Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №335/1566/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/1566/26 3/335/536/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши адміністративні матеріалі, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директор Запорізької гімназії № 11 (на теперішній час), начальника Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (на момент вчинення правопорушення), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області від 29.07.1999,

за ч. 1 та ч. 2 ст.172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення № 34-45 від 09.02.2026, складених старшим оперуповноваженим в ОВС управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Черновим Дмитром, ОСОБА_1 інкримінується винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених чч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1, ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з п.п. «в» п. l ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, е посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до Присяги посадової особи місцевого самоврядування 19 квітня 2017 року ОСОБА_2 склала присягу посадової· особи місцевого самоврядування.

Відповідно до розпорядження Запорозького міського голови від 31. 01.2024 №169 к/тр - з 01.02.2024 року на посаду начальника Центрального відділу освіти департаменту освіти i науки Запорозької міської ради призначено ОСОБА_3 із встановленням їй 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.1. посадової інструкції начальника Центрального відділу освіти ДОiН ЗМР, з якою 01.02.2024 року, під особистий підпис була ознайомлена ОСОБА_3 - начальник Центрального відділу освіти ДОiН ЗМ здійснює керівництво діяльністю відділу освіти, забезпечує виконання покладених на відділу освіти завдань у відповідності до Положення про Центральний відділ освіти департаменту освіти i науки Запорізької міської ради.

Відповідно до п.2.11. посадової інструкції: - начальник Центрального відділу освіти ДОiН ЗМР - видає, у межах компетенції відділу освіти, накази організує контроль за станом їx виконання.

Враховуючи вищевикладене положення, начальник Центрального відділу освіти ДОiН ЗМР наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно господарськими функціями та відповідно є посадовою особою місцевого самоврядування, а отже на ОСОБА_3 як на начальника Центрального відділу освіти ДОiН ЗМР поширюються вимоги та обмеження встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції:» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружними чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до п. 2.1. Методичних рекомендацій «щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» Національного агентства з питань запобігання корупції

- основними складовими конфлікту інтересів є приватний інтерес, наявність службових (представницьких) повноважень, під час реалізації яких вона може на власний розсуд вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес. Такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто с такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень) а також наявність суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Приватним інтересом може вважатися будь-який як майновий, так i немайновий інтерес. Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних умов.

Практично це означає, що кожен службовець (посадова особа) при виконанні своїх повноважень повинен брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу.

Також не слід виходити з того, що джерелом приватного інтересу можуть бути лише приватні, позаслужбові відносини. Приватний інтерес в окремих випадках може виникати й зі службових повноважень, тобто полягати у зацікавленості в ухваленні або неухвалені певних рішень, на користь тих чи інших осіб. Типовим прикладом с ситуація коли підпорядкований працівник надав або надає якусь послугу своєму керівнику, в свою чергу керівник розумію це прагне віддячити підлеглому, шляхом реалізації своїх дискреційних повноважень відносно такого працівника.

При вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складовою конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретно обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.

Відповідно до наказу директора Запорозької гімназії №76 ЗМР від 28.08.2023 року №83 к/тр - ОСОБА_4 було прийнято вчителем xiмії за сумісництвом з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року.

Відповідно до наказу директора Запорозької гімназії 76 ЗМР від 28.05.2024 року №29 к/тр - ОСОБА_4 , вчителя xiмiї за сумісництвом звільнено з 30 червня 2024 року.

Відповідно до наказу директора Запорозької гімназії № 76 ЗМР вiд 26.08.2024 року №63 к/тр - ОСОБА_4 було прийнято вчителем хімії за сумісництвом з 02.09.2024 року по 30 червня 2025 року.

Відповідно до наказу директора Запорозької гімназії №76 ЗМР від 09.05.2025 №66-к/тр - ОСОБА_4 , вчителя хімії за сумісництвом було звільнено з 11 червня 2025 року.

За вказаних обставин, ОСОБА_3 працювала за сумісництвом у закладі освіти, який підпорядкований їй як начальнику Центрального відділу освіти ДОiН ЗМР та відповідно, була пов`язана з директором гімназії №76 службовими стосунками, які виникли між ОСОБА_3 як вчителем хімії за сумісництвом та директором гімназії №76, оскільки як вчитель хімії ОСОБА_3 підпорядковується директору гімназії але в той же час, директор гімназії No76 підпорядковуються ОСОБА_3 як начальнику Центрального відділу освіти ДОiН ЗМР. Тобто, службова пов`язаність ОСОБА_3 з директором гімназії №76 є очевидною.

Відповідно до п.2.1 Положення про преміювання працівників територіального відділу освіти, структурних підрозділів, закладів освіти Олександрійського району на 2021-2025 роки, (гімназія №76 ЗМР знаходиться в Олександрівському районі м. Запоріжжя) - начальник територіального відділу має право преміювати працівників територіального закладу освіти, структурних підрозділів, керівників закладів освіти, їх заступників та інших працівників закладів освіти.

Відповідно до п.2.2. Положення про преміювання підставою для виплати премії керівникам закладів освіти є наказ начальника територіального відділу освіти з погодженням директора або заступника департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

Відповідно до п.2.5. Положення про преміювання – розміри премій встановлюється начальником територіального відділу для працівників територіального відділу освіти, структурних підрозділів, керівників закладів освіти, заступниками директорів та інших робітників закладів освіти району.

Відповідно до п.3.6. Положення про преміювання - розмір премії працівникам, територіального відділу освіти, структурних підрозділів, закладів освіти району встановлюються відповідно до особистого внеску та не має обмежень.

Отже, на переконання відповідальної особи, якою було складено протоколи про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування - начальником районного відділу освіти ДОіН ЗМР, була наділена дискреційними повноваженнями – тобто такою сукупністю прав та обов`язків, що надають їй можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість набору на власний розсуд одного з декількох управлінських рішень. Таких як, самостійного визначення, надавати тому чи іншому працівнику підпорядкованого закладу освіти, тобто за своїм внутрішнім (суб`єктивним) переконанням приймати рішення та вчиняти дії, які створюють юридичні факти. Ці дискреційні повноваження прямо визначені в посадовій інструкції начальника Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР, у Положенні про преміювання, оскільки у вказаних нормативних документах чітко встановлено, що начальник Центрального відділу освіти має право видавати накази а також, що премія встановлюється на підставі наказу керівника територіального відділу освіти. Такі повноваження реалізуються у формі наказу про преміювання, який лише після підписання начальником Центрального відділу освіти, набуває юридичної сили та породжує ті чи інші юридичні факти та наслідки.

