Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №302/613/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/613/26

Провадження № 2/302/413/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

01 липня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

з участю : секретарка судового засідання Липей В.В.,

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачка ОСОБА_3 ,

представниця позивачки ОСОБА_1 – адвокатка Рачкевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Корбутяк І.В. про визнання недійним заповіту подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Гримут О.І. 22.07.2006 за реєстровим номером 2461,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивачів

12.05.2026 в суд подано вище зазначений позов з таким обґрунтуванням.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 (донька, до одруження ОСОБА_4 ), ОСОБА_2 (син) та ОСОБА_3 (дружина) звернулися до приватного нотаріуса Корбутяк Ірини Василівни з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 . Привітним нотаріусом Корбутяк І.В. 05.05.2026 року відкрито спадкову справу за №85127845.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, 1/4 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласниками зазначеної квартири є: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Право власності на квартиру виникло у зазначених осіб у порядку приватизації, у зв`язку з чим квартира перебуває у спільній частковій власності кожного із співвласників.

Позивачам стало відомо, що за життя 22 липня 2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склали заповіт подружжя, яким заповіли 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 типу Міжгір`я, вулиця Гагаріна, будинок 116, квартира 1). Оскаржуваним заповітом передбачено, що після смерті одного з подружжя частка у праві спільної власності переходить до другого з подружжя, який його пережив, а у разі смерті останнього право на спадщину набуває ОСОБА_6 (після одруження – ОСОБА_7 ).

Зазначений заповіт порушує права позивачів та підлягає визнанню недійсним з огляду на таке.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , а є об`єктом спільної часткової власності чотирьох осіб.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права складати спільний заповіт подружжя щодо 1/2 частки квартири, оскільки зазначене майно не належало їм на праві спільної сумісної власності. Фактично оскаржуваним заповітом здійснено розпорядження майном, яке належить також іншим співвласникам, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Діти померлого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мають переважне право на спадкування за законом у разі відсутності заповіту або визнання його недійсним. Вони є належними спадкоємцями першої черги та мають законне право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Заповіт порушує право позивачів на спадкування після смерті їхнього батька - ОСОБА_2 , оскільки встановлює інший порядок переходу прав на майно з порушенням вимог законодавства.

Винесені в справі процесуальні рішення.

Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:

- 15.05.2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, витребувано від приватного нотаріуса Хустського РНО Закарпатської області Корбутяк І.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи №05/2026, яка заведена 05.05.2026 року за майном померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- 15.06.2026 року, 25.06.2026 року постановлено про участь представниці позивачки в судових засіданнях у режимі відеоконференції;

- 22.06.2026 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою ОСОБА_3 та продовжено судовий розгляд справи у стадії підготовчого провадження;

- 22.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи.

Позивачі позовні вимоги підтримали повністю і пояснили, що вони і відповідачка (їх мати) після смерті їх батька (чоловіка відповідачки) у шестимісячний строк подали заяви до нотаріуса про прийняття ним спадщини за спадковим майном батько по закону. Позивачі ствердили, що їх батьки мали на зареєстрованому праві спільної часткової власності спільно з ними тільки один об`єкт – квартиру АДРЕСА_2 , тобто батьки і діти в рівних частках (по 1/4 частині кожен). Позивачі також ствердили, що іншого спадкового майна покійний ОСОБА_2 не мав і їх спадкові права не будуть порушені визнанням недійсним заповіту батьків в цілому.

Відповідачка позов визнала, підтвердила пояснення і позицію позивачів, яка зафіксована вище. Відповідачка також пояснила, що складаючи заповіт, нотаріус їм не роз`яснила, а вони не звернули увагу на те, що квартира в якому мешкало подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (до одруження дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) не є спільною сумісною власністю, а передана у власність усім членам сім`ї ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у спільну часткову власність у порядку безоплатної приватизації державно житлового фонду. Відповідачка також підтвердила, що іншого зареєстрованого майна на праві власності, окрім 1/4 частини вище зазначеного нерухомого майна (квартири), вона не має. Відповідачка вважає, що визнання недійсним заповіту повністю, який складений нею і її покійним чоловіком, не вплине на обсяг її спадкових прав та не порушить її майнові інтереси, зокрема і як спадкоємця по закону.

Третя особа приватний нотаріус Корбутяк І.В. на розгляд справи в судове засідання не з`явилася, про таке повідомлялася належно, причини її неявки суду невідомі.

Встановлені судом обставини.

Батько позивачів та чоловік відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років у м.Львів Львівської області, про що 15.01.2026 року відділом ДРАЦС у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено відповідний актовий запис №322, що вбачається з свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою Міжгірської селищної ради №16-08/662 від 04.05.2026 року ОСОБА_2 , 1953 р.н., був постійним мешканцем АДРЕСА_1 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Львові у цій квартирі ніхто не проживав.

05.05.2026 року до приватного нотаріуса Хустського РНО Закарпатської області Корбутяк І.В. надійшли заяви засобом поштового зв`язку від спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про прийняття спадщини до майна померлого (а.с. 53-56).

05.05.2026 року приватний нотаріус Хустського РНО Закарпатської області Корбутяк І.В. зареєструвала спадкову справу №75570895 (номер у нотаріуса 05/2026) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №85127845 від 05.05.2026 року.

