Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №156/787/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/787/26

Провадження № 1-кп/156/98/26

В И Р О К

Іменем України

06 липня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження в залі суду в сел. Іваничі об`єднані матеріали кримінальних проваджень (№ 12026035520000093 від 16 червня 2026 року та № 12026035520000094 від 16 червня 2026 року) про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Зімно, Володимир-Волинського району Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, інваліда 3-ї групи, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

15 червня 2026 року приблизно о 18 год 10 хв ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу автомобіля «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований біля AT «Ощадбанк», що розташоване за адресою: Волинська область, Володимирський район, селище Іваничі, вулиця Грушевського, будинок 27, вчинив дії, що згідно п.17 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 являються фізичним насильством - формою домашнього насильства, а саме діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень колишній дружині - ОСОБА_4 (шлюб розірвано рішенням Іваничівського районного суду від 12.08.2025), використовуючи предмет ззовні схожий на металеву палицю, розбив скло в автомобілі «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_1 та в той час як ОСОБА_4 сиділа на пасажирському сидінні, через вікно, умисно наніс палицею три удари по правій кисті потерпілої та один удар в ділянку правого передпліччя, та шість ударів вищевказаним предметом по лівій гомілці потерпілої.

У результаті завданих ударів ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: синець в ділянці верхньої третини правого передпліччя по задній поверхні, синець в ділянці середньої третини лівої гомілки по передній поверхні; гематома в ділянці проекції П-Ш зап`ястно-фалангових суглобів правої кисті по тильній поверхні, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.5 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), правова кваліфікація якого передбачена ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Окрім того, 15 червня 2026 року приблизно о 18 год. 10 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу АТ «Ощадбанк», що розташоване за адресою: Волинська область, Володимирський район, селище Іваничі, вулиця Грушевського, будинок 27, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, використовуючи предмет ззовні схожий на металеву палицю, умисно наніс нею три удари в праву частину обличчя та один удар в ліву частину обличчя ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_3 тримаючи в руках металевий предмет наніс потерпілому один удар ним в ліву частину обличчя та один удар в праву частину обличчя. Після чого ОСОБА_3 наніс близько 15-ти ударів вказаним предметом по руках потерпілого. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці зовнішнього кінця правої брови, синця в правій виличній ділянці; садна в ділянці внутрішнього кінця лівої брови; гематоми в ділянці проекції лівого ліктьового суглобу та в верхній третині передпліччя на фоні якої є садно; численні осаднення шкіри в ділянці проекції лівого променево-зап`ястного суглобу, осаднення шкіри на У пальці лівої кисті та на долонній поверхні правої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.5 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), правова кваліфікація якого передбачена ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою від 01.07.2026 кримінальні провадження об"єднані для їх спільного розгляду.

Частиною 2 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

В обвинувальних актах прокурор просить про розгляд цих обвинувальних актів в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувальних актів додано письмові заяви ОСОБА_3 складені в присутності захисника ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість в умисному легкому тілесному ушкодженні потерпілим, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувальних актів в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, у вказаних заявах ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувальних актів у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини. Просив суд призначити йому мінімальне покарання в межах санкції ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України, у вигляді штрафу.

Потерпілі у кримінальних провадженнях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 теж подали заяви у яких не заперечили проти розгляду обвинувальних актів у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без їх участі та участі підозрюваного ОСОБА_3 . Претензій матеріального характеру не мають, при призначенні міри покарання покладаються на розсуд суду, положення ч.2 ст.302 КПК України їм роз"яснено.

Ураховуючи зазначене, суд розглядає обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальні акти та матеріали кримінальних проваджень, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень (проступків), які підтверджують обставини, встановлені судом, та які не оспорюються учасниками судового провадження.

ОСОБА_3 в поданих заявах зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування такі встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (проступків) беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних проваджень, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувальних актів підтверджено факт умисних легких тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 , щодо потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тобто вчинення кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст.65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, за вчинене ним кримінальне правопорушення ( в ЄРДР за № 12026035520000094) за ч.1 ст.125 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, за вчинене ним кримінальне правопорушення ( в ЄРДР за № 12026035520000094) за ч.1 ст.125 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, за вчинене ним кримінальне правопорушення ( в ЄРДР за № 12026035520000093) за ч.1 ст.125 КК України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, за вчинене ним кримінальне правопорушення (в ЄРДР за № 12026035520000093) за ч.1 ст.125 КК України, відсутні.

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків, обставини справи та дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, розлучений, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, інвалід 3-ї групи, з посередньою характеристикою, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч.1 ст.125 та ч.1 ст.125 КК України у виді штрафів.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає

Цивільний позов у кримінальному провадженні, не заявлявся.

Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст.174 КПК України.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382, 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 17.06.2026 року на металеву палицю з її частиною у вигляді змії золотистого кольору, яка знаходиться у кімнаті для зберігання речових доказів ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- оптичні диски (носії), на яких містяться відеозаписи, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026035520000094 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

- оптичні диски (носії), на яких містяться відеозаписи, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026035520000093, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

- тростину, яка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026035520000093, яку поміщено до спецпакету НПУ СУ № NPU6411006, який знаходиться у кімнаті для зберігання речових доказів ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області. – знищити.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1