Наявність дискреційних повноважень у начальника Центрального відділу освіти також підтверджується поясненнями наданими заступником директора ДОіН ЗМР, яка пояснила, що департамент освіти і науки ЗМР жодним чином не впливає на визначення того, кому з керівників закладів освіти та в якому розміри встановлювати премію. Розмір премії та керівника закладу освіти, який отримує премію визначає начальник районного відділу освіти. Щодо погодження наказів про преміювання, які видають начальники відділів освіти пояснила, що таке погодження робиться для того, щоб ДОіН ЗМР міг бачити, яку суму коштів розподілена в тому чи іншому місяці. Також, заступник директора ДОіН ЗМР пояснила, що начальники відділів освіти можуть здійснити виплату премій без погодження з департаментом, що свідчить про наявність дискреційних повноважень.

Опитана начальник Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР, також пояснила, що начальник відділу освіти самостійно визначає керівників закладів освіти, яким надавати премію та в якому розмірі. Щодо погодження наказів про преміювання з департаментом, пояснила, що вказане погодження здійснює інформаційну функцію, для того, щоб бухгалтерія департаменту мала інформацію стосовно суми коштів, які були розподілені на премію, оскільки кожен районний (Центральний, Лівобережний, Правобережний) відділи освіти мають свої, відокремлені від департаменту бухгалтерії. Департамент не втручається в питання, кому та в якому розмірі встановлено премію. Також, начальник Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР зазначила, що наділена повноваженнями для виплати премії без погодження з департаментом, що також свідчить про наявність дискреційних повноважень у начальника відділу освіти.

Так, 18.03.2024 ОСОБА_1 як начальник Центрального відділу освіти ДОіН Запорізької міської ради, використовуючи свої дискреційні повноваження, як начальник відділу освіти, видала наказ №101к/тр від 18.03.2024 року «Про преміювання директорів закладів освіти» відповідно до якого, серед інших встановила премію у розмірі 10 000 гривень, директору гімназії №76.

Таким чином, начальник Центрального відділу освіти ДОіН Запорізької міської ради ОСОБА_1 , будучи пов`язаною службовими стосунками з директором гімназії №76, що виникли між директором гімназії №76 та ОСОБА_1 у зв`язку з роботою за сумісництвом останньої вчителем хімії у гімназії №76, 18.03.2024 року наказом №101 к/тр прийняла рішення про надання премії, та встановила (прописала у наказі) розмір такої премії для директора гімназії №76, тобто особі, з якою вона пов`язана службовими стосунками, які виникли між директором гімназії №76 та ОСОБА_1 як вчителем хімії у гімназії №76, тобто ОСОБА_1 прийняла рішення та вчинила дію (видала та підписала наказ) в умовах реального конфлікту інтересів.

На підставі вказаного наказу від 18.03.2024 №101 к/тр директору гімназії №76 була виплачена відповідна премія.

Отже, приймаючи рішення про надання премії та встановлюючи розмір такої премії директору гімназії №76, ОСОБА_1 чітко розуміла, що з директором гімназії №76 вона пов`язана службовими стосунками, що виникли у зв`язку з її роботою за сумісництвом вчителем у гімназії №76, відповідно ОСОБА_1 не могла діяти об`єктивно та не упереджено по відношенню до директора гімназії №76, який одночасно є її роботодавцем, та з яким (директором) вона пов`язана службовими стосунками, які виникли між нею, як вчителем-сумісником у гімназії №76 та директором гімназії №76. Тому, навіть за умови, що ОСОБА_1 маючи приватний інтерес, приймала об`єктивні та неупереджені рішення вона вчиняла дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Так, ОСОБА_1 приймаючи рішення та вчиняючи дії направлені на надання премії директору гімназії №76, яка одночасно є її керівником (оскільки є очевидним, що вчитель гімназії №76 перебуває в підпорядкуванні директора гімназії №76) діяла в умовах суперечності, що полягала в тому, що з одного боку, у ОСОБА_1 був наявний приватний немайновий інтерес, направлений на надання грошових коштів директору гімназії №76, який одночасно в описуваній ситуації, є керівником ОСОБА_1 як вчителя гімназії №76 та підлеглим ОСОБА_1 як начальника відділу освіту, а з іншого боку ОСОБА_1 як посадова особа місцевого самоврядування - начальник Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР, має виконувати свої обов`язки в інтересах територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.

Таким чином, внутрішнє ставлення ОСОБА_1 - начальника Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до директора гімназії №76, яка одночасно є її керівником як вчителя, та здійснює нарахування заробітної плати, встановлює надбавки та/або премії тощо, на користь ОСОБА_1 , як вчителя-сумісника є іншим, а ніж до других директорів закладів освіти, які жодним чином не пов`язані з ОСОБА_1 . Це інше (внутрішнє) ставлення і є конфліктом інтересів, який апріорі буде існувати у кожної людини, під час оцінювання діяльності та вирішення питання стосовно надання тих чи інших благ іншій людині, від якої вона перебуває в тій чи іншій залежності, а тим паче від якої також отримує ти чи інші блага. Іншими словами, якщо людина надає нам у тій чи іншій формі блага, і потім ми маємо можливість надати теж якісь блага такій людині, звісно цей факт буде мати вплив на нашу свідомість (суб`єктивну сторону), та такій людині ми будемо прагнути віддячити. Коли таку допомогу (блага) ми будемо надавати людині у спосіб реалізації своїх прав, наданих як посадовій особі місцевого самоврядування, така допомога (надання блага) буде здійснюватися в умовах реального конфлікту інтересів. Слід зазначити, що рішення та дії вчиненні в умовах конфлікту інтересів не тотожні протизаконним рішенням та діям.

Відповідно до листа департаменту освіти і науки ЗМР від 22.12.2025 №01.1-21/4077 від ОСОБА_1 до департаменту повідомлення про виникнення в неї потенційного та/або реального конфлікту інтересів в період часу з 01.01.2024 року по 01.12.2025 року не надходили.

Відповідно до листа Запорізької міської ради №32658/03.3-20/02 від 26.12.2025 року в період часу з 01.01.2024 року по 01.12.2025 року ОСОБА_1 не повідомляла про виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів.

За таких обставин, конфлікт інтересів в діянні ОСОБА_1 не був врегульований.

Отже, на переконання органу з протидії корупції, ОСОБА_1 будучи начальником Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, маючи приватний немайновий інтерес зумовлений службовими стосунками з директором гімназії №76, яка одночасно є її керівником, як вчителя, порушила вимоги п.3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час підписання наказу №101 к/тр від 18.03.2024 року «Про преміювання директорів закладів освіти», чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Також, за таких же умов, відповідальна особа дійшла висновку, що ОСОБА_1 будучи начальником Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, маючи приватний немайновий інтерес зумовлений службовими стосунками з директором гімназії №76, яка одночасно є її керівником, як вчителя, порушила вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час підписання наказу №101 к/тр від 18.03.2024 «Про преміювання директорів закладів освіти», чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення – неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Крім того, у вказаному протоколі не йдеться про неправомірність виданого ОСОБА_1 наказу від 18.03.2024 року №101 к/тр, в частині надання премії директору гімназії №76, який(а) одночасно є керівником ОСОБА_1 як вчителя-сумісника, а вказується на факт порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», в розрізі вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, який виник у ОСОБА_1 по відношенню до директора гімназії №76, оскільки апріорі ОСОБА_1 має інше внутрішнє ставлення до директора гімназії №76, який(а) є її керівником, а ніж до іншого директора закладу освіти з яким ОСОБА_1 не пов`язана жодними відносинами.

Також, посадова особа управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області ДСР Національної поліції України, яка надала оцінку зібраним доказам, та встановила факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП ОСОБА_1 чітко усвідомлює, що надання премії працівникам закладів освіти передбачене різними підзаконним нормативно-правовими актами, положенням про преміювання, тощо, а ОСОБА_1 начальник Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР лише була наділена можливістю самостійного, тобто за власним переконанням розподілення чітко визначеної суми коштів економії фонду оплати праці, однак саме прийняття рішення про надання та встановлення розміру такої премії ОСОБА_1 на користь директора гімназії №76, яка одночасно є її керівником, як вчителя-сумісника, породжує наявність реального конфлікту інтересів у ОСОБА_1 та потребує його врегулювання за допомогою механізмів визначених Законом України «Про запобігання корупції», одним з яких є повідомлення безпосереднього керівника про виникнення реального конфлікту інтересів та врегулювання такого конфлікту інтересів. Тобто, посадова особа, яка склала вказаний протокол, чітко усвідомлює, що ОСОБА_1 надала премію на підставі різних нормативно-правових актів, та повністю підтримує надання премії працівникам, які ефективно виконують свої обов`язки. Однак, ОСОБА_1 як начальник відділу освіти (посадова особа місцевого самоврядування), повинна оцінювати свої управлінські рішення через призму різних стосунків з тими чи іншими працівниками, фізичними та юридичними особами та повинна дотримуватися вимог Закону України «Про запобігання корупції» та повідомляти безпосереднього керівника про виникнення конфлікту інтересів, в подальшому отримувати алгоритм дій від безпосереднього керівника по вказаній ситуації, та вчиняти ті чи інші дії вже з врегульованим конфліктом інтересів. Тобто, пов`язаність ОСОБА_1 та директора гімназії №76 службовими стосунками, що виникли між ними, не є перешкодою для надання ОСОБА_1 премії директору гімназії №76, за умови дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженням ОСОБА_1 полягала в тому, що з одного боку, в особи наявний приватний немайновий інтерес, що зумовлений наданням додаткових коштів, як вдячність, своєму керівнику та одночасно підлеглому - директору гімназії №76, а з іншого, посадова особа місцевого самоврядування, яка уповноважена на виконання функцій місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов`язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу. Наявність вищевказаної суперечності мала вплив на вчинення ОСОБА_1 дій щодо видання та підписання наказу №101к/тр від 18.03.2024 року «Про преміювання директорів закладів освіти».

Місцем вчинення правопорушення є – Центральний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, розташована за адресою: м. Запоріжжя, б-р. Примаченко Марії, буд. 4, оскільки саме вказаний наказ видавався у відділі освіти.

Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є 18.03.2024, оскільки саме в цей день був виданий наказ № 101к/тр від 18.03.2024.

За наведених обставин, зазначено про наявність порушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП при виданні ОСОБА_1 наказів: № 101 к/тр від 18.03.2024 (протоколи №№ 34, 35), № 142 к/тр від 18.04.2024 (протоколи №№ 36, 37), № 355 к/тр від 18.07.2024 (протоколи №№ 38, 39), № 379 к/тр від 20.08.2024 (протоколи №№ 40, 41), № 481 к/тр від 18.10.2024 (протоколи №№42, 43), №516 к/тр від 18.11.2024 (протоколи №№44, 45).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала, просить закрити провадження у зв`язку із відсутності події та складу адміністративних правопорушень.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Кацюба М.В. заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, про що надав відповідні письмові заперечення.

У судовому засіданні прокурор Мордовченко К.А. надала висновок про відсутність у діяннях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до примітки ст. 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції»:

- правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої ст. 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні були допитані свідки як сторони обвинувачення, так і захисту.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює у виконкомі Запорізької міської ради. В його обов`язки входить контроль щодо запобігання корупції. Перевіряючи декларації ОСОБА_1 ним було встановлено, що вона працює вчителем хімії в гімназії № 76 в м. Запоріжжі. Зазначена гімназія знаходиться на території Олександрівського району міста Запоріжжя і тому територіально знаходиться під юрисдикцією Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки ЗМР. Під час утворення Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР було зазначено, що він є правонаступником Олександрівського районного відділу освіти. Свідок вважає, що ОСОБА_1 як начальник Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР самостійно приймала рішення про преміювання директорів закладів освіти. За встановлених з її декларацій відомостей він повідомив управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про наявність у ОСОБА_1 конфлікту інтересів. В ЗМР повноваження щодо врегулювання конфлікту інтересів покладені на голову міської ради. Інформації, що ОСОБА_1 зверталася до голови міської ради з повідомленням про врегулювання конфлікту інтересів у нього не було. Які саме документи було надано Департаментом освіти і науки ЗМР уповноваженій особі управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України для складання протоколів про адміністративні правопорушення йому не відомо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона займає посаду заступника директора департаменту освіти і науки Запорізької міської ради з економічних питань. В структурі Департаменту освіти і науки ЗМР знаходяться Центральний, Лівобережний та Правобережний відділи освіти. Центральний відділ освіти утворився на базі трьох районних відділів освіти, а саме: Олександрівського, Вознесенівського та Заводського районних відділів освіти. Департаментом освіти і науки ЗМР було делеговано право щодо преміювання очільників закладів освіти відповідно кожному з начальників районних відділів освіти. Про що було видано відповідний наказ, але його реквізити свідок не може назвати. Кожен відділ має Положення про преміювання працівників територіального відділу освіти, структурних підрозділів, закладів освіти. Центральний відділ освіти керується Положенням про преміювання Олександрівського району. Начальник кожного відділу освіти самостійно визначає розмір премії для керівників закладів освіти, які знаходяться в їх підпорядкуванні. Наказ про таке преміювання надається на погодження керівнику Департаменту освіти і науки ЗМР чи його заступнику. Погодження наказів, які видаються начальниками відділів освіти, департаментом освіти і науки робиться з метою щоб начальники відділів освіти не вийшли за межі утворення економії фонду заробітної плати департаменту освіти і науки. Також, іноді начальники відділу освіти можуть не погодити наказ про преміювання з директором або заступником директора департаменту освіти і науки та здійснити виплату премії без погодження, за таких обставин департамент освіти і науки ЗМР може притягнути начальника відділу освіти до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, директор департаменту освіти і науки чи його заступник здійснюють функцію контролю щодо преміювання, але не коригування самих наказів. Свідок зазначила, що їй відомі випадки повернення наказів начальників відділів освіти щодо преміювання без погодження. Вона не знає такого щоб ОСОБА_1 видавала більші премії будь-кому з директорів шкіл.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона була головним бухгалтером Центрального відділу освіти. Вона зводила фонд заробітної плати по закладах освіти. Облік проводився по кожному закладу освіти, де фіксувався показник економії фонду заробітної плати. Десь в 20-х числах кожного місяця у них вже була виведена певна сума. В межах 10% можна було преміювати директорів закладів освіти. ОСОБА_6 як заступник директора департаменту освіти і науки ЗМР їм вказувала які премії можна надати або взагалі не давала дозволу преміювати когось з директорів шкіл. Вона як головний бухгалтер Центрального відділу освіти, начальник цього відділу та кадровий працівник разом складали проєкт наказу щодо преміювання керівників закладів освіти. Потім такий проєкт наказу надавався на погодження до департаменту освіти і науки ЗМР або ж повертався без погодження для корегування. Департамент освіти і науки ЗМР є головним розпорядником бюджетних коштів. Номера та дати наказу на преміювання присвоювалися вже після його погодження у департаменті та поверненні з підписом директора до відділу освіти. Щодо утворення Центрального відділу освіти саме на базі Олександрівського районного відділу освіти свідок не погодилася, вказала на те, що ЄДРПОУ та всі інші реквізити, зокрема і банківські рахунки, при створенні Центрального відділу освіти залишилися Вознесенівського районного відділу освіти, а не Олександрівського районного відділу освіти.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона на цей час займає посаду начальника Центрального відділу освіту ДОіН ЗМР. Вона як начальник відділу преміює директорів закладів освіти. Ними друкується наказ, вона його підписує і надає для погодження до департаменту освіти і науки ЗМР. Коли вона приступила до виконання своїх обов`язків, то в розпорядженні відділу було тільки Положення про преміювання, яким користувався Олександрівський районний відділ освіти, будь-яких інших документів, які б регулювали питання преміювання їй надано не було. Чому за увесь цей час не було розроблене Положення щодо преміювання самим Центральним відділом освіти їй не відомо.

ОСОБА_9 заслуханий судом як особа, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення. Останній в судовому засіданні пояснив, що протоколи складені за час, коли ОСОБА_1 займала посаду начальника Центрального відділу освіти ДОіН ЗМР. Остання за своєю посадою мала вплив на директорів шкіл, а як вчитель вона підпорядковувалася директору відповідного закладу освіти. По принципу «я тобі – ти мені», що і склало конфлікт інтересів. Суб`єкт був пов`язаний з директором закладу освіти. Відповідно до Розділу ІV ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єкт, який отримував винагороду, то ще 3 роки не може приймати рішення щодо пов`язаних осіб. Тому у той період, що ОСОБА_1 звільнялася з посади вчителя, то у неї не зникав конфлікт інтересів. Вичерпався б такий конфлікт шляхом повідомлення про нього в установленому порядку відповідальну особу. Перед складанням протоколів було отримано з департаменту освіти пакет документів, які регулюють питання преміювання керівників закладів освіти. Погодження наказу начальника Центрального відділу освіти з департаментом не є належною формою врегулювання конфлікту інтересів. ОСОБА_1 видавався саме наказ, а не клопотання чи будь-яка інша пропозиція для департаменту. Наказ є розпорядчим документом. Був прийнятий колективний договір і до нього був додаток, а саме Положення про преміювання Олександрівського районного відділу освіти. Ці Положення є Типовими. Строк дії колективного договору визначений в ньому самому. Склад правопорушень не є матеріальним. За посадовою інструкцією начальника Центрального відділу освіти він має право видавати накази. Вважав, що у нього як уповноваженої особи були всі підстави для складення відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, думку прокурора, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку.

Відповідно до тексту протоколів, абз. 10 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 28 Закону, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадках перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

За матеріалами зібраними уповноваженою особою Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області начальник Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та за сумісництвом вчитель хімії у гімназії № 76 Запорізької міської ради ОСОБА_1 у порушенні вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомляла у встановленому законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме видала та підписала накази № 101 к/тр від 18.03.2024, № 142 к/тр від 18.04.2024, № 355 к/тр від 18.07.2024, № 379 к/тр від 20.08.2024, № 481 к/тр від 18.10.2024, № 516 к/тр від 18.11.2024 на підстав яких була виплачена премія директору гімназії № 76.

Відповідно до розпорядження Запорізького міського голови від 01.02.2024 №928 к/тр – з 01.02.2024 року на посаду начальника Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради призначено ОСОБА_1 із встановленням їй 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Наказом директора Запорізької гімназії № 76 ЗМР від 28.08.2023 року № 83 к/тр – ОСОБА_1 було прийнято вчителем хімії за сумісництвом з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року.

Відповідно до наказу директора Запорізької гімназії №76 ЗМР від 26.08.2024 року № 63 к/тр – ОСОБА_1 було прийнято вчителем хімії за сумісництвом з 02.09.2024 року по 30 червня 2025 року.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 працювала за сумісництвом у закладі освіти, який підпорядкований їй як начальнику Центрального відділу освіту департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

На думку особи, яка склала адміністративні протоколи, пов`язані з корупцією, начальник Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради ОСОБА_1 , будучи пов`язаною службовими стосунками з директором гімназії №76, що виникли між директором гімназії №76 та ОСОБА_1 у зв`язку з роботою за сумісництвом останньої вчителем хімії у гімназії №76, видавши накази № 101 к/тр від 18.03.2024, № 142 к/тр від 18.04.2024, № 355 к/тр від 18.07.2024, № 379 к/тр від 20.08.2024, № 481 к/тр від 18.10.2024, № 516 к/тр від 18.11.2024 прийняла рішення про надання премій, та встановила (прописала у наказі) розмір такої премії для директора гімназії № 76, тобто особі, з якою вона пов`язана службовими стосунками, які виникли між директором гімназії № 76 та ОСОБА_1 як вчителем хімії у гімназії № 76, тобто ОСОБА_1 прийняла рішення та вчинила дію (видала та підписала наказ) в умовах реального конфлікту інтересів.

Так, обов`язковим елементом складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, є наявність умов реального конфлікту інтересів, що прямо передбачено диспозицією цієї статті. Поняття реального конфлікту інтересів наведене у частині 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Отже, реальний конфлікт інтересів передбачає не тільки наявність приватного інтересу, але ж і його суперечність із дискреційними повноваженнями конкретної особи – суб`єкта вчинення корупційного правопорушення. Частиною 1 ст. 4 Закону визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Пунктом 15 ч. 1 ст. 11 Закону серед повноважень НАЗК передбачено також надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів. Таким чином, роз`яснення та методичні рекомендації НАЗК мають офіційний характер та підлягають врахуванню при застосуванні норм антикорупційного законодавства. 12 січня 2024 року НАЗК видано Методичні рекомендації №2 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» (знаходяться у вільному доступі, розміщенні на офіційному сайті НАЗК). В зазначених Рекомендаціях уповноважений законом орган (НАЗК) надав офіційні роз`яснення та сформулював правову позицію Держави щодо визначення понять і термінів, які стосуються питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також зорієнтував уповноважені на боротьбу із корупцією органи на відокремлення типових ситуацій, в умовах яких міститься склад конкретного корупційного адміністративного правопорушення, в т.ч. і передбачений відповідними частинами ст.172-7 КУпАП, від обставин, які виключають подію та склад такого правопорушення. Так, пункт 2.3. Рекомендацій роз`яснює, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. При цьому, дискреція – це можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень.

На підтвердження цієї позиції НАЗК посилається на:

- Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких: дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин;

- на Методологію проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом НАЗК від 18.05.2023 № 109/23, згідно якої дискреційні повноваження – це повноваження осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково зміст чи обсяг рішення, яке приймається органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або обирати на власний розсуд один із кількох варіантів рішень, передбачених проектом акту, встановлювати строки, підстави та порядок прийняття рішень (див. пп. 2.3.1 Рекомендацій).

Одночасно в цьому підпункті Рекомендацій НАЗК, наводить ознаки дискреційних повноважень, які: дають змогу на власний розсуд оцінювати певний юридичний факт, а також обирати одну з декількох можливих форм реагування на нього; надають можливість на власний розсуд обирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; дають змогу особі обрати форму реалізації своїх повноважень; наділяють особу правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення.

При цьому, науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, підготовлений 01.03.2018 за дорученням Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого: дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти – у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо чи опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким.

В своїх рекомендаціях від 12.01.2024 № 2 НАЗК посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 15.12.2021 № 1840/2970/18, відповідно до якого дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (п. 50).

У пункті 2.5. Рекомендацій НАЗК, відокремлюючи поняття потенційного та реального конфлікту інтересів, роз`яснив, що при реальному конфлікті інтересів особа реалізує (повинна реалізувати) свої повноваження у сфері, де наявний приватний інтерес. Це викликає суперечність між повноваженнями і приватним інтересом, яка впливає на об`єктивність вчинення дій чи прийняття рішень.

Деталізуючи та конкретизуючи наведені вище роз`яснення, НАЗК у підпункті 14.1.6 п. 14.1 розділу 14 Методичних рекомендацій наводить приклади практичного застосування вимог Закону щодо встановлення наявності чи відсутності конфлікту інтересів та його врегулювання.

Так, у прикладі 3 цього підпункту, констатуючи відсутність умов реального конфлікту інтересів в аналогічній ситуації, НАЗК звернув увагу, що попереднє погодження іншим органом або уповноваженою особою встановлення розміру стимулюючих виплат керівнику органу державної влади або місцевого самоврядування (або прирівняної до них особі) дає можливість останньому уникати конфлікту інтересів під час прийняття відповідного рішення, оскільки такі повноваження не будуть дискреційними.

Наводячи інший приклад відсутності умов реального конфлікту інтересів, НАЗК дійшов до висновку, що отримавши у визначеному законодавством порядку погодження щодо розміру власної премії, керівник державної служби, приймаючи рішення про встановлення собі стимулюючої виплати, не діятиме в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки відповідне повноваження не буде дискреційним.

При цьому, рекомендації підкреслюють, що погодження розміру стимулюючої виплати є умовою реалізації службового повноваження керівника щодо її встановлення самому собі, а не самостійним службовим повноваженням, тому вимоги ч. 1 ст. 28 Закону (повідомляти про конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів) на випадки звернення за отриманням зазначеного погодження (може здійснюватися, у тому числі, шляхом підписання та направлення письмового подання чи пропозиції) не поширюються (див. приклад 4).

Правовідносини, які є предметом правової оцінки у цій справі, є повністю подібними до прикладів, наведених у Методичних рекомендаціях. Відповідно є аналогічними і обставини погодження рішення про преміювання відповідних керівників. Різниця полягає лише в тому, що за обставин, викладених у прикладах, у відповідного керівника наявний власний майновий інтерес, а за обставинами цієї справи нібито присутній імовірний приватний інтерес, тобто нічим не підтверджене припущення про те, що ОСОБА_1 діяла з мотивів вдячності своєму керівнику та одночасно підлеглому – директору гімназії № 76.

Отже, в цій справі суду необхідно з`ясувати встановлений порядок преміювання керівників закладів освіти міста Запоріжжя та встановити коло дискреційних повноважень ОСОБА_1 й інших службових осіб, задіяних у процедурі прийняття рішення про преміювання та визначення розміру такої премії.

Згідно чинного до цього часу пункту 53 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04.93 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.05.1993 за № 56, керівникам установ і закладів розміри премій і матеріальної допомоги встановлюються за погодженням з профспілковим комітетом і вищестоящими органами управління.

Аналогічні положення містить і пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298, відповідно до якого преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

В розвиток цієї постанови Уряду підпунктом 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.2005 за № 1130/11410, передбачено, що преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Таким чином, нормативно-правовими актами Уряду чітко визначено, що преміювання керівників закладів освіти, до яких відноситься і Запорізька гімназія № 76, здійснюється, по-перше, за рішенням органу вищого рівня, по-друге, у межах коштів на оплату праці.

У відповідь на адвокатський запит Департаментом було надано низку документів, що стосуються предмету дослідження в цій справі, які надані суду стороною захисту.

Зазначені письмові докази свідчать про наступне.

Щодо органу вищого рівня у правовідносинах, що досліджуються в цій справі.

Так, пунктами 1.1., 1.5., 1.10., 1.14, 1.15 Статуту Запорізької гімназії № 76 ЗМР, затвердженого наказом Департаменту освіти і науки ЗМР від 27.09.2022 № 436р, визначено, що ця юридична особа є комунальним закладом загальної середньої освіти; його засновником і власником є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Департамент освіти і науки ЗМР є уповноваженою особою ЗМР як засновника Запорізької гімназії № 76 та її органом управління.

В свою чергу, відокремлений структурний підрозділ департаменту освіти і науки ЗМР виконує функції органу управління гімназії лише відповідно до повноважень, визначених положеннями про цей підрозділ.

Пунктами 5.1. та 8.3.2. Статуту передбачено, що управління Запорізькою гімназією № 76 здійснює, крім іншого, орган управління (тобто Департамент освіти і науки ЗМР), який виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів.

В свою чергу, завдання, функції та повноваження Департаменту освіти і науки ЗМР визначає положення, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 № 33 (в редакції, чинній станом на 2024 рік).

Департамент є виконавчим органом ЗМР (п. 1.1), а також уповноваженою особою ЗМР, як засновника комунальних закладів освіти міста Запоріжжя, а також органом управління комунальних закладів освіти, заснованих ЗМР (п. 2.17).

Відповідно до функцій, визначених цим Положенням, Департамент здійснює керівництво дошкільними, загальноосвітніми, позашкільними навчальними закладами та установами, підпорядкованими департаменту (п.3.1.), а також, як уповноважена особам ЗМР та орган управління комунальними закладами освіти, затверджує установчі документи закладу освіти, укладає та розриває трудовий договір з керівником закладу освіти (пункти 3.45.1-3.45.3).

При цьому, пунктами 6.18, 6.19 визначені повноваження щодо укладання трудових договорів про прийняття на роботу з керівниками навчальних закладів, підпорядкованих департаменту, а також щодо їх звільнення.

Таким чином, згідно своїх статутних документів, органом вищого рівня для Запорізької гімназії № 76 ЗМР є Департамент освіти і науки ЗМР, за яким відповідно до вищенаведених вимог нормативно-правових актів Уряду та профільного міністерства закріплені дискреційні повноваження на прийняття рішення про встановлення надбавок та доплат до посадового окладу керівнику цього комунального закладу загальної середньої освіти.

Щодо встановленої процедури прийняття рішення про преміювання керівника комунального закладу освіти.

Пунктом 6.23 згаданого Положення про департамент освіти і науки ЗМР повноваження стосовно прийняття рішення щодо питань преміювання, надбавок і доплат керівникам навчальних закладів, підпорядкованих департаменту, покладено виключно на директора Департаменту.

В свою чергу, завдання, функції та повноваження Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки ЗМР визначає Положення, затверджене наказом департаменту освіти і науки ЗМР від 27.09.2023 № 254, відповідно до якого відділ освіти є відокремленим структурним підрозділом Департаменту та безпосередньо підпорядковується директору Департаменту (пункти 1.1, 1.3).

Пунктом 3.67 цього Положення на відділ освіти покладено функцію лише з підготовки проєктів наказів про преміювання стосовно керівників підпорядкованим йому закладів освіти.

При цьому, пункт 5.2 Положення про ЦВО, яким визначені права та обов`язки начальника відділу освіту, не містить жодного повноваження, яке б стосувалося питань преміювання керівників закладів освіти.

На підставі Положення про ЦВО була розроблена посадова інструкція начальника Центрального відділу освіти департаменту освіти і науки ЗМР, затверджена 01.01.2024 директором Департаменту, з якою була ознайомлена ОСОБА_1 01.02.2024.

Відповідно до своєї посадової інструкції начальника відділу освіти ОСОБА_1 підпорядковувалася безпосередньо директору Департаменту та його заступникам, а в своїй роботі керувалася, крім іншого, положеннями про Департамент та Центральний відділ освіти.

Цією посадовою інструкцією визначені завдання, права та обов`язки ОСОБА_1 як начальника відділу освіту, які полягають, крім іншого, лише в поданні клопотань про заохочення керівників підпорядкованих закладів освіти (п. 2.9) та внесенні директору Департаменту пропозицій щодо заохочення керівників підпорядкованих закладів освіти (п. 3.1.5).

Жодних самостійних повноважень начальника Центрального відділу освіти щодо прийняття рішення про преміювання керівників закладів освіти та визначення розміру такої премії Положення про Департамент, Положення про ЦВО та посадова інструкція його начальника не передбачають.

Таким чином, відповідно до наведених положень локальних актів, процедура прийняття рішення про преміювання керівників комунальних закладів освіти полягає у підготовці проєктів наказів, пропозицій, клопотань Центральним відділом освіти, які розглядає та приймає відповідне рішення керівництво Департаменту (директор або його заступники).

Отже, відповідно до положень наведених вище розпорядчих документів:

- дискреційні повноваження із прийняття рішення про преміювання керівників комунальних навчальних закладів, а також визначення розміру премії, належали на момент наведених у протоколах подій виключно Органу правління – Департаменту освіти і науки та його керівництву;

- у ОСОБА_1 як начальника відділу освіти, який є лише структурним підрозділом Департаменту, відсутні повноваження щодо вирішення питання про преміювання керівників навчальних закладів, а також щодо визначення розміру відповідної премії.

Твердження, викладені в протоколах №№ 34-45, про те, що погодження наказів про преміювання з департаментом носить інформаційну функцію, розмір премії та кому конкретно її виплачувати вирішує самостійно начальник відділу освіти, а премія може бути виплачена і без погодження з департаментом, суперечать викладеним вище приписам нормативних та локальних актів, а тому є нічим не підтвердженим припущенням. Діючи в інший спосіб, начальник відділу освіти явно вийшла б за межі своїх повноважень, а підписані таким чином накази не мали б жодних юридично значущих наслідків.

Крім того, факт виготовлення наказу про преміювання керівників закладів освіти на офіційному бланку Центрального відділу освіту (на що звертає увагу суду особа, що склала протоколи) не усуває обов`язок начальника відділу освіту погоджувати таке рішення із керівництвом Департаменту.

З огляду на викладене, начальник Центрального відділу освіти, в статусі якого діяла ОСОБА_1 при обставинах, викладених в протоколах №№ 34-45, не мала можливості діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень, оскільки це не передбачено колом її посадових компетенцій та віднесено до повноважень вищого органу та вищестоящої посадової особи.

Доказом відсутності у ОСОБА_1 як начальника відділу освіти дискреційних повноважень щодо преміювання керівників закладів освіти є той факт, що всі підписані нею накази містять візи погодження із відповідними заступниками директора Департаменту з організаційних, кадрових та економічних питань.

Отже, зміст наказів про преміювання, які містяться в матеріалах судової справи, є доказом того, що ОСОБА_1 жодного разу не приймала самостійно рішень про преміювання директора Запорізької гімназії № 76 ані по суті, ані щодо розміру премії.

Отримавши у встановленому порядку погодження щодо розміру премій керівників закладів освіти, ОСОБА_1 , приймаючи рішення про встановлення їм стимулюючої виплати, не діяла в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки відповідне повноваження не було дискреційним.

Таким чином, зазначені документи є доказами як правомірності дій ОСОБА_1 при підготовці проєктів відповідних наказів про преміювання, які в подальшому погоджувалися керівництвом Департаменту відповідно до приписів вищенаведених положень про Департамент і його відділ освіти та посадової інструкції, так і доказом відсутності умов реального конфлікту інтересів, з огляду на позицію НАЗК, викладену у Методичних рекомендаціях № 2 від 12.01.2024, та правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 15.12.2021 № 1840/2970/18.

Більш того, наведені письмові доказі вказують на те, що Департамент не тільки не вбачав в діях ОСОБА_1 будь-яких порушень законодавства, в тому числі і антикорупційного, але ж і сам орієнтував її на певний правомірний спосіб поведінки.

Відомостей про те, що є відповідний наказ Департаменту про делегування начальникам відділів освіти повноважень щодо преміювання керівників закладів освіти, на які посилалася у своїх поясненнях свідок ОСОБА_10 , суду так і не надано.

Таким чином, дії ОСОБА_1 в умовах зазначених обставин повністю відповідали вимогам чинного законодавства, в тому числі і його вимогам щодо запобігання корупції.

Щодо посилань на «Положення про преміювання працівників територіального відділу освіти, структурних підрозділів, закладів освіти Олександрівського району на 2021-2025 роки» без дати та номеру (далі – Положення), як на документ, яким врегульовані ці питання та яким повинна була керуватися у своїй роботі ОСОБА_1 як начальник Центрального відділу освіти.

По-перше, із копій цього документу, доданих до кожного протоколу, не можливо встановити дату його прийняття та додатком до якого саме документу він є, оскільки сам Колективний договір, додатком 2 якого є це «Положення» суду не надано.

Отже, встановити дату та спосіб прийняття, повноваження осіб та органів, якими прийняте таке «положення», не можливо, а тому не є зрозумілою правова природа цього документу, його дія в часі, просторі та по колу осіб.

По-друге, порядок та умови преміювання керівників закладів освіти, визначений розділом ІІ цього «Положення», прямо суперечить порядку та умовам їх преміювання, визначеними вище наведеними пунктами Положення про Департамент, Положення про Центральний відділ освіти та посадової інструкції його начальника.

Документи, навіть підписані начальником структурного підрозділу Департаменту, не можуть суперечити актам, затвердженим рішеннями Запорізької міської ради, а також наказам, прийнятим директором Департаменту, як виконавчого органу.

Більш того, начальник територіального органу освіти не уповноважений визначати порядок преміювання керівників закладів освіти, оскільки ці дискреційні повноваження, як вже зазначалося вище, покладені на Департамент як виконавчий орган та його керівника.

По-третє, зазначене «Положення» визначає повноваження начальника територіального відділу освіти Олександрівського району, посада якого вже не існувала станом на 2024 рік та не є тотожною до посади начальника Центрального відділу освіту, на якій перебувала ОСОБА_1 ..

Так, на адвокатський запит захисника Департамент надав наказ Департаменту освіти і науки ЗМР від 26.09.2023 № 253р, яким було перейменовано відокремлені підрозділу Департаменту, зокрема, Територіальний відділ освіти Вознесенівського району Департаменту на Центральний відділ освіти Департаменту (п.1.1).

В свою чергу, Територіальний відділ освіту Олександрівського району Департаменту перейменовано на Лівобережний відділ освіти департаменту (п.1.3).

Отже, з моменту видання цього наказу територіальна юрисдикція Центрального відділу освіти розповсюджувалася на заклади освіти Вознесенівського району.

Як вже зазначалося вище, наступним наказом Департаменту від 27.09.2023 №254р було затверджено Положення про Центральний відділ освіти, а 01.01.2024 директором Департаменту затверджено посадову інструкцію начальника цього відділу освіту.

В такій спосіб були утворені структурні підрозділі з іншими завданнями, функціоналом і компетенцією.

Отже, допустимість «Положення», на яке посилається особа, що склала протоколи №№ 34-45, як доказу щодо визначення повноважень начальника Центрального відділу освіти станом на 2024 рік, не встановлена.

По-четверте, на адвокатський запит захисника Департаментом надана угода між Центральним відділом освіти Департаменту та радою Олександрівської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України м. Запоріжжя на 2024-2025 роки, прийнята 22.02.2024 на розширеному засіданні ради районної Профспілки (протокол № 18) (далі – Угода).

Ця Угода підписана від роботодавця начальником Центрального відділу освіти ОСОБА_11 22.02.2024 року та закріплює взаємні права та обов`язки між трудовим колективом, профспілкою та роботодавцем.

Саме фактична ліквідація територіального відділу освіту Олександрівського району й обумовила необхідність укладення цієї Угоди.

Таким чином, з 22.02.2024 року взаємовідносини трудових колективів освітян, їх профспілкою та ЦВО регулювалися вже цією Угодою, а не колективним договором та його додатками, копія якого у вигляді «Положення» долучено до протоколів №№ 34-45.

Суд звертає також увагу на те, що вирішальним критерієм визначення конкретного розміру премії кожного окремого керівника закладу освіту виступала економія заробітної плати цього навчального закладу.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2002 №1298 та підпункту 5 п. 4 наказу Міносвіти від 26.09.2005 №557 преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Як наслідок, кожний наказ про преміювання керівників закладів освіту, який був попередньо погоджений із керівництвом Департаменту, зобов`язував бухгалтерію забезпечити нарахування та виплату премії із фонду економії заробітної плати за певний місяць.

Цим же пояснюється і різний розмір премій, який встановлювався у кожному наказі для окремих керівників, – від 2 000,00 до 15 000,00 грн.

Тим більш, що керівникам інших закладів освіти за цими наказами виплачувалася премія в значно більшому розмірі, аніж керівникам гімназії № 76.

Отже, розмір премії визначався в залежності від нормативно-встановленого об`єктивного критерію – економії фонду заробітної плати, який не залежав від волі начальника відділу освіти ОСОБА_1 ..

Зазначена обставина є додатковим доказом відсутності самостійних дискреційних повноважень у ОСОБА_1 як начальника Центрального відділу освіти при визначенні розміру премії керівників навчальних закладів.

Не може бути взято до уваги і твердження протоколів №№ 34-35 про наявність у ОСОБА_1 імовірного приватного інтересу при підготовці проєктів про преміювання керівників закладів освіти, в тому числі і директорів гімназії № 76, в якій вона працювала вчителем хімії за сумісництвом.

Припущення про те, що ОСОБА_1 діяла з мотивів вдячності своєму керівнику та одночасно підлеглому – директору гімназії № 76 (кожному окремо у свій час), залишилось нічим не підтвердженим.

Доказів надання ОСОБА_1 будь-яких додаткових, на відміну від інших осіб, привілеїв, пільг чи виняткових прав директорам гімназії № 76 або навпаки, до протоколів не долучено.

Тим більше вбачається, що відповідно до наказів про преміювання, підписаних ОСОБА_1 після погодження із керівництвом Департаменту, керівникам інших закладів освіти за цими наказами виплачувалася премія в значно більшому розмір, аніж керівникам гімназії № 76.

Отже, факт наявності у ОСОБА_1 приватного інтересу при обставинах, викладених в протоколах, як необхідної складової конфлікту інтересів, також залишився не доведеним.

Ця ж обставина нівелює і можливість будь-якого негативного впливу на суспільні чи державні інтереси у розумінні ст. 22 КУпАП , оскільки такі дії ОСОБА_1 не нанесли та й не могли нанести жодної суттєвої шкоди таким інтересам.

Аналізуючи наведені положення порядку преміювання керівників закладів освіти, обставини справи та письмові докази, долучені до матеріалів судової справи, необхідно прийти до висновку про відсутність дискреційних повноважень у ОСОБА_1 щодо прийняття рішення про преміювання керівників Запорізької гімназії № 76 (кожного у свій час) та щодо визначення розміру такої премії.

Вирішуючи справи про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частина 2 ст. 172-7 КУпАП визначає, що вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норми ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП є бланкетними, тобто нормами, які лише називають або описують правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилають до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції невинуватості як об`єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.129Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про правила етичної поведінки», особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності.

Згідно ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Підставою адміністративної відповідальності є наявність у діях особи всіх ознак складу правопорушення, передбаченого Законом, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як правопорушення.

Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушення.

Частина 1 ст. 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частина 2 статті 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Як убачається із положень ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Згідно п. 2 примітки до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП визначено поняття реального конфлікту інтересів, під яким слід розуміти суперечність між приватним, інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.

Згідно ст. 8 Конституції України «в Україні визнається і діє принцип верховенства права».

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 4465/04). Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуації та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що уможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі.

Європейський суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, адже це є гарантією визнання правомірності чи неправомірності дій як державних службовців, так і окремих громадян (рішення у справах «Рябих проти Росії», заява від 2003 р., № 52854/99, п.52; «Савінський проти України», заява від 28.02.2006; № 6965/02, п.23).

Такий підхід випливає також із змісту рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», у якому суд зазначив, що відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством.

Суд констатував, що за браком чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку суперечить ст. 7 Конвенції про захист прав люди і основоположних Свобод.

За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», національні суди при розгляді справ зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Суду, які є джерелом національного права України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е щодо законодавства про боротьбу з корупцією, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено у протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією.

Такі висновки зробив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року, які узгоджуються із Методичними рекомендаціями щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затвердженими рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 839 від 29 вересня 2017 року.

Суд наголошує на тому, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що: по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій, на відміну від потенційного конфлікту інтересів, де достатньо встановити лише сам факт існування приватного інтересу, який може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень.

Таким чином, для встановлення факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів, особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;

3) наявність повноважень на прийняття рішення;

4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Таким чином, з викладеного та зазначених вище норм Законів випливає, що не будь-яка суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями створює конфлікт інтересів, оскільки особистий інтерес особи та її представницькими повноваження можуть не суперечити один одному.

Конфлікт інтересів має місце тоді, коли зазначена суперечність фактично вплинула на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст. 172-7 КУпАП є доведеність наявності ситуації, за якої приватна заінтересованість особи впливає на об`єктивність виконання ним службових чи представницьких повноважень, за якої існує можливість виникнення протиріччя між приватним інтересом особи і публічними, що може поставити під сумнів справедливість прийнятого рішення чи вчинення публічним діячом інших дій. Доведення достатніми доказами обставин чітко визначеної суперечності є обов`язковим для уповноваженої на складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення особи, оскільки відсутність доказів таких обставин свідчитиме й про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи викладене в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, як і б беззаперечно свідчили, що при прийнятті рішення про преміювання існував реальний вплив на об`єктивність або неупередженість ОСОБА_1 , тобто існував реальний конфлікт інтересів.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Таким чином, у судовому засіданні не було доведено у діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 та ч. 2 ст.172-7 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: О.О. Романько