Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №724/4622/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 724/4622/25

провадження № 22-ц/822/744/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.

секретаря Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Ахмедов Р. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі – АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 11 647 гривень 04 копійки, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту.

Позов обґрунтований тим, що 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, встановив мобільний додаток monobank та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Згідно з анкетою-заявою вона разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 10 000 гривень, спеціальним платіжним засобом за яким є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим прострочення зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів. На підставі пункту 5.17 розділу ІІ Умов таке порушення є істотним, а вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

28 серпня 2024 року банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості, однак останній на зв`язок не вийшов та заборгованість не погасив.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 21 жовтня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 11 647 гривень 04 копійки, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2020 року у розмірі 4 997 гривень 78 копійок.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг із використанням електронного підпису, який відповідає вимогам цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, підтвердив ознайомлення та погодження з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір. Крім того, без ознайомлення із зазначеними документами та погодження з ними подальше користування мобільним застосунком monobank та отримання кредиту є технічно неможливим.

Суд першої інстанції також виходив із того, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, а надані банком розрахунок заборгованості, виписка про рух коштів, довідки про відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту є належними і допустимими доказами, які підтверджують існування кредитних правовідносин та розмір заборгованості. При цьому відповідач не надав належних доказів, які б спростовували правильність розрахунку банку.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 10 000 гривень, а відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість, що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунком заборгованості. Доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору, непогодження його умов та неправомірності нарахування заборгованості суд визнав необґрунтованими.

Разом із тим суд установив, що після звернення банку до суду відповідачем у період з 11 грудня 2025 року по 27 січня 2026 року сплачено 6 649 гривень 26 копійок у рахунок погашення заборгованості. З огляду на це суд дійшов висновку, що на момент ухвалення рішення непогашена заборгованість за кредитним договором становила 4 997 гривень 78 копійок, у зв`язку з чим задовольнив позов в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Зазначає, що позивачем не долучено до позовної заяви копію довідки про наявність рахунку, довідки про встановлення кредитного ліміту, однак суд формально посилається на них у рішенні.

Вважає, що суд безпідставно визнав належними та допустимими докази, подані банком, тоді як вони не підтверджують факту укладення кредитного договору саме на тих умовах, на які посилається АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Копія анкети-заяви не підтверджує погодження усіх істотних умов договору, а Умови, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та інші документи не містять його підпису й не доводять, що саме їх редакція була доведена до його відома під час укладення договору.

Крім того, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» долучило документи, датовані після підписання анкети-заяви, які не можуть підтверджувати умови договору, що діяли на момент його укладення.

Наголошує, що факт користування мобільним застосунком або банківською карткою не підтверджує погодження зі змістом Умов і Тарифів, а також не свідчить про укладення договору в редакції, на яку посилається банк. При цьому розміщення документів на веб-сайті чи в мобільному застосунку не є належним доказом їх доведення до відома споживача.

Стверджує, що погасив тіло кредиту в повній мірі.

Оскільки відповідач з умовами кредитування не ознайомлювався, вважає, що позивачем безпідставно нараховано проценти на залишок поточної заборгованості у сумі 4987 гривень 78 копійок.

Також ОСОБА_1 зазначає, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» фактично стягнуло з нього судовий збір у розмірі 3 028 гривень, відобразивши відповідну операцію у виписці по рахунку, у зв`язку з чим вважає такі дії банку безпідставними.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Зазначає, що ОСОБА_1 не заперечує факту відкриття на його ім`я рахунку в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», отримання платіжної картки та користування банківськими послугами проєкту «Monobank».

Вказує, що анкета-заява, підписана відповідачем, разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг, при цьому відповідач підтвердив, що ознайомився із зазначеними документами, отримав їх у мобільному додатку та погодився з їх змістом.

Посилається на те, що Умови і правила обслуговування є публічно доступними на офіційному веб-сайті банку та в мобільному додатку, а договір був належним чином укладений в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

Зазначає, що тривале користування відповідачем кредитним лімітом, здійснення операцій за карткою та часткове погашення заборгованості підтверджують укладення кредитного договору, прийняття його умов та визнання існування боргу.

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності підпису на окремих документах, оскільки договір є договором приєднання, а погодження його умов здійснювалося шляхом підписання анкети-заяви та використання електронного підпису (аналога власноручного підпису).

Наголошує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості, тоді як поданий банком розрахунок підтверджує її розмір.

Також зазначає, що відповідно до принципу змагальності саме ОСОБА_1 повинен був довести відсутність боргу або неправильність його розрахунку, однак таких доказів суду не надав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14 травня 2020 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank» із застосуванням цифрового власноручного підпису (а. с. 16).

ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок за платіжною карткою № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про наявність рахунку від 21 жовтня 2025 року (а. с. 14).

Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 21 жовтня 2025 року за платіжною карткою № НОМЕР_2 встановлена сума кредитного ліміту у розмірі 10 000 гривень (а. с. 15).

