Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 06 червня 2026 р.
Справа: №520/24547/25
Суддя: Спірідонов М.О.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2026 р. № 520/24547/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 в період з 23.09.2022 року по 21.02.2024 року додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень на місяць.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 342035,00 грн додаткової винагороди передбаченої у розмірі 20100 гривень на місяць за період з 23.09.2022 року по 21.02.2024 року.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 в період з 23.09.2022 року по 21.02.2024 року додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень на місяць є протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення.
Ухвалою суду від 21.04.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустках та у відрядженні.
Представником відповідача 29.04.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , з 19.11.2021 року по 21.02.2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь в бойових діях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2024 року № 1534, зокрема в період з 17.12.2021 року по 23.09.2022 року.
23.09.2022 року позивач під час участі в бойових діях отримав поранення (травму), що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2022 року № 5458.
В наслідок отримання поранення позивач проходив лікування, зокрема в період:
- з 23.09.2022 року по 26.06.2022 року, що підтверджується випискою № 731;
- з 26.09.2022 року по 28.09.2022 року, що підтверджується випискою № 23594;
- з 29.09.2022 року по 25.10.2022 року, що підтверджується випискою № 17345.
Також судом встановлено, що відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №198-РС від 18.10.2022 року позивача було виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно довідки ВЛК від 01.05.2023 року № 3134 поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у десантно-штурмових військах, придатний до військової служби.
Згідно постанови ВЛК від 02.05.2023 року поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у десантно-штурмових військах, придатним до військової служби.
У зв`язку з невиплатою позивачу додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн. на місяць, пропорційно часу перебування позивача в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив зокрема здійснити позивачу виплату вказаної додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн.
Відповідач листом від 02.09.2025 року № 691/1035/ВихЗПІ повідомив зокрема, що для врегулювання та доплати додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн. позивачу потрібно звернутися до адміністративної групи штабу з відповідною довідкою ВЛК в якій зазначено (обмежено придатний до військової служби або непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать : посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з пунктом 3 Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 260, виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з пунктом 8 Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Розділом XXVIII Порядку №260 регламентовано порядок виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад.
За змістом пунктів 1, 2 розділу XXVIII Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов`язків за посадою в межах установлених строків.
Відповідно до пункту 4 розділу XXVIII Порядку №260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Згідно з пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядком № 260.
Спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виплати Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн. на місяць, пропорційно часу перебування позивача в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 за період з 23.09.2022 року по 21.02.2024 року.
Як вже було встановлено судом вище, 23.09.2022 року позивач під час участі в бойових діях отримав поранення (травму), що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2022 року № 5458.
В наслідок отримання поранення позивач проходив лікування, зокрема в період:
- з 23.09.2022 року по 26.06.2022 року, що підтверджується випискою № 731;
- з 26.09.2022 року по 28.09.2022 року, що підтверджується випискою № 23594;
- з 29.09.2022 року по 25.10.2022 року, що підтверджується випискою № 17345.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №198-РС від 18.10.2022 року позивача було виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Суд наголошує, що було виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 саме 18.10.2022 року, а не як в позовній заяві зазначає позивач – 23.09.2022 року.
За змістом пунктів 1, 2 розділу XXVIII Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Зважаючи на те, що позивач вважався таким, що перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 з 18.10.2022, грошове забезпечення йому підлягало виплаті за строк не більше двох місяців.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців у період перебування у розпорядженні визначений у розділі XXVIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018№ 260, згідно якого:
- грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів, виплачується у розмірі, який вони отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці;
- час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці або тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою виключається із загального періоду перебування в розпорядженні; після перебування у розпорядженні понад два місяці грошове забезпечення виплачується у розмірі окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Виняток становлять випадки, коли за рішенням Міністра оборони України продовжуються строки виплати повного забезпечення.
