Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №453/723/24 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/723/24

НП: 3-в/453/3/26

ПОСТАНОВА

іменем України

06 липня 2026 року місто Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин Володимир Ярославович, розглянувши подання фахівця Стрийського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Брик Надії Ростиславівни про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв`язку із закінченням строку давності виконання постанови, винесеної у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. перебувала справа за єдиним унікальним номером 453/723/24 та номером провадження 3/453/410/24, про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.

Постановою судді Сколівського районного суду Львівської області у вказаній справі від 20.06.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Виконання стягнення у виді суспільно корисних робіт постановлено здійснювати шляхом залучення ОСОБА_1 до суспільно корисної праці, види якої визначаються органами місцевого самоврядування. Вказана постанова набрала законної сили 02.07.2024 року.

Копія зазначеної постанови надійшла на виконання до Стрийського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області 17.09.2024 року, після чого було заведено особову справу за № 01/2024 та надіслано виклик про явку ОСОБА_1 , за котрим останній не прибув для постановки на облік та виконання стягнення, у зв`язку з чим у подальшому неодноразово було здійснено перевірку за вказаним у зазначеній постанові місцем проживання ОСОБА_1 , за котрим встановлено, що він давно там не проживає, виїхав та перебуває закордоном. Станом на 02.07.2026 року закінчився строк давності виконання вказаної постанови. Водночас, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстава вважати, що строк давності виконання постанови судді про накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і, у всякому разі, не може перевищувати двох років, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, знаходяться явно у невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.

Відтак, 03.07.2026 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшло подання фахівця Стрийського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області Брик Н.Р., погоджене на чальником ОСОБА_2 , про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв`язку із закінченням строку даності виконання вказаної постанови.

Суддя, дослідивши матеріали цієї справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Як вбачається з матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення, постановою судді Сколівського районного суду Львівської області від 20.06.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин. Вказану постанову було звернуто до виконання 29.08.2024 року, тобто у визначений ч. 1 ст. 303 КУпАП строк.

Матеріали відносно ОСОБА_1 надійшли до Стрийського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області та були прийняті до виконання 17.09.2024 року.

Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а, згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», усталена судова практика Європейського Суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський Суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським Судом з прав людини при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно з яким, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме в ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, порушено один з фундаментальних принципів права – принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі ст. 80 КК України, звільняються судом від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку суду.

Крім того, Конституційний суд України у пунктах 3.4. і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суддя вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відповідно до пункту 1 ч. 1 якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин, застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.12.2015 року у справі за єдиним унікальним номером 5-324кс15, ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Оскільки в матеріалах особової справи № 01/2024, завденої 17.09.2024 року Стрийським районним сектором № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області відносно ОСОБА_1 , відсутні дані про ухилення останнім від відбування накладеного адміністративного стягнення, зокрема в силу притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-2 КК України, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до приписів ст. 152 КВК України, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання, у відповідності до положень ст. 80 КК України, складається з трьох обов`язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину, а не кримінального проступку.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що з часу набрання законної сили постановою судді Сколівського районного суду Львівської області від 20.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло два роки, на час розгляду подання закінчились строки давності її виконання; факт ухилення від відбування стягнення не встановлений постановою чи вироком суду, отже, суддя вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за закінченням строків давності виконання постанови про накладення стягнення, визначених пунктом 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

Керуючись статтями 183-1, 283-285, 303-304 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Подання фахівця Стрийського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Брик Надії Ростиславівни про звільнення від відбування адміністративного стягнення у зв`язку з закінченням строків давності виконання постанови відносно ОСОБА_1 , - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП постановою судді Сколівського районного суду Львівської області від 20.06.2024 року, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якого її винесено , а також Стрийському районному сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, про що зробити відповідну відмітку у справі.

Особову справу № 01/2024 стосовно ОСОБА_1 після вступу постанови у законну силу повернути до Стрийського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Володимир МИКИТИН