Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №450/2092/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2092/26

Провадження № 2/450/2079/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Кукси Д.А.

при секретарі Глинській У.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про предмет спору: зміна способу стягнення аліментів, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача) позивач звернулася з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 12 серпня 2019 року рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 849,50 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. На момент ухвалення рішення відповідач не був офіційно працевлаштований. Наразі, за відомостями позивача, відповідач має офіційне місце роботи та отримує стабільний дохід, що свідчить про істотну зміну обставин. Неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом із позивачем, яка самостійно забезпечує її утримання. Водночас встановлений судом розмір аліментів не забезпечує належного матеріального утримання дитини та не відповідає її потребам. Відповідно до статей 180, 181, 183 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а спосіб стягнення аліментів може бути змінений за рішенням суду. З огляду на зміну матеріального становища відповідача та в інтересах дитини, наявні правові підстави для зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на стягнення їх у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. У зв`язку з чим виникла необхідність у поданні даного позову для захисту прав дитини.

Позиція відповідача: відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

28.04.2026 відповідь з Єдиного демографічного реєстру; 29.04.2026 ухвала суду про відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Судом встановлено, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.08.2019 по справі №450/2364/19 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 849,50 грн. та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з подальшою індексацією грошової суми відповідно до закону, починаючи стягнення з 12 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 02.05.2019 (повторно), батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади № 2026/006391661 від 22.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована з 16.12.2014 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 45 від 24.04.2026, виданої старостою Великогорожанського старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області Миколою Зінченком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно з метою матеріального утримання дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків щодо дитини.

Частини 1-3 ст. 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 2 ст. 184 СК розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може означати й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Як з`ясовано судом, розмір аліментів, які стягувались з відповідача на утримання доньки визначено судом в твердій грошовій сумі у розмірі 849,50 грн. щомісяця, з подальшою індексацією грошової суми відповідно до закону, починаючи стягнення з 12 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно якого ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу на те, що частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком ВС, викладеним у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.

Вирішуючи питання про зміну способу стягнення аліментів, суд враховує відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, зокрема неподання відзиву на позовну заяву, а також те, що позивач має право на вибір способу стягнення аліментів.

Разом з тим, відповідно до положень статті 183 Сімейного кодексу України, розмір частки заробітку (доходу) одного з батьків, яка підлягає стягненню як аліменти на дитину, визначається судом з урахуванням обставин справи, матеріального стану сторін та інтересів дитини.

Суд зазначає, що визначення розміру аліментів у частці 1/3 доходу є максимальним орієнтовним розміром, який може застосовуватися у випадках, коли це є необхідним та обґрунтованим конкретними обставинами справи. Однак у даному випадку позивачем не доведено наявності виключних обставин, які б свідчили про необхідність стягнення саме такої частки доходу відповідача.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Зважаючи на рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального утримання дитини, прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який батьки повинні забезпечити дитині, потреби малолітньої доньки, суд вважає наявність підстав для зміни розміру та способу стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, оскільки такий розмір відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та інтересам дитини, яка потребує матеріального утримання в більшому розмірі.

Відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, протилежного суду не надано, що свідчить про те, що останній має можливість сплачувати аліменти. Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягувати аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що дасть можливість забезпечити достатні та належні умови для проживання дитини.

Згідно із ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-285 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити частково.

Змінити розмір стягнення аліментів, стягуваних за рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.08.2019 у справі № 450/2364/19.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Суддя: Д. А. Кукса