З виписки про рух коштів за рахунком платіжної картки № НОМЕР_2 вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 гривень, він користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, а станом на 21 жовтня 2025 року заборгованість становила 11 647 гривень 04 копійки, яка складається із повністю використаного кредитного ліміту у розмірі 10 000 гривень та суми овердрафту (мінусу по картці) у розмірі 1 647 гривень 04 копійки (а. с. 11-13).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, станом на 21 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 11 647 гривень 04 копійки, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту (а. с. 6-10).

За даними виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , після звернення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до суду, у період з 11 грудня 2025 року по 27 січня 2026 року, на поточний рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 6 649 гривень 26 копійок у рахунок погашення заборгованості (а. с. 56).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій-третій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістом пунктів 1-1, 5 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»:

– договір про споживчий кредит – вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

– кредитна лінія – вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами встановлено, що 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та отримав платіжну картку (а. с. 16).

Анкета-заява містить положення про те, що разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту вона становить договір про надання банківських послуг.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» ОСОБА_1 відкрило поточний рахунок НОМЕР_3 та видало платіжні картки № 4441-11ХХ-ХХХХ-9545 та № 5375-41ХХ-ХХХХ-7437.

05 січня 2023 року кредитний ліміт підвищено до 10 000 гривень та надано можливість користуватися кредитними коштами (а. с. 58).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувався наданим кредитним лімітом та здійснював платежі на погашення заборгованості.

Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Відповідно до пунктів 2–5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини третьої статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до частини першої, другої статті 14 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг із застосуванням цифрового власноручного підпису, яка містить умову про пільговий період користування кредитними коштами та процентну ставку у розмірі 3,2% (пункт 3) після його закінчення (а. с. 16).

Крім того, відповідач отримав платіжні картки, користувався встановленим кредитним лімітом та протягом тривалого часу здійснював операції за рахунком і погашав заборгованість, що підтверджується випискою про рух коштів (а. с. 11).

При цьому ОСОБА_1 не заперечує факту отримання кредитних коштів та користування ними, а його доводи зводяться виключно до заперечення окремих умов кредитування та правильності розрахунку заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність будь-якої домовленості сторін щодо сплати процентів є безпідставними.

Те, що окремі документи банку датовані після підписання анкети-заяви, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки факт укладення договору підтверджується підписаною відповідачем анкетою-заявою та подальшим користуванням кредитним лімітом, а довідки і виписка підтверджують виконання договору та рух коштів за рахунком.

Отже, посилання суду першої інстанції на ці докази не є формальним, оскільки вони містяться у матеріалах справи та підтверджують відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не долучив до позовної заяви довідку про наявність рахунку та довідку про встановлення кредитного ліміту, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені документи містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції (а. с. 14–15).

Як вбачається з виписки про рух коштів, банк нарахував проценти на залишок заборгованості у загальному розмірі 4 997 гривень 78 копійок, зокрема: за березень 2023 року – 234 гривні 86 копійок, квітень 2023 року – 306 гривень 87 копійок, травень 2023 року – 304 гривні 60 копійок, червень 2023 року – 308 гривень 70 копійок, липень 2023 року – 307 гривень 50 копійок, серпень 2023 року – 299 гривень 11 копійок, вересень 2023 року – 317 гривень 59 копійок, жовтень 2023 року – 305 гривень 88 копійок, листопад 2023 року – 319 гривень 61 копійка, грудень 2023 року – 301 гривня 76 копійок, січень 2024 року – 324 гривні 26 копійок, лютий 2024 року – 327 гривень 95 копійок, березень 2024 року – 304 гривні 21 копійка, квітень 2024 року – 334 гривні 80 копійок, травень 2024 року – 334 гривні 20 копійок та червень 2024 року – 355 гривень 88 копійок за процентною ставкою, погодженою сторонами (а. с. 11).

Поданий відповідачем розрахунок підтверджує лише його позицію про погашення кредитного ліміту без урахування нарахованих процентів, однак не спростовує розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та не доводить відсутності заборгованості за кредитним договором.

При цьому суд першої інстанції врахував, що після звернення банку до суду відповідачем було сплачено 6 649 гривень 26 копійок, у зв`язку з чим зменшив розмір заявлених до стягнення вимог до 4 997 гривень 78 копійок.

Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» безпідставно стягнуло з відповідача судовий збір, колегія суддів відхиляє. Як вбачається з матеріалів справи, сума судового збору не була включена банком до розміру заборгованості за кредитним договором у сумі 11 647 гривень 04 копійки, яка є предметом цього позову, а була списана банком окремою операцією.

Якщо ОСОБА_1 вважає таке списання коштів неправомірним, він не позбавлений права оскаржити відповідні дії АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у встановленому законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б спростовували правильність такого висновку або свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення від 26 лютого 2026 року з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Ірина ПЕРЕПЕЛЮК