Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №520/4810/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р. № 520/4810/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.01.2026 року №204650028871 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 22.03.2005 року по 03.03.2016 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести, починаючи з 20.01.2026, ОСОБА_1 з пенсії за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі заяви від 20.01.2026 року, розрахувавши її у розмірі 60% від заробітної плати, з урахуванням усіх складових заробітної плати, розмір якої визначений у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.01.2026 № 2000-0604-8/4268 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); від 08.01.2026 № 2000-0604-8/4217 про інші складові заробітної плати; та здійснити виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1064,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.01.2026 року №204650028871 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустках та у відрядженні.

Представником відповідача 24.03.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , 20.01.2026 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву щодо переходу на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яку було зареєстровано за №764.

До вказаної заяви ОСОБА_1 було долучено копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки серії НОМЕР_1 , довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 08.01.2026 № 2000-0604-8/4268, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.01.2026 № 2000-0604-8/4217.

У порядку екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.01.2026 року №204650028871 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

У вказаному рішенні зокрема було зазначено, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, період роботи заявниці з 22.03.2005 р. по 03.03.2016 р. не підлягає врахуванню до стажу державної служби, у зв`язку з чим прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Із 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ).

Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 p., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином суд зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХП і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.

Приписами пункту 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Частиною 17 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Суд зазначає, що законодавством, яке діяло в період роботи (служби) ОСОБА_1 , та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положеннями ч.2 ст.46 Закону №889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), які діють з 01.05.2016, якими визначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний до 19.11.2012 (далі Закон №509-XII).

Згідно з ст.6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.

Частиною 5 статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст.12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.

Так згідно з п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».

Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень ст.37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII.

Вказаний правовий висновок був підтриманий Верховним Судом в подальшому, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

Крім того у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 Верховний Суд зазначив, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст.344 ПК України та Порядку №283.

Верховний Суд у постанові 22.05.2024 року у справі №500/1404/23 зазначив, що набутий до 01.05.2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Однак після 01.05.2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

Аналізуючи норми права у цій частині, ВС дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Продовжуючи розгляд справи, згідно записі з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач працювала на наступних посадах, а саме:

- 22.03.2005 року ОСОБА_1 прийнята до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова оператором по обробці інформації по строковому трудовому договору по 30.06.2005 р. (поза штатом) на підставі наказу №38-0 від 22.03.2005 р.;

- 01.07.2005 року продовжено строк трудового договору по 31.12.2005 року (поза штатом) на підставі наказу №71-0 від 30.06.2005 р.;

- 23.12.2005 року звільнена за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу №149-0 від 23.12.2005 р.;

- 26.12.2005 року призначена на посаду державного податкового інспектора відділу обліку та звітності на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника на підставі наказу №150-0 від 26.12.2005 р.;

- 26.12.2005 року прийняла присягу державного службовця на підставі ст.17 Закону України “Про державну службу”;

- 27.06.2006 року Канцеляренко Г.Л. присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІІ (третього) рангу на підставі наказу №44-0 від 27.06.2006 р.;

- 01.02.2007 року у зв`язку зі зміною організаційної структури переведена на посаду державного податкового інспектора відділу обліку та звітності управління обліку та звітності на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника на підставі наказу №8-0 від 01.02.2007 р.;

- 09.08.2007 року у зв`язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду державного податкового інспектора відділу обліку та звітності на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника на підставі наказу №83-0 від 09.08.2007 р.;

- 05.09.2008 року призначена на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності на підставі наказу №68-0 від 04.09.2008 р.;

- 05.09.2008 року присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ (другого) рангу на підставі наказу №68-0 від 04.09.2008 р.;

- Наказом від 16.03.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова реорганізовано з 16.03.2012 року в Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби;

- 20.03.2012 року призначено у порядку переведення на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку та звітності управління прогнозування, аналізу, обліку та звітності на підставі наказу від 19.03.2012 р. №1-0;

- 06.02.2013 року переведено на посаду старшого державного податкового інспектора відділу забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян на підставі наказу від 06.02.2013 року №15-0;

- Наказом від 17.06.2013 року Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби реорганізована в Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області;

- 11.07.2013 року призначено у порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків, як таку, що перебуває у кадровому резерві на підставі наказу від 11.07.2013 р. №3-0;

- перебуває у кадровому резерві на підставі наказу від 11.07.2013 р. №3-0. 11.07.2013 року присвоєно 13 ранг державного службовця на підставі наказу від 11.07.2013 р. №3-0;

- 08.01.2014 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ рангу на підставі наказу від 31.12.2013 №86-0;

- Наказом від 14.07.2015 р. №1 Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області реорганізовано в Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області;

- 15.07.2015 року призначено у порядку переведення на посаду головного державного інспектора сектору організації розгляду звернень та забезпечення доступу до публічної інформації управління реєстрації платників та електронних сервісів на підставі наказу від 15.07.2015 №2-0;

- 01.10.2015 року присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу на підставі наказу від 01.10.2015 р. №31-0;

- 03.03.2016 року звільнена з посади у порядку переведення до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, п.5 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу від 03.03.2016 р. №21-0.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.01.2026 року №204650028871 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

Крім того, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 22.03.2005 року по 03.03.2016 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести, починаючи з 20.01.2026, ОСОБА_1 з пенсії за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», на підставі заяви від 20.01.2026 року, розрахувавши її у розмірі 60% від заробітної плати, з урахуванням усіх складових заробітної плати, розмір якої визначений у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.01.2026 № 2000-0604-8/4268 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); від 08.01.2026 № 2000-0604-8/4217 про інші складові заробітної плати; та здійснити виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким розглянуто заяву позивача про перехід на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", в даному випадку стаж позивача, який дає право на призначення такої пенсії не обраховувався, а суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2026 року щодо переходу на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.01.2026 року №204650028871 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2026 року щодо переходу з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.