Згідно довідки № 691/1035/ВихЗПІ/1 від 02.09.2025 року грошове забезпечення позивачу впродовж двох місяців після зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 виплачувалось у розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, зокрема додаткової винагороди згідно
Водночас в матеріалах справи відсутні докази прийняття Міністром оборони України рішення про продовження строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження понад два місяці.
Відтак, військова частина НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала ОСОБА_1 грошове забезпечення після його зарахування в розпорядження у розмірі відповідно до вимог розділу XXVIII Порядку №260, а отже право позивача на отримання належного грошового забезпечення порушене не було.
При цьому, суд зазначає про таке.
Як вже зазначалося судом, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 5 розділу XXVIII Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Таким чином, військовослужбовцю Збройних Сил України, який перебуває у розпорядженні понад два місяці, виплачується грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 доповнено Постанову № 168, зокрема, абзацом сьомим пункту 1-1 в такій редакції: «Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень».
Відповідно до пункту 2 постанови від 09.08.2023 № 836, вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.
15.09.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1001, якою абзац 7 пункту 1-1 Постанови № 168 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень».
Відповідно до пункту 2 постанови від 15.09.2023 № 1001, вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023.
Разом із цим, абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023 № 3161-IX (далі Закон № 3161-ІХ) установлено, що в період дії воєнного стану в Україні військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, пункту 2 цього розділу, який набирає чинності через 30 днів з дня опублікування цього Закону, та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з першого числа місяця, в якому опублікований цей Закон.
Закон № 3161-ІХ опубліковано 30.06.2023, а отже, абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ набрав чинності 31.07.2023.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця, який у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, визнаний ВЛК обмежено придатним або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та перебуває у розпорядженні відповідних командирів понад два місяці, грошове забезпечення виплачується:
- до 31.05.2023 в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- з 01.06.2023 по 30.07.2023 відповідно до положень постанови № 168 у розмірі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень;
- з 31.07.2023 (день набрання чинності абз. 5 п. 2 розділу ІІ Закону № 3161-ІХ) у розмірі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з 01.06.2023 військовослужбовцям, які отримали поранення та зараховані у розпорядження командира протягом двох місяців з дня зарахування виплачується грошове забезпечення, а у разі перебування у розпорядженні понад два місяці, щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 грн за таких умов:
1) у зв`язку з пораненням, пов`язаних із захистом Батьківщини;
2) визнання ВЛК такого військовослужбовця обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
3) зарахування його у розпорядження відповідного командира та після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить відповідача нарахувати і виплатити йому додаткову винагорода у розмірі 20100 грн за період з 23.09.2022 по 21.02.2024 року, при цьому судом було встановлено, що у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 позивача було виведено відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №198-РС від 18.10.2022 року.
При цьому, виплата вказаної винагороди передбачена лише з 01.06.2023 у зв`язку із внесенням змін у чинне на той момент законодавство і застосовується в частині виплати додаткової винагороди саме з 01.06.2023, на правовідносини, які виникли до внесення таких змін, відповідно до ст. 58 Конституції України, не розповсюджується.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом здійснення нарахування та виплати відповідачем додаткової винагороди позивачу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168, в розмірі 20100,00 гривень за період з 01.06.2023 по 08.12.2023.
При цьому суд зазначає, що згідно довідки ВЛК від 01.05.2023 року № 3134 поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у десантно-штурмових військах, придатний до військової служби.
Згідно постанови ВЛК від 02.05.2023 року поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у десантно-штурмових військах, придатним до військової служби.
Отже за результатами медичного огляду ВЛК від 01.05.2023 №3134 ОСОБА_1 , визнано непридатним до служби у Десантно-штурмових військах Збройних Сил України, придатним до військової служби.
Таким чином суд зазначає, що позивач не був визнаний ВЛК ані обмежено придатним, ані непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, що є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 грн відповідно до абз.5 п.2 розділу ІІ Закону №3161-ІХ та п.1 постанови №168.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а отже позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua