Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №358/1275/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1275/26 Провадження № 1-кп/358/179/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2026 за № 12026116220000050 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Богуславського району Київської області, українця, громадянина України, маючої неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, абонентський номер мобільного зв`язку НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 12.06.2026, приблизно о 22 год. 40 хв., рухався по вул. Центральна в с. Іванівка Обухівського району Київської області в напрямку кафе, яке розташоване на території комплексу колишньої АЗС «УКРТЕХРОСЬ», де на той час відзначали свято - «випускний» учнів Івапівської ЗОШ.

Проходячи повз автобусну зупинку, яка розташована при в`їзді на територію комплексу колишньої АЗС «УКРТЕХРОСЬ» по вул. Центральна, 121-А в с. Іванівка Обухівського району Київської області, 12.06.2026, приблизно о 22 год. 45 хв., ОСОБА_3 зустрів знайомого ОСОБА_4 , з яким у нього на протязі тривалого часу склалися неприязні відносини, через що між ними виникла словесна перепалка та конфлікт. В ході конфлікту у ОСОБА_3 раптово виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, 12.06.2026, приблизно о 22 год. 47 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з автобусною зупинкою, яка розташована при в`їзді на територію комплексу колишньої АЗС «УКРТЕХРОСЬ» по вул. Центральна, 121-А в с. Іванівка Обухівського району Київської області, діючи умисно, на ґрунті давніх неприязних відносин та раптово виниклої особистої неприязні, з метою заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, підійшовши на відстань приблизно 0,5 м до ОСОБА_4 , правою рукою дістав з правої кишені власної куртки перцевий балончик та розпилив ОСОБА_4 в обличчя, внаслідок чого останній був дезорієнтований.

Після цього ОСОБА_5 покинув вищевказане місце події та пішов у власних справах.

В ході проведення дізнання, згідно з висновком експерта складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи, встановлено, що отримані ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: хімічний опік рогівки обох очей, які утворилися в результаті подразнюючої дії речовини вмісту «перцевого балончика при розпиленні його вмісту в обличчя» та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані ушкодження, не виключено, могли утворитися за обставин, на які вказує потерпілий ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду в порядку статті 302 КПК України з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Положення ст. 12 КК України в сукупністю із санкцією ч. 1 ст. 125 КК України свідчать, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Прокурор Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_6 враховуючи те, що ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано заяву ОСОБА_3 , складену в присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , відповідно до якої ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_7 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

До обвинувального акту також додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_4 , наданої в порядку ч.2 ст.302 КПК України, у якій потерпілий підтверджує зазначені в обвинувальному акті обставини, а також висловлює згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, зазначає про ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи сукупність вказаного, дослідивши обвинувальний акт і заяви обвинуваченого ОСОБА_3 і потерпілого ОСОБА_4 , а також надані матеріали дізнання, та факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.

Отже, наявні усі передбачені законом підстави для ухвалення вироку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні і визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України у зв`язку із здійсненням судового провадження за відсутності учасників судового провадження без проведення судового засідання фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

Обираючи міру покарання суд керується таким.

Вчинене ОСОБА_3 діяння є кримінальним проступком, свою вину він беззаперечно визнав.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення обвинуваченого до скоєного, що полягає у визнанні винуватості; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, раніше не судимий, має місце реєстрації.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено, з-поміж іншого, покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КК України, громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби (ч. 3 ст. 56 КК України).

Враховуючи викладене, обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, його особу, обставини, які пом`якшують відповідальність, та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт, з врахуванням ст.56 КК України, що буде відповідати меті виховання та виправлення обвинуваченого, а також запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Водночас, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, оскільки, з урахуванням того, що ОСОБА_3 не працює, а отже не має офіційного доходу, майна за рахунок якого зміг би сплатити штраф у нього немає, - тому такий вид покарання призведе до неможливості виконання вироку, та, у свою чергу, не буде відповідати меті покарання, яка закріплена у ст. 50 КК України.

Потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1