Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №460/989/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Рівне№460/989/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доМіністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування п.36 рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – позивач), звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п.36 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого у вигляді протоколу від 11.09.2025 року № 475/975 в частині відмови в призначенні старшому сержанту у відставці ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення інвалідності II групи (2024 рік);

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити з 06 серпня 2024 року старшому сержанту у відставці ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час бойових дій, після звільнення з військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, 3 врахуванням виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300 – кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Однак відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2001) в сумі 29790, 00грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та не законними та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 23.01.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачам строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно з пунктом 17 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, розмір одноразової грошової допомоги залежить від групи інвалідності та її причинного зв`язку. У випадку інвалідності ІІ групи можливі два альтернативні підходи до визначення розміру виплати: 300-кратний прожитковий мінімум – у разі, якщо інвалідність настала внаслідок поранення, травми чи захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби та 90-кратний прожитковий мінімум – якщо інвалідність настала внаслідок проходження військової служби, або захворювання, пов`язаного з її проходженням, без доведеного зв`язку саме з виконанням обов`язків. Як вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2024 року позивачеві було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок проходження військової служби, що прямо підтверджено в наданих медичних документах. Таким чином, підпункт 2 пункту 17 Порядку №975 застосовується у цій справі, а максимально допустимий розмір допомоги становить 90-кратний ПМ, а не 300-кратний, як помилково вважає позивач. Більше того, згідно з пунктом 3 Порядку №975, у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності днем виникнення права на допомогу є дата первинного встановлення інвалідності, а не дата повторного огляду. ОСОБА_2 було вперше встановлено ІІІ групу інвалідності 01.08.2001 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії РВН №045911. Подальше встановлення ІІ групи у 2024 році є наслідком повторного огляду, а отже не є новим первинним юридичним фактом. Це не створює нового права на повну одноразову грошову допомогу, а лише може бути підставою для доплати відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII. Іншими словами, навіть якщо захворювання, що стало підставою для встановлення ІІ групи інвалідності у 2024 році, не має причинного зв`язку з попереднім випадком інвалідності, це не змінює правову природу такого встановлення. Йдеться саме про повторне, а не первинне встановлення. У юридичному сенсі це не є новим первинним фактом, а отже не створює нового права на повну виплату. Відповідно, така ситуація може бути лише підставою для здійснення доплати з урахуванням раніше виплачених сум. Також відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.

Відповідно до довідки МСЕ №045911 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з отриманням травми в період проходження служби в ОВС. Не пов`язанні з виконанням службових обов`язківю.

Згідно з довідкою МСЕК №907893 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності захворювання пов`язані з проходженням військової служби.

Згідно з довідкою МСЕК №909693 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності захворювання пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з наказу від 23.05.2024 №145 позивача звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №2612/344 02.05.2024 позаштатною військово-лікарською комісія КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР» за направленням військової частини НОМЕР_1 №373 від 15.04.2024 провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Щодо ОСОБА_1 де зазначено, що захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо. На підставі статті 61а, 39б графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням із військового обліку.

Після звільнення із Збройних сил України, позивачем на адресу МО України направлено заяву та відповідні документи на виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до протоколу комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.09.2025 №475/975 йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в зв`язку із зміною групи інвалідності на підставі довідок МСЕК серії РВН №045911 від 01.08.2001 та серії 12ААГ №909693 від 06.08.2024 – у розмірі 90-кратного прожиткового мінімум, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2001), в сумі 29790,00 грн.

Позивач вважає, що рішення комісії МО України про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги саме в такому розмірі та у зв`язку із зміною групи інвалідності є необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з статтею 1 Закону України №2011-ХII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1-2 цього Закону передбачає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом першим статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктом першим статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 5 пункту другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Згідно з абзацом 4 пункту 3 Порядку №975 (на момент прийняття спірного рішення у справі) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Порядку №975, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

За приписами підпункту 2 пункту 17 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служб, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Порядок №975 як нормативно-правовий акт, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, в т.ч. у разі інвалідності військовослужбовця, деталізує положення Закону №2011-ХІІ, уточнюючи, що відповідна сума обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із зміною групи інвалідності на підставі довідок МСЕК серії РВН №045911 від 01.08.2001 та серії 12ААГ №909693 від 06.08.2024 – у розмірі 90-кратного прожиткового мінімум, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2001), в сумі 29790,00 грн.

Позивач не погоджується з сумою виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з повторним встановленням групи інвалідності, оскільки вважає, що МО України має здійснити виплату у 300-кратному прожитковому мінімуму.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки Порядком №975 чітко визначено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів Порядку №975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Зазначений висновок узгоджується з правової позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22, від 08 травня 2024 року у справі №240/17749/20, від 18 червня 2024 року у справі №240/20065/20, від 14 листопада 2024 року у справі №560/419/24.

Судом встановлено, що позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у травні 2001 року, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в ОВС, а у 2024 році, при повторному огляді, змінено групу інвалідності на ІІ, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а тому одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи з 2024 року повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлена вперше, а саме станом на 01 січня 2004 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що виплативши позивачу допомогу, передбаченою у зв`язку з установленням інвалідності (90-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2001), в сумі 29790,00 грн у зв`язку зі зміною групи інвалідності, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування п.36 рішення, зобов`язання вчинення певних дій -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022)

Суддя У.М. Нор