Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №753/3821/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/3821/26 Головуючий у суді першої інстанції - Котвицький В.Л.

Номер провадження № 22-ц/824/10517/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Котвицького В.Л., у місті Києві, у справі за заявою ОСОБА_1 , відповідач Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна, про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд заборонити вчиняти будь-які дії щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року було вжито заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви, а саме: накладено заборону на вчинення будь-яких дій, направлених на примусову реалізацію або відчуження будь-яким іншим способом, щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року вжиті ухвалою Дарницького районного суду від 24 лютого 2026 року заходи забезпечення позову у справі №753/3821/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у вигляді накладення заборони на вчиненні будь-яких дій, направлених на примусову реалізацію або відчуження будь-яким іншим способом, щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - скасовано.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він був змушений звернутися з позовом до приватного виконавця Мойсеєнко Д.П. про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Його позов було зареєстровано в Оболонському районному суді м. Києва та призначено номер справи 756/1007/26.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року справа № 756/1007/26 направлена до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю.

У зв?язку з тим, що справа за його позовом на підставі вищевказаної ухвали направлена за підсудністю до Дарницького районного суду він звернувся із заявою про забезпечення позову саме до Дарницького районного суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції посилався на те, що ним у відповідності до вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК не було пред`явлено позов протягом десяти днів після подачі заяви про забезпечення позову. Проте вказане спростовується вищевикладеним.

У зв`язку з передачею справи за підсудністю він був позбавлений можливості повторного звернення до суду з тотожним позовом. Водночас отримати інформацію про подальший рух справи не вдалося, оскільки на момент подання апеляційної скарги справа до суду, якому її було передано, фактично не надійшла.

Передача справи за підсудністю, її реєстрація та визначення складу суду для розгляду не залежать від його волі та перебувають поза межами його процесуальних повноважень.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися (а.с. 93-94).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про скасування вжитих ухвалою Дарницького районного суду від 24 лютого 2026 року заходів забезпечення позову зазначив, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року було вжито заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви, а саме: накладено заборону на вчинення будь-яких дій, направлених на примусову реалізацію або відчуження будь-яким іншим способом, щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Судом було встановлено, що заявником станом на 06 квітня 2026 року не виконані умови ч. 4 ст. 152 ЦПК України, що перевищує встановлений законом строк для подачі позовної заяви, а відтак заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні всі підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову у даній справі не відповідає, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина перша статті 152 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини четвертої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі або неподанні позовної заяви передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд заборонити вчиняти будь-які дії щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий сєдан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року було вжито заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви, а саме: накладено заборону на вчинення будь-яких дій, направлених на примусову реалізацію або відчуження будь-яким іншим способом, щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року вжиті ухвалою Дарницького районного суду від 24 лютого 2026 року заходи забезпечення позову у справі №753/3821/26 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у вигляді накладення заборони на вчиненні будь-яких дій, направлених на примусову реалізацію або відчуження будь-яким іншим способом, щодо автомобіля марки MITSUBISHI, модель LANCER, рік випуску 2006, колір сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , тип легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - скасовано.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що заявником станом на 06 квітня 2026 року не виконані умови ч. 4 ст. 152 ЦПК України, що перевищує встановлений законом строк для подачі позовної заяви, а відтак заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №756/1007/26 ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року вказану цивільну справу було передано на розгляд Дарницького районного суду міста Києва за підсудністю.

Відповідно до витягу про стан розгляду справи 01 травня 2026 року у справі № 756/1007/26 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. про витребування майна з чужого незаконного володіння призначено склад суду.

Таким чином, ОСОБА_1 спочатку, 29 січня 2026 року, звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння, а вже після цього подав заяву про забезпечення позову.

Отже, на момент розгляду питання про забезпечення позову справа № 756/1007/26 на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року вже була передана за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.

Передача вказаної позовної заяви за територіальною підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва здійснювалася на підставі ухвали суду та не залежала від волевиявлення ОСОБА_1 .

Відтак покладення на заявника негативних наслідків у вигляді скасування заходів забезпечення позову з підстав тривалого вирішення питання підсудності справи є безпідставним, оскільки такі обставини виникли не з його вини та перебували поза межами його процесуального контролю.

На підставі викладеного, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду від 24 лютого 2026 року, посилаючись на те, що заявником станом на 06 квітня 2026 року не виконані умови ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вище встановлені фактичні обставини справи, подання позивачем позову до подачі заяви про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року, залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд.,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2026 року скасувати, а заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2026 року, залишити в силі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Текст постанови виготовлено 01 липня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв