Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №353/174/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/174/26

Провадження № 33/4808/322/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Мотрук Л.І.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю захисника Голуба Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Голуба Г.С. на постанову Тлумацького районного судуІвано-Франківської області від 30 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 15.02.2026 року о 15 год. 35 хв. у м. Тлумач, Івано-Франківського району Івано-Франківської області по вул. Грушевського, 63, керував транспортним засобом марки «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія, із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», що підтверджується тестом № 4380, результат огляду становить 2,11 ‰ проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Голуб Г.С. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а працівники поліції його як водія не зупиняли. Зазначає, що ОСОБА_1 заправляв автомобіль на АЗС «Укрнафта» у м. Тлумач і через необережність не витягнув заправний пістолет, внаслідок чого пошкодив обладнання станції. При цьому він не не усвідомлюючи факту дорожньо-транспортної пригоди, поїхав на святкування до с. Палагичі. Алкогольні напої він почав вживати вже після того, як припинив керувати автомобілем. Через півтори години після цього інциденту на заправці, працівники поліції примусово забрали його із застілля в с. Палагичі та привезли на АЗС своїм службовим автомобілем для оформлення матеріалів, хоча на той момент він дійсно вже перебував у стані сп`яніння, але за кермом не перебував. Таким чином, ключовий елемент об`єктивної сторони правопорушення за ст.130 КУпАП, а саме керування автомобілем у стані сп`яніння повністю відсутній. Незважаючи на звинувачення у пошкодженні майна АЗС та залишенні місця події, правоохоронці не складали щодо заявника протоколи за ст.ст.124, 122-4 КУпАП, що свідчить про відсутність доказів про залишення місця пригоди. В поясненнях свідків містяться значні розбіжності щодо часу пошкодження майна АЗС: вони вказують час 15:34 год., тоді як поліцейський рапорт орієнтується на 15:47 год. Свідки судом не були допитані, а тому їх показання не можуть враховуватись як належний та допустимий доказ. Суперечливими є й результати огляду на стан сп`яніння, оскільки квитанція приладу «Драгер» фіксує 2,11 ‰ проміле, а в рапорті інспектора зазначено показник 0,31 проміле. Окрім іншого, захисник вказує на недопустимість та неналежність інших доказів, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить необхідних відомостей про місце зупинки автомобіля і безпідставно інкримінує проходження огляду на стан сп`яніння у невідомому місці, оскільки фактичної зупинки під час руху взагалі не було. Надані поліцією відеозаписи не фіксують ані факту пошкодження заправного пістолета, ані моменту зупинки транспортного засобу заявника. Зйомка велася з грубими порушеннями інструкції, оскільки запис є переривчастим, а самі відеофайли не завірені кваліфікованим електронним підписом. До того ж на відео чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 постійно заперечує свою провину, пояснює, що випив алкоголь уже після приїзду в село, та намагається надати письмові пояснення, чому поліцейські активно перешкоджають. Акт огляду на стан сп`яніння та направлення до медичного закладу складені з дефектами, адже в них не вказано часу, дати та місця проведення огляду. Сама ж процедура огляду проведена з порушенням законодавства, що згідно із законом робить її результати недійсними. Апелянт посилається на практику ЄСПЛ та принцип презумпції невинуватості, згідно з яким будь-які сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися виключно на користь особи, що притягається до відповідальності, а сам по собі протокол є лише формою звинувачення, а не беззаперечним доказом провини.

Просить скасувати постанову суду та закрити провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явився, будь яких клопотань не подавав, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, однак з участю його захисникаГолуба Г.С., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції не врахував наведені вимоги діючого законодавства та роз`яснення ВСУ, внаслідок чого дійшов необґрунтованих висновків.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Отже, обов`язковими елементами об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення є факт керування транспортним засобом та перебування водія саме під час такого керування у стані сп`яніння. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння без доведеного факту керування транспортним засобом у такому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Із матеріалів справи вбачається, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 під час його руху. Навпаки, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційної скарги, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та відеозаписів убачається, що працівники поліції розшукали ОСОБА_1 за місцем його перебування у с. Палагичі та доставили його до автозаправної станції, де було проведено його огляд на стан сп`яніння. При цьому жоден із наявних у справі відеозаписів не містить фіксації факту керування ним транспортним засобом, його зупинки працівниками поліції чи безпосереднього виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння саме під час керування.

Результат огляду із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», який зафіксував 2,11‰ проміле алкоголю, підтверджує лише факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння на момент проведення огляду, однак сам по собі не доводить, що такий стан мав місце в момент керування транспортним засобом. З огляду на пояснення ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв після припинення керування автомобілем, та відсутність будь-яких об`єктивних доказів, які б спростовували ці пояснення, результат огляду не може бути покладений в основу висновку про наявність складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що пояснення працівників АЗС, на які послався суд першої інстанції, не є належними та допустимими доказами. Ці особи не були допитані в якості свідків в суді першої інстанції, а їх письмові пояснення, надані працівникам поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, не є джерелом доказів та не можуть підміняти допит в судовому засіданні.

Такі висновки відповідають положенням ст.ст.272, 251 КУпАП, з аналізу яких вбачається, що доказом є пояснення свідка надані суду.

Таким чином, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, інших доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп`яніння, суду не надано.

Оскільки протокол є одночасно доказом та актом обвинувачення, викладені в ньому обставини правопорушення мають бути підтверджені іншими доказами. У даній справі такі докази, щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем у стані сп`яніння, відсутні.

Крім того, матеріали справи містять істотні суперечності, які суд першої інстанції залишив поза увагою. Так, у різних документах зазначено різний час події, та різні показники концентрації алкоголю. Такі розбіжності не були усунені під час судового розгляду, що виключає можливість достовірного встановлення хронології подій та обставин, за яких було проведено огляд.

Не отримали належної оцінки і доводи сторони захисту про те, що у разі, якщо працівники поліції вважали доведеним факт дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця її вчинення, щодо ОСОБА_1 мали бути складені відповідні адміністративні матеріали за ст.ст. 124 та 122-4 КУпАП.

Матеріали справи не містять відомостей про пошкодження майна АЗС, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив ДТП і був зобов`язаний утримуватися від вживання алкоголю.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що справа не містить доказів, які поза розумним сумнівом доводять факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за обставин викладених в протоколі.

З огляду на вищезазначене, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Голуба Г.С. задовольнити.

Постанову Тлумацького районного судуІвано-Франківської області від 30 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт