Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №761/26570/24 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 761/26570/24

Провадження № 22-ц/824/8586/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Борисової О. В.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, 3% річних та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2025 року відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про скасування заходів забезпечення позову, а саме: скасування арешту, накладеного на житловий будинок загальною площею 120,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1772234532224, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 та скасувати арешт, накладений на земельну ділянку площею 0.2 га, кадастровий номер 3221484003:04:012:0013, за адресою: Київська обл., Васильківський р., с/рада. Крушинська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 187714132214, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою суду від 29.07.2024 по вказаній справі судом були вжиті зазначені вище заходи забезпечення позову.

18.03.2025 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, 3% річних та інфляційних втрат адоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 498 972 грн 85 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 518 725 грн 15 коп., інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 2307188 грн 71 коп., а всього 5324886 грн 71 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також вищевказаною постановою з відповідача на користь позивача додатково стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач вищевказані рішення виконав в добровільному порядку, на підтвердження чого надав відповідні докази.

У зв`язку з повним виконанням рішення суду відповідач і просив суд скасувати заходи забезпечення позову у даній справі, які були вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року заяву про скасування заходів забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 25 лютого 2026 року позивач подав до Київського апеляційногосуду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову в повному обсязі.

04 травня 2026 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 04 червня 2026 року, з`явився представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бекіров С. Н., який просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилася; про розгляд справи належним чином повідомлялася.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та відсутність підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на житловий будинок загальною площею 120,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1772234532224, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 та накласти арешт на земельну ділянку площею 0.2 га, кадастровий номер 3221484003:04:012:0013, за адресою: Київська обл., Васильківський р., с/рада. Крушинська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 187714132214, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2025, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, 3% річних та інфляційних втрат, задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 498 972 грн 85 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 518 725 грн 15 коп., інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 2307188 грн 71 коп., а всього 5324886 грн 71 коп.

Під час ухвалення рішення від 18.03.2025 Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/26570/24 питання про скасування заходів забезпечення позову судом не вирішувалось.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також вищевказаною постановою з відповідача на користь позивача додатково стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Рішення суду в касаційному порядку не оскаржувалося.

З представлених відповідачем платіжних інструкцій переказу коштів № 844973 від 25.08.2026 р., № 736356 від 24.09.2025 р. та № 672998 від 29.10.2025 р. із відмітками про їх виконання вбачається, що відповідачем виконано рішення суду у даній справі, присуджений на користь позивача борг сплачений.

Не заперечувала факту сплати присудженого по справі боргу і сама позивач у своїй апеляційній скарзі.

Згідно з ч.1, 4-5,7, 11 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суть доводів апеляційної скарги позивача фактично зводиться до того, що за її твердженнями між сторонами існують інші судові спори, відповідач недобросовісно намагається уникнути виконання тих зобов`язань перед позивачем, які є предметом розгляду у зазначених спорах, та відчужити майно за рахунок якого такі зобов`язання можуть бути виконані, відтак арешт на майно не підлягає скасуванню, що тим не менш не завдасть відповідачу істотної шкоди.

Зазначена позиція апелянта не може бути прийнята апеляційним судом.

За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Метою забезпечення позову є виключно унеможливлення ускладнення виконання рішення суду в конкретній справі або ефективного захисту прав у конкретному випадку.

Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів констатує, що сама суть забезпечення позову в цивільній справі полягає в забезпеченні можливості подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову в конкретній справі або ефективного захисту тих прав, за яким особа звернулася до суду в конкретному випадку, і не може вирішувати усіх спірних відносин між сторонами, які виходять за межі предмету розгляду саме тієї справи, в рамках якої й було застосоване такий забезпечувальний захід.

Зважаючи на наведене, доводи апелянта не відповідають суті інституту забезпечення позову в цивільній справі, відтак не можуть бути прийняті судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

О. В. Борисова