Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №944/4947/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4947/25

Провадження №1-кп/944/834/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110001287 від 03.04.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.409 КК України,

в с т а н о в и в :

Рядовий ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він діючи умисно, бажаючи ухилитися від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, 08.10.2024, перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, визначеними підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, усвідомлюючи, що його дружина не являється інвалідом та не потребує догляду.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 , як додаток до вказаного рапорту подав завідомо підроблені ним офіційні документи, а саме: медичний висновок лікарсько-консультаційної комісії про потребу у постійному сторонньому догляді від 04.06.2024, в якому зазначено відомості про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має низьку здатність до самообслуговування, внаслідок чого їй потрібен постійний сторонній догляд та супровід, довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 779001 від 04.06.2024 щодо отримання його дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третьої групи інвалідності, загальне захворювання строком - безстроково, а також консультаційний висновок спеціаліста №294 від 04.06.2024 про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має рак шкіри, внаслідок чого потребує постійного стороннього догляду.

За результатами розгляду вказаного рапорту та завідомо підроблених документів, які являлись додатками до вказаного рапорту, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.10.2024 №284 рядового військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 звільнено зі служби.

Таким чином, рядовий ОСОБА_4 обвинувачується в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 409 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення суті обвинувачення, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України визнав повністю, в чому щиро розкаявся.

Судом з`ясовано, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст фактичних обставин пред`явленого йому обвинувачення, сумнівів у добровільності його позиції немає. Прокурор та захисник також не оспорюють фактичних обставин, при яких вчинено вказане вище кримінальне правопорушення, сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження в суду немає.

В судовому засіданні учасники судового провадження не заперечили проти розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.409 КК України в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, сторонам було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, тому суд за даних обставин визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого, яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей і тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості, а також на досліджених матеріалах кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч.4 ст.409 КК України, так як він обвинувачується в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.409 КК України

При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Також суд враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.409 КК України.

У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний Суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.

Пост кримінальна поведінка обвинуваченого є виключно позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно повернувся для продовження проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України та згідно наказу командира № 124 від 28.04.2026 приступив до виконання обов`язків з 28.04.2026 за посадою санітарного інструктора стірлецької роти 2-го стрілецького батальйону, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби.

Суд також враховує і позицію сторони обвинувачення, яка просить застосувати правові приписи ст.75 КК України.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Долю речових доказів в справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно довимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснює командир військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Речові докази – копію військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 на 2 арк; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №284 від 08.10.2024 на 1 арк; копію медичного висновку ЛКК від 04.06.2024 відносно ОСОБА_6 на 1 арк; копію консультативного висновку спеціаліста №294 від 04.06.2024 на 1 арк; копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №779001 від 04.06.2024 стосовно ОСОБА_6 на 1 арк. - залишити при матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1