Подружжя, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишили на випадок своєї смерті заповіт подружжя, який посвідчений приватним нотаріусом Гримут О.І. Міжгірського районного нотаріального округу 22.07.2006 за реєстровим номером 2461, де зробили таке заповітне розпорядження: належну їм на праві спільної власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , а також все інше майно, яке на день смерті буде належати їм і на яке за законом вони будуть мати право заповіли їхній дочці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Цей заповіт не змінений та не скасований, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 85127699 від 05.05.2026 року.

Згідно з свідоцтвом № НОМЕР_8 на право власності на житло від 20.03.1998 року, яке видане органом приватизації Міжгірського райвузла електрозв`язку, квартира АДРЕСА_2 , приватизована та належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , дружині ОСОБА_3 , сину ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_6 на підставі розпорядження від 01.12.1997 року №31, право власності на цю квартиру зареєстроване Міжгірським ПТУ на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності і зареєстроване у реєстрову книгу за 1070 кн.7. Зазначене свідоцтво містить посилання на те, що видано згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» і не має відмітки про спільну сумісну або ж спільну часткову власність стосовно осіб, які зазначені в цьому свідоцтві.

Згідно з довідкою Опендатабот з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5005828745541-18225584245 від 08.04.2026 року ОСОБА_2 належала на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 3264034121120) на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_8 , видане 20.03.1998 року Міжгірським ПТУ.

Оцінивши встановлені обставини, позиції сторін, доводи представниці позивачки ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, визнання позову відповідачкою підлягає прийняттю, а позовні вимоги – повному задоволенню з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування.

Статтею 206 ч.4 ЦПК України передбачено: у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до статті 1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Таким заповітом визначається доля майна, що є саме спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч.4 статті 1243 ЦК України у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

Згідно з статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з цим закон встановлює винятки з цього правила.

Відповідно до п.4 ч.1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 , а є об`єктом спільної часткової власності чотирьох осіб.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права складати спільний заповіт подружжя щодо 1/2 частки квартири, оскільки зазначене майно не належало їм на праві спільної сумісної власності. Фактично оскаржуваним заповітом здійснено розпорядження майном, яке належить також іншим співвласникам, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з статтею 1257 ЦК України заповіт може бути визнаний судом недійсним, якщо встановлено, що він складений з порушенням вимог закону.

Оскаржуваний заповіт порушує права позивачів як співвласників квартири, оскільки створює правову невизначеність щодо правового режиму спільної часткової власності та фактично поширює розпорядження на майно, яке не є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Діти померлого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мають переважне право на спадкування за законом у разі відсутності заповіту або визнання його недійсним. Вони є належними спадкоємцями першої черги та мають законне право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Отже, заповіт порушує право позивачів на спадкування після смерті їхнього батька - ОСОБА_2 , оскільки встановлює інший порядок переходу прав на майно з порушенням вимог законодавства.

Стаття 1243 ЦК України, поряд з вище зазначеними положеннями передбачає таке :

- у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті;

- за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з статтею 1257 передбачено положення про недійсність заповіту, а саме:

- заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним;

- за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

- недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини;

- у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 24.02.2025 в справі № 183/4256/21 надано такі правові висновки щодо оспорення спільного заповіту та визнання недійсним заповіту подружжя:

- законодавець допускає оспорення заповіту саме заінтересованою особою (зокрема спадкоємцем за законом);

- законодавець конструює спільний заповіт таким чином, що розпорядження може стосуватися лише майна, яке перебуває в режимі спільної власності. Унаслідок цього виключається розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя і поширення на це майно режиму спільної сумісної власності;

- у спадковому праві (книга 6 Цивільного кодексу України) законодавець передбачив конструкцію втрати чинності заповіту повністю чи частково. Конструкція втрати чинності заповіту поширюється як на «звичайний» заповіт, так і на спільний заповіт подружжя. Втрата чинності заповіту може мати місце, зокрема якщо розпорядження в спільному заповіті подружжя містить розпорядження особистим майном одного з подружжя. Тому у такому випадку заповіт у цій частині втрачає чинність та таке майно підлягає спадкуванню за законом.

З обставин справи видно, що подружжя ОСОБА_4 , складаючи спільний заповіт, який був нотаріально посвідчений в 2006 році помилково розпорядились 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 (на час винесення рішення Хустського) району Закарпатської області, як своєю спільною сумісною власністю, бо в справі встановлено і доведено достатніми, належними і допустимими доказами, що це майно належало зазначеному подружжю, а також їх дітям (позивачам) саме на праві спільної часткової власності.

Отже, визнання відповідачкою позовних вимого у повному обсязі і зміст позовних вимог про визнання вище зазначеного заповіту подружжя недійсним у цілому не суперечить інтересам закону, інтересам сторін, третіх осіб.

Судових витрат до стягнення не має.

Керуючись статтями 206 ч.4, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти визнання позову відповідачкою ОСОБА_3 .

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений приватним нотаріусом Гримут О.І. Міжгірського районного нотаріального округу 22.07.2006 за реєстровим номером 2461.

Копію рішення надіслати для відома третій особі приватному нотаріусу Корбутяк І.В.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 06.07.2026.

Суддя В. П. Кривка