Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №520/12098/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2026 року № 520/12098/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" (провул. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 08564564) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)", в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установа «Качанівська виправна колонія №54» щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо видачі їй довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 ( в редакції ПКМУ від 12.07.2024 №837);

- зобов`язати Державну установу «Качанівська виправна колонія №54» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі їй довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 ( в редакції ПКМУ від 12.07.2024 №837) з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що проходила службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія №54», зокрема, у період з початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України до 17.05.2024. Позивач звернулася до відповідача з заявою про видачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою, затвердженою додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413. За результатами розгляду заяви відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для видачі зазначеної довідки, посилаючись на те, що позивач не залучалася до участі у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки, на переконання позивача, відповідач ототожнив поняття участі в бойових діях з участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, тоді як предметом її звернення було саме отримання довідки про участь у таких заходах. Крім того, позивач зазначає, що у спірний період проходила службу на території міста Харкова та Харківської області, які перебували в районі ведення бойових дій, виконувала службові обов`язки, пов`язані із забезпеченням функціонування установи виконання покарань в умовах воєнного стану, а тому вважає, що відповідач був зобов`язаний належним чином розглянути її заяву та перевірити наявність підстав для видачі відповідної довідки. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо належного розгляду її заяви протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 25.05.2026 прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена відповідачу до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 25.05.2026 о 13:32 год, тобто відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження в даній справі.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що позивач проходила службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія № 54», зокрема, в період з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України до 17.05.2024.

Позивач звільнена зі служби з 17.05.2024 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), що вбачається з витягу з наказу від 06.05.2024 № 163/ос-24.

Позивач 08.04.2026 звернулася до відповідача з заявою про видачу їй довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідач листом від 17.04.2026 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі вказаної довідки, посилаючись на те, що позивач у період з 24.02.2022 по 17.05.2024 не входила до складу воєнізованого формування ДКВС України, безпосередньої участі в бойових завданнях, проведенні розвідувальних заходів, а також заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в державній установі "Качанівська виправна колонія (№54)" не брала, травм (поранень, контузій, каліцтва) не отримувала.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернулася до суду з цим позовом, зазначаючи про бездіяльність відповідача, оскільки відповідач фактично не розглянув її заяву по суті, адже предметом звернення було отримання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а не підтвердження факту участі у бойових діях.

За доводами позивача, під час проходження служби в установі виконання покарань, розташованій у місті Харкові, яке входило до території ведення бойових дій, вона виконувала службові обов`язки щодо забезпечення функціонування установи в умовах воєнного стану, що, на її переконання, підлягало оцінці відповідачем при вирішенні питання про видачу спірної довідки.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку зі збройною агресією рф проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі за текстом - Порядок № 413).

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, визначеним абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є, зокрема, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до зазначеного Порядку.

Пунктом 8 Порядку № 413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, зокрема, довідку за формою згідно з додатком 6.

Так, додатком 6 вказаного Порядку встановлено форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України

При цьому, суд зазначає, що видача довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не має автоматичного характеру та видача такої довідки за формою, встановленою додатком 6 до Порядку №413, передбачає наявність відомостей, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

При цьому, така участь має бути підтверджена належними доказами, зокрема, документами службового характеру щодо залучення особи до виконання відповідних завдань, проходження служби у визначених умовах, виконання конкретних службових або бойових завдань, а також іншими документами, які дають можливість встановити факт безпосередньої участі особи у відповідних заходах.

Судом установлено, що за результатами розгляду заяви позивача про надання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач листом від 17.04.2026 повідомив про відсутність підстав для видачі такої довідки та навів мотиви такого рішення, зазначивши, що позивач у період проходження служби не входила до складу воєнізованого формування ДКВС України, не залучалася до виконання бойових завдань, проведення розвідувальних заходів та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також не отримувала поранень, контузій чи каліцтв у зв`язку з виконанням таких завдань.

Отже, доводи позивача про нерозгляд відповідачем її заяви по суті спростовуються змістом наявного в матеріалах справи листа відповідача, який містить результати розгляду звернення та мотиви відмови у видачі спірної довідки.

Щодо доводів позивача про те, що предметом її звернення було отримання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а не підтвердження участі у бойових діях, суд зазначає, що відповідач розглядав заяву позивача по суті та надав оцінку наявності підстав для видачі довідки, передбаченої додатком 6 до Порядку № 413, що охоплює встановлення факту безпосередньої участі особи у відповідних заходах, про що зазначено у відповідному листі-відповіді.

Отже, наведені доводи позивача не спростовують висновків відповідача.

Суд зазначає, що сам по собі факт проходження служби у Державній установі «Качанівська виправна колонія № 54» в період дії воєнного стану та розташування установи на території м. Харкова не є безумовною та достатньою підставою для висновку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у розумінні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку № 413.

Із наведених норм права вбачається, що законодавець пов`язує виникнення права на отримання відповідної довідки не з фактом проходження служби в певний період або на певній території, а саме з фактом безпосередньої участі особи у відповідних заходах, який повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів залучення позивача до виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зокрема, позивачем не надано наказів про її залучення до виконання відповідних завдань, витягів із журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки, книг служби, рапортів, донесень, матеріалів службових розслідувань, наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди саме за участь у відповідних заходах або будь-яких інших документів, які б підтверджували її безпосередню участь у таких заходах.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідні документи подавалися до відповідача та не були ним ураховані під час розгляду заяви позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Як вже було зазначено судом, сам по собі факт проходження служби в Державній установі «Качанівська виправна колонія № 54» у період дії воєнного стану та розташування установи на території м. Харкова, яка належала до районів ведення бойових дій, не є безумовним підтвердженням безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у розумінні положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку № 413.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на спростування відомостей, викладених відповідачем у листі від 17.04.2026, відповідно до яких у період проходження служби вона не залучалася до виконання бойових завдань, проведення розвідувальних заходів чи інших заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Доводи позивача зводяться переважно до власного тлумачення норм законодавства та посилань на проходження служби в умовах воєнного стану, проте не підтверджені належними доказами, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для видачі спірної довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Таким чином, викладені у позовній заяві доводи щодо наявної протиправної бездіяльності з боку відповідача та наявності підстав для видачі довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" (провул. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 08564564) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 06 липня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