Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №275/312/26 — Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/312/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді О. С. Данилюк,

за участю секретаря с/з Марієвської Н.А.,

представника позивача адвоката Даценко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

До Брусилівського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, в обґрунтування якої зазначено наступне.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайтіінформаційного видання «Рівненська правда» https://www.rp.rv.ua, за посиланням: https://www.rp.rv.ua/3712188726-moroz-yuliya-anatoliyivna.html було опубліковано матеріал під заголовком « ОСОБА_3 , для якої в пріоритеті сім`я – ОСОБА_1 : колишня податківка з амбіціями вертикалі влади» під авторством ОСОБА_4 .

Позивачка вказала, що у наведеній публікації міститься недостовірна інформація, що викладена у формі фактичних тверджень, які можна перевірити на предмет їх істинності, та має негативний, дискредитуючий характер відносно її професійної діяльності. Інформація, викладена у публікації, прямо та безпідставно ілюструє позивачку у негативному світлі, фактично дискредитуючи її як особу, яка обіймала посаду державної служби, а зараз веде адвокатську діяльність, чим підривається довіра до неї у широкого кола людей, оскільки поширена у відкритому доступі невизначеному колу осіб. Те, що розповсюджена інформація стосується безпосередньо її особи, підтверджується зазначенням у публікації її прізвища, імені та по-батькові, окрім того, згадується про членів її родини. Внаслідок такого поширення відповідачем недостовірної інформації негативного та дискредитую чого характеру про її професійну та публічну діяльність було порушено немайнові права позивачки, а саме принижено її честь, гідність і ділову репутацію, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Як вбачається з тексту публікації « ОСОБА_3 , для якої в пріоритеті сім`я – ОСОБА_1 : колишня податківка з амбіціями вертикалі влади», її автором є ОСОБА_5 . При цьому додаткової інформації щодо контактних чи інших ідентифікуючих даних вказаної журналістки у відкритому доступі не розміщено.

Отже, позивачка вважає, що оскільки ОСОБА_2 згідно довідки від 06.03.2026 № 52/2026-Д, виданої ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ ФІКС», є власником веб-сайту https://www.rp.rv.ua, на якому опубліковано інформацію негативного характеру, що стосується неї, при цьому встановити автора публікації неможливо через відсутність відкритої інформації щодо його повного імені, адреси місця реєстрації, контактної інформації тощо, саме ОСОБА_2 як власник веб-сайту, на якому розповсюджено недостовірну інформацію, має бути відповідачем у цій справі.

Позивачка повністю спростовує інформацію з оспорюваної публікації від 13.01.2026, зокрема, щодо планів зайняти посаду очільника одного з обласних управлінь ДПС, оскільки нею 05.12.2025 року було подано заяву до Ради адвокатів м. Києва щодо поновлення її права на заняття адвокатською діяльністю, при цьому державна служба несумісна з заняттям адвокатською діяльністю.

Більш того, зазначила, що жодних судових рішень, актів правоохоронних та антикорупційних органів, відкритих кримінальних проваджень органів досудового розслідування щодо притягнення її до відповідальності, які б підтверджували зазначені у статті факти протиправного впливу в системі ДПС та корупційних дій, не існує та не існувало.

Вважає, що поширена відповідачем інформація виходить за межі прийнятної для публічної особи критики і не є оціночним судженням, висловленим емоційно з використанням гіпербол, алегорій, метафори, мовностилістичних прийомів, які містять критику, оцінку позивача і його публічної діяльності. Контекстуальне сприйняття розміщеної інформацій, на думку позивачки, формує упереджене ставлення до неї як до публічної особи та її професійної діяльності.

При цьому зазначає, що поширена публікація з висвітленням неправдивої інформації, яка жодним чином не була перевірена та підтверджена відповідачем, тобто з нехтуванням питання про її правдивість, була розповсюджена з явним умислом, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри чи особисту позицію позивача.

Вказала, що після опублікування спірної статті зверталась листом на електронну пошту видання з досудовою вимогою про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, яка була залишена відповідачем без реагування.

Просила визнати недостовірною та такою, що має негативний характер та завдає шкоду честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, яка міститься в публікації, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , зобов`язати відповідача спростувати інформацію, наведену у вказаній публікації, шляхом оприлюднення протягом 5 робочих днів на головній сторінці веб-сайту: https://www.rp.rv.ua повного тексту судового рішення за результатами розгляду цієї позовної заяви із заголовком «Спростування», зобов`язати відповідача видалити публікацію, розміщену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 16.04.2026 року у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.06.2026 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Даценко Л.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просила задовольнити. Проти винесення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача адвоката Даценко Л.В., дослідивши подані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Так, Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28 Конституції України).

Право на повагу людської гідності - це право, що захищає гідність будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб. Це є одним із видів прав людини, яке належить до основоположних прав, адже воно є необхідним для нормального існування та розвитку людини, є загальним та є особистим (або громадянським) правом.

Статтею 1 Загальної декларації прав людини закріплено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

При цьому Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За правилами ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В силу вимог ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті інформаційного видання «Рівненська правда» https://www.rp.rv.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 було опубліковано матеріал під заголовком «Людина, для якої в пріоритеті сім`я – ОСОБА_1 : колишня податківка з амбіціями вертикалі влади» під авторством ОСОБА_4 .

В опублікованій статті зазначено наступне: «Колишній заступник начальника ДПС Кіровоградської області ОСОБА_1 не збирається залишатися в тіні після звільнення. Вона активно націлюється на посаду очільника одного з обласних управлінь, при цьому намагаючись закріпити вплив свого чоловіка ОСОБА_7 , начальника акцизу ДПС Києва.

За інформацією джерел, ОСОБА_8 і її чоловік позачергово «продзвонюють» області, координуючи збір коштів по акцизу через керівників нижчих ланок. Це вже не робота податківців — це сімейна вертикаль влади, де інтереси родини стоять вище державних.

ОСОБА_9 : невразливий чоловік під прицілом корупційних скандалів.

Історія свідчить: ОСОБА_7 не звільнили навіть після затримання його підлеглого на хабарі. Це демонструє, що в системі ДПС формуються родинні та дружні захисні щити, які дозволяють ігнорувати порушення та зберігати посадові привілеї.

Мережа зв`язків родини ОСОБА_10 : від Кіровоградщини до Києва.

ОСОБА_11 володіє широкою мережею контактів у податкових структурах по всій Україні, яка формується ще з часів роботи ОСОБА_7 у внутрішній безпеці ДПС.

Дружні стосунки з ключовими фігурами, як директор департаменту контролю за підакцизними товарами ОСОБА_12 , дозволяють родині впливати на процеси, що мають прямий вплив на бізнес і життя громадян. Саме ОСОБА_13 декілька місяців тому заблокувала проїзд пожежної техніки під час масованих обстрілів у Києві, що демонструє, як особисті зв`язки перетворюються на небезпеку для людей.

ОСОБА_8 та план вертикалі: держава для сім`ї, а не для громадян.

Схоже, ОСОБА_8 планує створити власну ієрархічну систему впливу, де всі ключові обласні управління стануть продовженням інтересів родини. Ситуація показує: під прикриттям державних посад ОСОБА_1 і ОСОБА_9 намагаються будувати приватну владу, ігноруючи закон і громадські інтереси.

Висновок: під виглядом кар`єрного росту в ДПС криється сімейний клан, який маніпулює державною системою і перетворює державні ресурси на приватні інструменти збагачення та контролю.».

Наявність вказаної статті на інтернет-сторінці інформаційного видання «Рівненська правда» за наведеної вище веб-адресою підтверджується заявою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пелех З.Б. від 17.02.2026 року, якою посвідчений факт викладення та зберігання зазначеної інформації станом на 17.02.2026 року (а.с. 10-12).

Згідно п. 12 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичноїособи» від 27.02.2009 року № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту (вебсторінки), реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення від 06.03.2026 № 52/2026-Д, виданої ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ ФІКС», встановлено, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (а.с. 13-17).

При цьому, як встановлено судом, автором вказаної вище публікацій є ОСОБА_5 , але будь-які ідентифікуючі дані даної журналістки у відкритому доступі не розміщені, а тому власник веб-сайту, на якому розміщенозазначений вище інформаційний матеріал, є належними відповідачем у даній справі.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що 05.01.2026 року ОСОБА_1 було подано заяву до Ради адвокатів міста Києва про поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю, та згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ № 1105310 з 14.01.2026 року таке право позивачці було поновлено (а.с. 21-22).

Крім того, з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, вбачається, що станом на 10.02.2026 року відносно ОСОБА_1 інформація про вчинені корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення відсутня (а.с. 20).

Також ОСОБА_1 не притягувалась до кримінальної відповідальності, не має незнятої або непогашеної судимості та не перебуває у розшуку, що випливає з витягу з інформаційно- аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності і наявності судимості» (а.с. 19).

Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Положеннями абз. 5 п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідності, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст. 10 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», які відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України.

При цьому відповідно до правового висновку ВП ВС, викладеного у постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18, не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт, тобто повідомляється чітко, точно та є констатацією факту.

Отже, текст публікації з конкретними висловлюваннями про осіб, їх взаємодію, факти, обставини та події, які не містять фактичного підтвердження, відсутністю алегорій, сатири, гіпербол, висловлення без припущень чи критики діяльності з можливістю перевірки інформації на достовірність, є фактичними твердженнями, тобто підлягають доведенню їх достовірності розповсюджувачем такої інформації відповідно до положень ст. 81 ЦПК України.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані позивачем докази, вважає, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на веб-сайтіінформаційного видання «Рівненська правда» ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 стаття під заголовком «Людина, для якої в пріоритеті сім`я – ОСОБА_1 : колишня податківка з амбіціями вертикалі влади» відносно позивачки не є оціночним судженням, а є фактичними твердженнями про ті чи інші події, які суд визнає недостовірними та негативними щодо позивачки, оскільки через такі твердження складається явно негативна думка про неї, як про людину та колишнього працівника державної податкової служби.

Позивачкою в достатній мірі доведено, що такі твердження є неправдивими, мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду її діловій репутації, а доказів зворотного з боку відповідача суду надано не було.

Суду також доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивачки, оскільки в ній містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що зазначена вище інформація, поширена ОСОБА_2 як володільцем вказаного веб-сайту, є недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивачки, а тому вважає за можливе зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 та вилучити цю інформацію з указаного вище веб-посилання. При цьому суд виходить з наступного.

За змістомст. 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 278 ЦК України якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Таким чином, законом передбачені різні способи захисту порушених прав, зокрема, й шляхом вилучення публікацій.

Застосування такого способу захисту особистого немайнового права, як спростування недостовірної інформації, за умови, що така інформація залишиться загальнодоступною у мережі Інтернет та може бути у подальшому скопійована, передрукована чи розповсюджена іншим чином, не забезпечить ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача на недоторканість ділової репутації.

Враховуючи, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, в даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача спростувати та видалити недостовірну інформацію з відповідного веб-сайту у мережі Інтернет.

Таким чином, суд, всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені належними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 3 993 грн., яка сплачена позивачкою за подання до суду даної позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, понесені позивачкою витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 20 000 грн. підтверджені наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, копією договору про надання правової допомоги № 25/03 від 25.03.2026 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «ЮС ФОРТІС» та ОСОБА_1 , звітом щодо виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 25/03 від 25.03.2026 року, актом прийому-передачі наданої правничої допомоги від 19.06.2026 року, квитанцією (а.с. 70-75), а тому вважає за необхідне їх стягнути з відповідача в повному обсязі.

Також позивачкою понесені витрати, пов`язані з оплатою послуг нотаріуса щодо засвідчення факту викладення та зберігання інформації на сайті у сумі 8 585 грн. та послуг ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС» щодо формування довідки з відомостями про власника веб-сайту в сумі 2 100 грн. (а.с. 23-28), які у відповідності до ст. 141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного ст.ст. 3, 28, 32, 68 Конституції України, ст.ст. 201, 277 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 78, 81, 89, 100, 141, 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що має негативний характер та завдає шкоду честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), інформацію, яка міститься у публікації, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті інформаційного видання «Рівненська правда» ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту «Людина, для якої в пріоритеті сім`я – ОСОБА_1 : колишня податківка з амбіціями вертикалі влади».

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) спростувати інформацію, наведену у публікації, розміщеній на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 під заголовком «Людина для якої в пріоритеті сім`я – ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_5 », шляхом оприлюднення протягом п`яти днів на головній сторінці веб-сайту https://www.rp.rv.ua повного тексту даного судового рішення із заголовком «Спростування».

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), видалити публікацію, розміщену на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору 3 993 гривень, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 20 000 гривень, пов`язаних з оплатою послуг нотаріуса щодо засвідчення факту викладення та зберігання інформації на сайті у сумі 8 585 гривень та послуг ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС» щодо формування довідки з відомостями про власника веб-сайту в сумі 2 100 гривень, а всього 34 678 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

Суддя О. С. Данилюк