Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №607/17344/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17344/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/785/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/17344/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 30 березня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_3 (далі — позивач, апелянт), в інтересах якого діяла адвокат Сампара Н.М., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі — відповідач) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 28 червня 2025 року відповідач, перебуваючи в нетверезому стані, по АДРЕСА_1 , виражався в сторону позивача нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, розбив заднє праве скло у належному позивачу автомобілі марки Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок таких неправомірних дій відповідача йому завдано матеріальної шкоди на суму 5900 грн у зв`язку із заміною скла та усуненням вм`ятин.

Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано і моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 200000 грн. Моральна шкода полягає в тому, що внаслідок пошкодження майна, пережитих страждань та переживань за свою безпеку та безпеку членів сім`ї позивач втратив душевний спокій, було порушено його звичний спосіб життя, що негативно відбилося на його здоров`ї та у сімейних відносинах.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача в якості відшкодування матеріальної шкоди 5900.00 грн та моральну шкоду в розмірі 20000.00 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2400 грн матеріальної шкоди та 1000 грн моральної шкоди.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 159 грн в рахунок сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Молень Р.Б., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір зазначених у рішенні суду збитків, які підлягають стягненню, не відповідають тяжкості тих моральних і фізичних страждань, яких зазнав позивач внаслідок вчинених проти нього відповідачем протиправних дій.

У зв`язку з наведеним просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнення моральної шкоди з 1000.00 грн до 20000.00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Згідно частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою представником позивача — адвокатом Моленем Р.Б., долучено ряд нових доказів, а саме:

- диск з відеозаписом подій, які відбувалися 28 червня 2025 року, з якого вбачається, що близько 21:00 год відповідач, перебуваючи по вул.Котляревського, 37 в м.Тернополі, виражався в адресу позивача нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, намагався зайти до помешкання позивача, в подальшому зірвав номерні знаки з автомобіля Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 та наніс автомобілю технічні ушкодження;

- заява позивача про заміну адвоката.

Відповідно до частини першої, четвертої та восьмої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів звертає увагу, що при подачі до апеляційного суду нових доказів, сторона позивача обґрунтувала неможливість їх подання до суду першої інстанції через неналежне виконання адвокатом Сампарою Н.М. своїх обов`язків.

Разом з тим, в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази неналежого виконання обов`язків адвокатом Сампарою Н.М. (наприклад притягнення адвоката до відповідальності) щодо представлення інтересів позивача ОСОБА_3 в суді, а тому посилання на вказані обставини не є поважною причиною неподання доказів встановлений законом строк.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що долучені стороною позивача до апеляційної скарги нові докази до розгляду не приймаються, оскільки такі отримані судом з порушенням порядку, встановленого законом, тобто є недопустимими.

Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення моральної шкоди, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 є власником автомобіля марки Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом ро реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 14 травня 2008 року.

Згідно відповіді Тернопільського районного управління поліції в Тернопільській області від 24 липня 2025 року на звернення ОСОБА_3 встановлено, що 28 червня 2025 рокe близько 21:00 год гр. ОСОБА_4 , перебуваючи у нетверезому стані по АДРЕСА_1 , виражався в сторону позивача нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, в подальшому зірвав номерні знаки з автомобіля Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 та розбив скло в автомобілі. Також зазначено, що гр. ОСОБА_4 перебуває в розшуку як особа, що здійснила самовільне залишення військової частини, у зв`язку з чим, останнього доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити на даний час місцезнаходження ОСОБА_4 не є можливим. У разі встановлення, його буде опитано та вжито заходів згідно чинного законодавства.

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем надано чек ФОП ОСОБА_5 №4690505668 від 30 червня 2025 року «Автомагазин» згідно якого, що ОСОБА_3 придбано скло автомобільне вартістю 1800 грн та 600 грн заміна скла.

З акту виконаних робіт №38670 від 30 червня 2025 року, складеного Виконавцем ФОП ОСОБА_5 та Замовником ОСОБА_3 встановлено, що виконавець виконав роботи по ремонту автомобіля Peugeot Expert, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме скло вартістю 1800 грн та заміна скла 600 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанови Пленуму ВСУ №4) судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У частині третій статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, у пункті 4 Постанови Пленуму ВСУ №4 судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У справі, що переглядається апеляційний судом, встановлено, що підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправні дії відповідача щодо позивача, якому завдано душевні страждання, зокрема, страх за власну безпеку та членів сім`ї, позбавлення права користування автомобілем у результаті його пошкодження, внаслідок чого він втратив звичний спосіб життя, що вимагало від нього додаткових зусиль та часу для відновлення попередньо стану.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, 28 червня 2025 року внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено належний позивачу автомобіль, на ремонт якого позивач поніс витрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, їх тривалості та зухвалості, необхідність здійснених заходів щодо відновлення пошкодженого майна.

Зокрема, 28 червня 2025 року відповідач виражався в адресу позивача нецензурною лайкою, голосно кричав, погрожував фізичною розправою, намагався потрапити до житла потерпілого. Вказана подія мала місце після пошкодження автомобіля позивача, а тому останній мав усі підстави хвилюватися за своє здоров`я та безпеку, що відповідно спричинило значні душевні страждання.

Також апеляційний суд враховує, що позивач є особою похилого віку (63 роки) та отримує пенсію за віком.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, підлягає зміні, шляхом збільшення розміру грошового відшкодування моральної шкоди до 10000.00 грн, які слід стягнути з відповідача, оскільки такий розмір буде відповідати принципам справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства та буде співмірним із перенесеними ОСОБА_3 моральними стражданнями, які спричинені подією 28 червня 2025 року.

Доводи ОСОБА_3 про те, що розмір завданої моральної шкоди становить 20000.00 грн колегія суддів відхиляє, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, збільшивши розмір стягнення грошового відшкодування моральної шкоди з 1000 грн до 10000 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 25900.00 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу позивача та задоволено позовні вимоги на суму 12400.00 грн, що становить 47.87% ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 1211.20 грн та 1816.80 грн, які сплачено стороною позивача.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд даної справи в суді у розмірі 1449.50 грн (3028/100*47.87%).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року — змінити, збільшивши розмір стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошового відшкодування моральної шкоди з 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок до 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159 (сто п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок сплаченого судового збору – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1449.50 (одна тисяча чотириста сорок дев`ять) гривень 50 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 06 липня 2026 року.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак