частину рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 по справі № 7-рп/2013. Однак, таке обгрунтування сторона позивача вважає таким, що не відповідає нормам закону.

Так, загальні витрати за споживчим кредитом, на переконання апелянта, є співмірними, враховуючи строк кредитування, який становить 300 днів.

Апелянтом також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, позивачем ТОВ «Новий колектор» оскаржується рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за договором кредиту № 1039-47211 від 01.02.2022 у розмірі 22 860,00 грн., отже у іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Вирішуючи спір у даній справі, та вирішуючи питання про стягнення відсотківза договором, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідачки та враховуючи інтереси обох сторін, вважав, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 4500 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

Перевіряючи такі висновки суду, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526, 530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з умовами кредитного договору нарахування процентів за коритуавння кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в наступних розмірах:

- стандартна процентна ставка 3,00 % за кожен день користування кредитом.

- знижена процентна ставка 2, 00 %.

- пільгова процентна ставка 0,01 %.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 1039-4721 від 01.02.2022 був погоджений сторонами та становив 300 календарних днів, тобто до 28 листопада 2022 року.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 27 360,00 грн за період з 01 лютого 2022 року по 28 листопада 2022 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованорсті, позивачем не нараховувалися проценти за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком кредитування.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається строком на 300 календарних днів, тобто до 28 листопада 2022 року (строк кредитування).

Отже, позивач ТОВ «Новий колектор» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив вказані докази по справі та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача процентів за договором у розмірі 22 860,00 грн

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що за договором про надання фінансового кредиту № 1039-4721 від 01.02.2022 з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за договором кредиту у розмірі 27 360, 00 грн.

Колегія суддів не може погодитись з твердження суду про необхідність зменшення відсотків за договором кредиту з огляду на те, що відповідачка більше 30 років є особою з інвалідністю з дитинства, адже наявність у ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, а також та обставина, що вона є одинокою матір`ю, можуть стосуватится лише порядку виконання рішення суду. Закон не надає право суду зменшувати розмір процентів за користування кредитними коштами, якщо він передбачений договором і відповідає вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні, а сума стягнутої за рішенням суду заборгованості підлягає збільшенню з 9 000,00 грн. до 31 860, 00 грн., де 4 500,00 грн. є тіло кредиту, 27 360,00 грн. відсотки за користування кредитними коштами протягом строку кредитування.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, рішення Деснянського районгного суду м. Києва від 12 березня 2026 року в частині суми судового збору, що підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор», слід змінити, збільшити розмір стягнутого з відповідачки судового збору з 684,33 гривень до 2 422,40 гривень.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції та які були стягнуті з відповідачки за рішенням суду у розмірі 3000,00 грн., колегія суддів враховує заяву ОСОБА_1 про зменшення витрат на правничу допомогу, що було заявлено нею у відзиві на позовну заяву та вважає, що така сума стягнутих судових витрат на правничу допомогу є співмірною із заявленими позивачем вимогами та з об`ємом роботи виконаної адвокатом позивача у цій справі.

Зважаючи на те, що вимоги апеляційної скарги суд задовольняє, отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» підлягають стягненню судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн., а також 1 000 грн. витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи майновий, сімейний стан та стан здоров`я ОСОБА_1 .

Керуючись статтями259, 268, 367,374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», подану представником Павленком Дмитром Олександровичем, задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованості за кредитним договором № 1039-4721 від 01.02.2022 змінити, збільшити суму стягнутої заборгованості з 9 000,00 грн. до 31 860, 00 грн.

Збільшити суму стягнутого зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судового збору з 684,33 гривень до 2 422,40 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (ЄДРПОУ: 43170298, 0133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн., а також 1000,00 грн. витрат понесених позивачем за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна