Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №286/4527/24 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4527/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

із секретарем Максимець О. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим, що ОСОБА_3 , її колишній чоловік, від спільного проживання з яким вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Овруцького районного суду по справі №286/1041/16-ц їх шлюб було розірвано. Відповідно до рішення Овруцького районного суду по справі №286/415/16-ц з нього на її користь на утримання сина стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач не піклується про дитину, не перевідує її. Він життям дитини взагалі не цікавиться, не телефонує сину, не цікавиться станом його здоров`я, не відвідує школу, батьківські збори та інше. Дитина взагалі не пам`ятає батька, про нього не говорить, не згадує, він його не знає.

ОСОБА_3 в свій час навіть оспорював своє батьківство по відношенню до сина, але рішенням Овруцького районного суду від 17.11.2023 по справі №286/1097/23 йому було відмовлено в задоволенні позову. Через це у нього таке відношення до дитини, він його ігнорує, не сплачує аліменти. На даний час відкрито виконавче провадження №54476510. Згідно розрахунку заборгованості по вищевказаному виконавчому провадженню його заборгованість станом на 31.08.2024 становить 374 631 грн. 67 коп.. ОСОБА_3 всілякими способами намагається ущемити права дитини. Так, ним, наприклад, подано позов про зменшення стягнення розміру аліментів (справа №286/3751/24).

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому вона просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, відповідач вважає позовні вимоги щодо позбавлення його батьківських прав необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать інтересам його з позивачем спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо спілкування з дитиною зазначає, що відповідач неодноразово виявляв ініціативу щодо спілкування з дитиною, однак з боку позивача систематично вчинялися дії, які перешкоджають цьому. Зокрема, йому не повідомляли про місце перебування дитини; ігнорувалися прохання про зустрічі; відмовляли у телефонних розмовах та відеозв`язку. Такі дії суперечать ст. 157 СК України, яка гарантує право кожного з батьків на спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Відповідач належним чином виконує обов`язок щодо утримання дитини - аліменти сплачуються у межах виконавчого провадження. Він не веде асоціального способу життя, не вживає наркотиків або алкоголю, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. З місця проживання та служби має позитивні характеристики. За місцем проживання його характеризують як працьовиту, добру, чуйну, привітну людину, турботливого і люблячого батька. За місцем служби характеризують як цілеспрямованого, мужнього, комунікабельного, доброзичливого, принципового, справедливого, професіонала своєї справи, який користується повагою та довірою серед добровольців ДФТГ 31.

Відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, бере безпосередню участь у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Має державні нагороди за мужність, відвагу та сумлінне виконання військового обов`язку. В 2023 році він був нагороджений Державною нагородою - орден «За мужність» ІІІ ступеню та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ - медаль «Сталевий хрест», в 2024 році - грамотою командира НОМЕР_1 бригади сил ТРО ЗСУ.

Присутність відповідача у житті сина є не лише природним батьківським правом, але й важливим чинником формування його особистості, громадянських якостей, почуття гідності та патріотизму. Особливо для хлопчика критично важливо мати позитивний чоловічий приклад - того, хто служить державі, діє в інтересах народу та несе відповідальність за свої дії.

Позбавлення відповідача батьківських прав означатиме свідоме позбавлення дитини такого прикладу, що суперечить не лише здоровому глузду, а й принципам найкращих інтересів дитини, визначених статтями 3 та 9 Конвенції ООН про права дитини.

Відповіді на відзив позивачем не надано.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, звернула увагу, що 10 років відповідач не мав спілкування з дитиною. Кілька років тому в м. Коростені, коли вона там жила, хотів зустрітися з дитиною, вона з дитиною прийшла (їх завозив батько її другого чоловіка), а він не прийшов і телефон був вимкнений.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але надав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність. Щодо задоволення позову заперечує, з підстав викладених у відзиві. На попередньому судовому засіданні також у задоволенні позову заперечував, пояснивши, що коли вони з позивачем розлучилися, то вона йому говорила, що дитини не його, однак через суд він з`ясував, що це не так, дитина його. Проте, позивач перешкоджала йому у спілкуванні з сином, не повідомляла ні місця проживання, ні номера телефону.

Представником третьої особи - служби у справах дітей Овруцької міської ради надано заяву, в якій остання просить справу слухати у їх відсутність. Підтримала рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради і висновок органу опіки та піклування. На минулих судових засіданнях щодо задоволення позову заперечувала.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення учасників, показання свідків, заслухавши думку дитинита дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та с 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Згідно із ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав закріплені в ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 Постанови від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, що передбачені ст.166 СК України.

Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 753/2025/19 (постанова від 6 травня 2020 року).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю є ОСОБА_5 , тобто позивач, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.04.2015 та рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17.11.2023 по справі №286/1097/23 (а. с. 5, 14).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02.06.2016 по справі №286/1041/16-ц було розірвано шлюб між ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24 грудня 2014 року виконавчим комітетом Піщаницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, (актовий запис №3) (а. с. 12).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29.03.2016 по справі №286/415/16-ц було стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2016 і до ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до його повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), щомісячно з 15.02.2016 і до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення ОСОБА_4 3-х років.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31.12.2024 по справі №286/4014/24 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.02.2016 по 31.08.2024 в сумі 207 562 грн. 06 коп. (а. с. 59-60).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З довідки Овруцького ліцею імені Андрія Малишка Овруцької міської ради №281 від 05.11.2024 вбачається, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно навчається в Овруцькому ліцеї ім. Андрія Малишка з 01.09.2023 по даний час в 4-В класі. Його батько - ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до школи приводила і забирала мати, на виклики до школи приходила теж тільки мати (а. с.8).

З характеристики, виданої директором Овруцького ліцею імені Андрія Малишка І. Залізко, в свою чергу, вбачається, що ОСОБА_7 навчається у ліцеї з третього класу. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний учень.

ОСОБА_8 відвідує систематично. До школи приходить завжди вчасно. ОСОБА_9 забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Мама забезпечує хлопчика залежно від потреб (а. с. 7).

Копія розрахунку заборгованості Овруцького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Київ) свідчить, що станом на серпень 2024 року сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 (виконавче провадження №54476510) становить 242 814 грн. 33 коп.. Також, з вказаного розрахунку вбачається, що в зв`язку з наявною заборгованістю, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, що станом на 01.01.2023 становить 207 562 грн. 06 коп., державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 103 781 грн. 03 коп. (50% від суми заборгованості), виконавчий збір в сумі 24 6 2 грн. 78 коп., а отже загальна заборгованість станом на 01.09.2024 становить 374 631 грн. 67 коп. (а. с. 6).

Допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_10 показав, що він живе в с. Піщаниця, був сусідом сторін. ОСОБА_11 з ОСОБА_12 , тобто сторони, жили разом і у них народилася дитина. Було він возив в лікарню ОСОБА_11 з хлопчиком. Коли розійшлися він ОСОБА_12 жодного разу не бачив. Близько 10 років він його не бачив взагалі. На даний час він не є сусідом, так як ОСОБА_11 не живе в с. Піщаниця.

Свідок - ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_14 проживав 1 рік з ОСОБА_11 . ОСОБА_15 вони десь в 2016 році і з того часу вона його не бачила. ОСОБА_11 скаржилася їй, що ОСОБА_12 грав в азартні ігри, хлопчика вона піднімає сама. Допомогу на дитину він їй не надавав. Зараз вона проживає с. Піщаниця, а ОСОБА_11 в с. Яцковичі. ОСОБА_9 досить часто залишається у бабусі в с. Піщаниця. Ніколи не бачила, щоб відповідач приїздив.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Під час судового розгляду справи була заслухана думка неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що батька він не знає, з ним не спілкується.

Сторона відповідача щодо задоволення позову заперечила, посилаючись на те, що саме позивач перешкоджає відповідачеві приймати участь в житті сина та виконувати батьківські обов`язки.

Копії роздруківок з мобільного телефону відповідача, долучені до матеріалів справи, свідчать, що останній неодноразово, зокрема 15.06.2020, з 07.01.2023 по 09.01.2023, 25.05.2023, 17.11.2023, 01.01.2024 та 31.03.2024 намагався зателефонувати на номер мобільного телефону позивача (номер телефону позивача вказаний в позовній заяві), однак остання не відповідала (немає відповіді, виклик відхилений).

Скриншоти із мессенжера «Viber» також підтверджують, що відповідач неодноразово направляв повідомлення позивачу з проханням надати номер телефона сина - ОСОБА_9 , в тому числі і для привітання його з днем народження (а. с. 101-103).

З копії заяви ОСОБА_3 , адресованої на адресу служби у справах дітей Овруцької міської ради, вбачається, що останній з урахуванням інтересів малолітнього сина - ОСОБА_4 , просив встановити порядок спілкування за місцем проживання дитини в м. Овруч Житомирської області (а. с. 156-157).

Листом служби у справах дітей №б/н від 11.08.2025 було повідомлено ОСОБА_3 про те, що 18.08.2025 в приміщенні Овруцької міської ради відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради, на якому відбудеться розгляд ухвали Овруцького районного суду від 03.07.2025 по справі №286/4527/24 за позовом ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 та розгляд його заяви щодо визначення днів та годин спілкувань його з сином (а. с. 158).

