Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №536/1164/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1164/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Баранської Жанни Олександрівни, за участю секретаря судового засідання Волошиної А.В., розглянувши в м.Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Першин С.М., звернувся до суду з адміністративним позовом, де просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 396 від 05 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, а також здійснити розподіл судових витрат між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Так, 05 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У вказаній постанові зазначено, що про неприбуття позивача 23 серпня 2025 року о 09.00 годині до ТЦК та СП для уточнення персональних даних за повісткою № 4567864. Про існування вказаної вище постанови ОСОБА_1 стало відомо лише 08 квітня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 80600483 після накладення арешту на його банківські рахунки. Сама постанова не містить відмітки про вручення або направлення позивачу її копії, а долучений список згрупованих поштових відправлень від 02 березня 2026 року не є доказом направлення поштового відправлення позивачу, до того ж відправником зазначений Виконком Кременчуцької міської ради, а не відповідач. Позивач не погоджується із вказаною постановою з наступних підстав.

Так, оскаржувана постанова містить лише посилання на неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 23 серпня 2025 року о 09.00 годині для уточнення персональних даних, при цьому в ній не зазначено з якого періоду персональні дані не було уточнено та які саме дані необхідно уточнити. Також ця постанова не містить посилань на докази неможливості отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 персональних даних позивача самостійно шляхом електронної взаємодії з іншими державними інформаційно-телекомунікаційними системами. Водночас, жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23 серпня 2025 року позивач не отримував. Разом з тим, згідно військово-облікового документу позивача від 08 квітня 2026 року, сформованого у застосунку «Резерв+», він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та 04 серпня 2025 року уточнив свої персональні дані, про що у військовому квитку міститься відмітка «Дані уточнені вчасно».

Також, у серпні 2025 року позивач перебував на лікарняному та за станом свого здоров`я фізично не міг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 23 серпня 2025 року, що підтверджується відповідними доказами. В той же час, згідно повістки № 29/12/2025/07 від 29.12.2025 року позивач був у ІНФОРМАЦІЯ_4 05 січня 2026 року об 11.00 годині, а згідно повістки б/н від 6.02.2026 року його наступна явка до ТЦК та СП для проходження ВЛК визначена на 01 березня 2026 року.

Окрім того, оскаржувана постанова містить посилання на положення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак не містить посилання на конкретну норму Закону, яка порушена позивачем.

Також, у позові зазначено про те, що про факт нібито неприбуття позивача за повісткою № 4567864, був відомий службовим особам 23 серпня 2025 року, проте оскаржувана постанова була винесена лише 05 січня 2026 року, тобто після спливу 3 місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення, що виключало можливість накладення штрафу.

Також позивач зауважив, що в оскаржуваній постанові відсутні будь - які відомості про повідомлення його про дату та час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення або ухилення від отримання такого повідомлення, внаслідок чого позивач фактично був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи, надати пояснення, заявити клопотання, подати докази та скористатись правничою допомогою.

21 квітня 2026 року суддею постановлено ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на встановлених усунення недоліків.

23 квітня 2026 року засобами підсистеми Електронний суд представником позивача подано заяву на виконання ухвали суду.

24 квітня 2026 року засобами підсистеми Електронний суд представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову.

27 квітня 2026 року суддею постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду з повідомленням сторін.

27 квітня 2026 року Кременчуцьким районним судом постановлено ухвалу, якою заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 80600483 з примусового виконання постанови керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 396 від 05 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник адвокат Першин С.М. надав заяву, де просив розглянути справу у його та позивача відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , в судове засідання свого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином через ЄСІТС-«Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, з заявою про відкладення судового засідання не звертались, причини неявки не повідомили.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно витягу із застосунку «Резерв+», що сформовано 08 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відтак на нього, як на військовозобов`язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині, що включає обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

05 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № 396 у справі про адміністративне правопорушення, якою за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 штраф в сумі 17 000 грн.

Як вбачається із вказаної вище постанови, ОСОБА_1 не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці № 4567864 для уточнення даних на 23 серпня 2025 року о 09.00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вказане свідчить про недотримання останнім вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач заперечує отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 і матеріали справи не містять відомостей про отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), 4) безсторонньо (неупереджено), 5) добросовісно, 6) розсудливо, 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснення сторін, третіх осіб, та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач заперечує отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 і матеріали справи не містять відомостей про отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах адміністративної справи відсутні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Також, відповідно до положень частини 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивачу ОСОБА_1 інкримінується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що виразилось у його неявці за повісткою на 23 серпня 2025 року о 09.00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, і про вчинення такого правопорушення відповідачу було відомо вже 23 серпня 2025 року, отже саме вказана дата є датою виявлення адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, граничним строком притягнення позивача до адміністративної відповідальності за інкриміноване адміністративне правопорушення є 23 листопада 2025 року, отже станом як на день складання протоколу про адміністративне правопорушення – 30 грудня 2025 року, так і на день винесення оскаржуваної постанови, строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплинув, що в силу пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП унеможливлює початок провадження у справі про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які підтверджують правомірність винесеної постанови з приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не з`ясував всіх фактичних обставин справи, тим самим порушив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності передбачені ст.268 КУпАП, та в розумінні ч.2 ст. 77 КАС України відповідач не довів суду законність його рішень і дій.

За таких обставин позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Скасувати постанову № 396 від 05 січня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

СуддяЖ. О. Баранська