Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №601/774/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 601/774/26

2/609/445/2026

06 липня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя,-

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 24 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 (далі позивач) - адвокат Кучерук Тарас Миколайович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про поділ спільного майна подружжя.

2. Позов обґрунтований тим, що з 26 лютого 1995 року позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 .

У даному шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син – ОСОБА_4 .

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

За час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі подружжя придбало у власність житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно реєстраційного посвідчення виданого 15 травня 2001 року виданого КП «Шумське БТІ» титульним власником житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами зазначено ОСОБА_2 , правова підстава набуття права власності – договір купівлі-продажу посвідчений 15 травня 2001 року державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори Килимар О.Д.

Зазначає, що станом на день подачі позовної заяви до суду угоди про поділ спільного майна між позивачем та відповідачем не досягнуто. Шлюбний договір не укладався. У будинку, що є предметом поділу, проживає позивач з синами подружжя.

З урахуванням наведеного, а також принципу рівності часток подружжя у спільному майні, вважає, що наявні підстави для визнання вищевказаного житлового будинку об`єктом спільної власності подружжя, а також визнання за ОСОБА_1 в порядку спільного майна подружжя право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Кучерук Т.М. не з`явились, від представника надійшло клопотання, згідно якого останній просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R068098653493, вбачається, що судова кореспонденція була вручена відповідачу особисто, а згідно трекінгу поштового відправлення №R067203712160 вбачається, що адресат відсутній за вказаною адресо.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не подав відзиву.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось..

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року вищевказану справу передано за підсудністю до Шумського районного суду Тернопільської області.

4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 18 травня 2026 року, у зв`язку із неявкою відповідача підготовчий розгляд справи відкладено на 02 червня 2026 року.

6. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду на 18 червня 2026 року, у зв`язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 06 липня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Судом встановлено, що з 26 лютого 1995 року позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 .

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 25.07.2025 р.

8. Встановлено, що 15 травня 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1 посвідчений 15 травня 2001 року державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори Килимар О.Д. та внесено до реєстру за № 786.

9. Згідно копії реєстраційного посвідчення виданого 15 травня 2001 року КП «Шумське БТІ», вбачається, що житловий будинку з надвірними побудовами розташований за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 , підстава набуття права власності – договір купівлі-продажу посвідчений 15 травня 2001 року Шумською державною нотаріальною конторою реєстровий номер 786.

10. Відповідно до копії довідки виданої Великодедеркальською сільською радою вбачається, що до складу зареєстрованих осіб позивача ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 входять – ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_7 (онук), ОСОБА_8 (онука).

11. Відповідно до копії висновку про вартість майна виконаного ПП «Ізяслав-експерт» вбачається, що оціночна вартість житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1 станом на 27 квітня 2026 року становить 406712,00 грн.

12. Позивачем до матеріалів справи також долученою копію першої сторінки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також витяги з Державного земельного кадастру, щодо відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 6125889200:02:001:0043,6125889200:02:001:0042. Вищевказані земельні ділянки не є предметом спору.

ІV. Оцінка Суду.

13. Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного Процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 Цивільного Процесуального кодексу України).

14. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

15. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Згідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

17. Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України, сімейні майнові відносини між подружжям регулюються нормами Сімейного Кодексу України на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

18. Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

19. Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

20. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

21. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

22. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

23. У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, до складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі, яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

24. Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (див. постанову Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 707/1359/16-ц).

25. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя (див. постанову Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №646/7463/16-ц).

26. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

27. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

29. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі 26 лютого 1995 року.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 у власність на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ним та ОСОБА_5 , тобто під час перебування у шлюбі.

В свою ж чергу, відповідач ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно та не довів, що спірний житловий будинок з господарськими спорудами набутий ним за особисті кошти.

Вирішуючи питання в частині належності майна до спільної сумісної власності, суд вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями розташований за адресою АДРЕСА_1 , був придбаний сторонами в період перебування їх у шлюбі та зареєстрований за ОСОБА_2 , а тому, є їх спільною сумісною власністю.

30. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Установивши, що спірне нерухоме майно сторони набули у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідачем ОСОБА_2 не спростована презумпція спільності права власності подружжя, суд приходить обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для його поділу у рівних частках відповідно до вимог частини першої статті 70 СК України.

Враховуючи, що суд визнав зазначений житловий будинок з господарськими будівлями спільною сумісною власністю сторін, виходячи з принципу рівності часток у вказаному майні, вимоги позивача про поділ вказаного будинку, шляхом визнання за позивачем права власності на частину житлового будинку підлягають до задоволення.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

31. Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно квитанцій № 7614-6155-1897-3886, №1798-0122-9565-2177 вбачається, що позивачем сплачено 2033 грн. 56 коп. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

З цих підстав,

Керуючись статями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

2. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями розташований за адресою АДРЕСА_1 .

3. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2033,56 грн.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 06 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: М.В. Харлан