Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №677/1117/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

ін. 31000 , м. Красилів , вул. Булаєнка, 4 тел. (факс): 038 55 4 34 75

_____________________________________________________________________________

Справа №: 677/1117/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 м.Красилів

Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Васільєв С.В.,

за участі секретаря судового засідання – Шимкової Т.М.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 4 Хмельницького РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ч.1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №137307 від 29.05.2026, 14.05.2026 о 8 год 00 хв. встановлено, що мама ОСОБА_1 за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 ухилялася від виконання передбачених ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання та виховання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: за повідомленням адміністрації гімназії №1 м.Красилова – лист начальника відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради Вікторії Калюк, неповнолітня ОСОБА_2 , учениця 8-В класу, з 06.04.2026 по 22.04.2026 без поважних причин не відвідувала гімназію, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що постійно відправляє дочку до навчального закладу, однак донька дуже вперта та буває, що її не слухає. Вона як мати постійно вказує про необхідність навчання, але донька її «не чує», навмисно захворіває, щоб не йти в школу. Як був живий її батько, вона його слухала.

Проте після такого випадку уже дитина ходила в школу (зокрема, у травні), надалі також обіцяє ходити.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріалами справи в їх сукупності, приходить до висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Питання складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 254 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків. щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Так, згідно з ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст. 150 СК України).

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 ст. 150 СК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У частині 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3 визначено, що означає "не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя": незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якої сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак ч неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між особами за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП слід встановити, які саме обов`язки особа, як мати неповнолітньої дитини, не виконала.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 з 06.04.2026 по 22.04.2026 ухилилася від передбачених ч.3 ст.150 СКУ обов`язків щодо забезпечення належних умов навчання та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 06.04.2026 по 22.04.2026 без поважних причин не відвідувала гімназію.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що протягом останнього року з ОСОБА_3 склалися напружені відносини, донька перестала її слухати, придумує, що у неї щось болить.

Вона зверталася до Служби у справах дітей Красилівської міської ради, представники служби приїздили за місцем їх проживання, проводили з дочкою бесіди, але поведінка останньої не змінилася. Зазначає, що забезпечує дитину всім необхідним: одягом, взуттям та продуктами харчування.

Також повідомила, що через Службу у справах дітей Красилівської міської ради зверталася до закритого навчального закладу с. Плужне Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області, для забезпечення здобуття дочкою середньої освіти, оскільки самостійно вона не може це організувати, на що їй було повідомлено, що з 01.09.2026 можливо влаштувати неповнолітню ОСОБА_2 в даний заклад.

Як встановлено із матеріалів справи 23.04.2026 складено акт №162 обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , у якому відносно неповнолітньої ОСОБА_2 зазначено, що на момент візиту комісії остання не відвідує заклад освіти. Зі слів матері, причиною є стан здоров`я, проте медичне підтвердження (довідка від лікаря) не було надано навчальному закладу. Зовнішній вигляд дитини хворобливий.

Згідно акта №169 обстеження умов проживання від 27.04.2026 вказано, що під час обстеження встановлено, що помешкання повністю забезпечене необхідними меблями, побутовою технікою та засобами гігієни. Функціонує внутрішній санвузол. Для дітей виділено окремі кімнати із належним меблюванням. Однак загальний стан приміщення потребує ретельної санітарної обробки та провітрювання для налагодження належного рівня гігієни та свіжого повітря, адже у будинку наявний запах сирості та плісняви.

Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_1 забезпечує необхідні умови для життя дитини, проводить бесіди з нею, на момент проведення обстеження умов проживання дитина мала хворобливий вигляд, однак не було підтверджуючої довідки від лікаря, мати самостійно звертається до Служби у справах дітей для допомоги та проведення бесід та вживає заходів задля забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Дані обставини повністю спростовують твердження про ухилення ОСОБА_1 від виховання дитини.

Отже докази, які надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), n.161, заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні умисні дії ОСОБА_1 щодо її ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду даної справи не було встановлено всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 184, 251-252, 283-284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С. В. Васільєв