З копії характеристики, виданої уповноваженою особою будинку ОСОБА_16 на ОСОБА_3 , вбачається, що останній проживає в будинку по АДРЕСА_1 з жовтня 2016 року. В офіційному шлюбі знаходиться з ОСОБА_17 з 06.05.2017. ОСОБА_18 привітний, залюбки відгукується на прохання щось допомогти по будинку, дружелюбний та добрий, працьовитий, любить діток. Часто відводить доньку - ОСОБА_19 в садочок, сина - ОСОБА_20 до логопеда. Діти його теж люблять, слухають і поважають. З теплом та турботою ОСОБА_12 відноситься до сина ОСОБА_21 від попереднього шлюбу - ОСОБА_22 . У нього є також син - ОСОБА_9 від попереднього шлюбу, про якого він говорить з любов`ю і турботою (а. с. 104-105).

Поряд з цим, суд враховує, що відповідач 25.04.2022 був мобілізований згідно з Указом Президента України №69 від 24.02.2022 та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 . В періоди: з 25 травня по 31 травня 2022 року, з 1 червня по 15 червня 2022 року, з 17 червня по 26 червня 2022 року, з 30 червня по 30 червня 2022 року, з 1 липня по 21 липня 2022 року, з 7 вересня по 30 вересня 2022 року, з 1 жовтня по 31 жовтня 2022 року, з 1 листопада по 10 листопада 2022 року, з 16 листопада по 30 листопада 2022 року, з 1 грудня по 31 грудня 2022 року він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Харківській областях. Також, ОСОБА_3 є добровольцем добровольчого формування № НОМЕР_4 територіальної громади м. Києва. По теперішній час безоплатно виконує покладені на нього службові обов`язки.

Вказані обставини підтверджуються копіями: довідки військової частини НОМЕР_3 №373 від 10.05.2022, довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої військовою частиною НОМЕР_3 солдату ОСОБА_3 за №784 від 09.02.23, контракту добровольця територіальної оборони від 02.10.2023, довідки добровольчого формування № НОМЕР_4 територіальної громади м. Києва №24/11 від 26.11.2024 та характеристики добровольчого формування № НОМЕР_4 територіальної громади м. Києва (а. с. 11, 90-92, 124).

В 2023 році ОСОБА_3 був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», пам`ятною відзнакою «За оборону рідної Держави», а також грамотою добровольця ДФ №31 ТГ м. Києва «Київ» (а. с. 89, 93). Суд відмічає, що зазначені обставини є такими, що значно ускладнюють спілкування батька з сином.

Виконавчий комітет Овруцької міської ради надав висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 №02-09/1984 від 13.10.2025, в якому зазначили, що на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради, які відбулися 16.07.2025, 18.08.2025 та 24.09.2025 розглядалося питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 була присутня на всіх засіданнях, ОСОБА_3 16.07.2025 не з`явився, 18.08.2025 також не з`явився, але надав розпорядження про відрядження начальника штабу ДФТГ від 15.08.2025 №31.

Обстежено умови проживання сім`ї ОСОБА_1 та встановлено, що для дітей створені належні умови для проживання, виховання та розвитку. Заслухано ОСОБА_1 , яка повідомила, що батько дитини участі в житті дитини не приймає, протягом 10 років із дитиною не спілкувався, аліментів не сплачує.

Заслухано ОСОБА_3 , який пояснив, що ОСОБА_1 всіляко перешкоджає спілкуватись із сином ОСОБА_4 ..

Заслухано дитину - ОСОБА_4 , хлопчик не визначився щодо спілкування із біологічним батьком, називає татом іншого чоловіка.

06.10.2025 виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення №301 «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ».

Тому, зважаючи на недостатність підстав та бажання батька спілкуватись із сином, орган опіки та піклування вважає за недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина.

У ст. 19 СК України законодавець закріпив, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей. Тобто, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітніх дітей не є обов`язковим для суду, від його висновку суд має право мотивовано відступити.

Оцінюючи обставини справи та досліджені докази у ній, суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування, вважає, що цей висновок є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Відтак, судом не встановлено обставин, які б свідчили переконливо про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з матір`ю, напроти він шукає шляхи спілкування з ним.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, враховуючи відносини сторін, між якими виникли складні стосунки, бажання відповідача спілкуватися з дитиною, відсутність факторів, які б свідчили про його неблагонадійність, суд вважає, що можливо змінити його поведінку у кращу сторону.

За таких обставин, аналізуючи всі обставини справи; норми права, що регулюють спірні правовідносини, та враховуючи бажання відповідача спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, суд приходить до висновку про можливість зміни поведінки батька дитини у кращу сторону, і відповідно про доцільність застосувати положення ч.18 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 та відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини: забезпечувати її матеріально, спілкуватися з нею в необхідному обсязі, та поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_3 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), останнє відоме місце реєстрації якого: АДРЕСА_2 , і який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на орган опіки і піклування Овруцької міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 03.07.2026.