Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №539/1669/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1669/26

Провадження № 3/539/336/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., при секретарі Бас В.Г., за участі представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Романченка О.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

12 квітня 2026 року о 06 год. 10 хв. на 207 кілометрі автодороги Київ-Харків-Довжанський водій ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або водій) керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Відмова від проходження огляду фіксувалася із застосуванням технічних засобів відеозапису згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року та згідно зі статею 266 КУпАП без залучення свідків. Від керування транспортним засобом відсторонений.

Цими діями водій порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України по адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення складений 12 квітня 2026 року інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Макаренком І.С.

Матеріали щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , надійшли до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області 15 квітня 2026 року та були призначені до розгляду на 27 квітня. Розгляд справи було відкладено на 11 травня, 25 травня, 16 червня, 01 липня 2026 року.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, його захисник Романченко О.О. (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні зазначив, що наданий відеозапис не підтверджує належним чином ані факт законної, послідовної та повної процедури огляду, ані факт свідомої, добровільної та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку. Навпаки, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв працівнику поліції про проходження лікування, показує відповідні медичні документи, пояснює обставини свого стану, а також спочатку самостійно погоджується їхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Проте працівник поліції не надає цим обставинам належної оцінки, не долучає відповідні документи до матеріалів справи та надалі фактично формує відеофіксацію таким чином, що вона не відображає повної і безперервної процедури. Таким чином, відеозапис не підтверджує поза розумним сумнівом належної відмови від проходження огляду. Він є фрагментарним, неповним, не дає можливості перевірити весь перебіг подій та не усуває сумнівів щодо того, чи була відмова добровільною, усвідомленою, однозначною і зафіксованою у встановленому законом порядку. А тому просив суд визнати відеозапис, долучений до матеріалів справи таким, що не є належним, допустимим та достатнім доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Просив надати критичну оцінку діям працівника поліції, який не врахував пояснення ОСОБА_1 щодо лікування, не долучив до матеріалів справи медичні документи, які були показані на відеозапис та не забезпечив повної фіксації процедури направлення до закладу охорони здоров`я. А тому просив суд закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю належно доведених події та складу адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за даною статтею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

1) відеозаписом з бодікамери №470494, на якій зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

2) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12 квітня 2026 року.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Постанова КМУ), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2025 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

З протоколу вбачається, що у ОСОБА_1 посвідчення водія не вилучалось.

Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Посилання захисника ОСОБА_1 – адвоката Романченка О.О. на те, що ОСОБА_1 за призначенням лікаря приймав лікарські засоби, дія яких могла зумовити стан, схожий на стан наркотичного сп`яніння, суд відхиляє з огляду на таке. Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за цією нормою настає незалежно від причини виникнення стану сп`яніння, що впливає на здатність особи безпечно керувати транспортним засобом. Отже, навіть якщо відповідний стан спричинений вживанням лікарських засобів, водій підлягає адміністративній відповідальності, оскільки на момент керування він перебував у стані, який об`єктивно створював небезпеку для дорожнього руху. Сам по собі факт перебування водія у стані сп`яніння, незалежно від причин його виникнення (алкоголь, наркотичні засоби, медикаменти), є достатньою підставою для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

За наявними у справі доказами, суд не вбачає ніякого тиску на ОСОБА_1 з боку працівників поліції під час складення адміністративного матеріалу.

Суд критично оцінює надані захисником ОСОБА_1 адвокатом Романченком О.О. докази щодо проходження ним огляду на стан наркотичного сп`яніння.

На відеозаписі чітко зафіксовано, що водій відмовляється проходити огляд у зв`язку із тим, що він його уже пройшов. При цьому, із документів, доданих до матеріалів справи, вбачається, що огляд на стан наркотичного/алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пройшов: о 07 годині 15 хвилин 12 квітня 2026 року, а також 12 квітня 2026 року об 11 годині 10 хвилин - в Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», тобто вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення, а не до зупинки водія, як ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції.

Частинами четвертою та п`ятою статті 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Беручи до уваги вищенаведене, слід зазначити, що не знання водієм правил проходження огляду та виявлення стану сп`яніння, закріплених у статті 266 КУпАП та Інструкції не звільняє від адміністративної відповідальності.

Доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не надано.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП суддя не вбачає.

Вказані вище докази суддя визнає належними, допустимими та достатніми для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні.

Згідно зі статею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 33 КУпАП характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно статею 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Обставини, що пом`якшують відповідальність та обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до статті 40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу, що посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 як особи, з інвалідністю 2 категорії, дійсне до 01 березня 2026 року, а тому він не може бути звільненим від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статею 5 Закону України «Про судовий збір», статтями 33-35, 40-1, 130, 221, 245, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумв 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва