Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №645/2072/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/2072/26

Провадження № 2/645/2092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Хілінського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Основін О.О., в якій вона просить шлюб, зареєстрований 29 січня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №75; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 29 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 75. Від шлюбу народилися двоє малолітніх дітей: 1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 ; 2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 . З 2022 року стосунки між Позивачем та Відповідачем розладились, через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування, а шлюб — розпався та має лише формальний характер. На даний час, Позивач та Відповідач проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, що може підтвердити сам Відповідач, а в разі заперечення ним вказаних обставин — свідки. Спроби примиритися між подружжям свого результату не принесли, останнє спілкування з відповідачем виявилися безрезультатними, сімейні стосунки не відновилися, шлюб остаточно припинив своє існування. Тому, Позивач звертається до суду із даною позовною заявою. Спору про поділ майна не має. Позивач категорично заперечує проти збереження шлюбу, та вважає що примирення неможливе. Строк для примирення не потрібен.

Також вказувала, що відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати свої дітей. Це, зокрема, виявилося у тому, що Відповідач відмовляється добровільно надавати кошти на їх утримання. Діти повністю знаходяться на утриманні позивача. Добровільно виділяти кошти на утримання дітей Відповідач відмовляється, витрачає гроші на свої потреби, інтересами сім`ї не цікавиться. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень вона одна не зможу забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки працює в КП" Харківські теплові мережі". На підставі викладеного до суду було подано даний позов.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 13 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.03.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що він підтверджує факт окремого проживання кожного з подружжя. 3 05.03.2022 позивач виїхала за територію України разом з двома дітьми. В подальшому приїздила в гості, за рахунок Відповідача, але постійно на території України не проживає та повертатись для постійного проживання планів не має. Станом на момент подання позовної заяви позивач проживає разом з дітьми у місті Единбург, Шотландія (Сполучене королівство Великобританії). Проти розірвання шлюбу не заперечує. Спільні інтереси, погляди, умови життя, а також взаєморозуміння з Позивачем відсутні. Стосовно вимог про стягнення аліментів зазначив, що твердження, що відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати своїх дітей та відмовляється добровільно надавати кошти на їх утримання, не відповідає дійсності. Крім того, не відповідають дійсності тези щодо відмови добровільно виділяти кошти на утримання дітей та витрату гроші на свої потреби, а також відсутністю інтересу щодо членів сім`ї. Тільки протягом 2025 року на банківську карту Позивача з рахунків Відповідача було фактично перераховано 166000 грн. З початку 2026 року та до 21.03.2026 було перераховано суму 30 000 грн. В подальшому платежі будуть тривати до винесення рішення суду, щодо стягнення аліментів. Крім того, для потреб сім`ї відповідачем неодноразово відсилались посилки з речами та ліками, придбаними за кошти Відповідача, а також передавались кошти для відпочинку та подорожей сім`ї, про що може підтвердити сам Позивач та свідки. Також зазначив, що твердження Позивача, що діти повністю знаходяться на її утриманні, а Позивач ніде не працює, оскільки знаходиться, як біженець за кордоном та повністю старається займатися малолітніми дітьми не є повністю достовірним. Так згідно інформації від Позивача, тільки за 2025 рік остання отримала допомоги від юридичної особи, зареєстрованої за кордоном department of work and pensions Edinburgh (департамент праці та забезпечення Единбургу) суму в розмірі 20 681,69 фунтів стерлінгів (за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2025року - 1 147 834грн.) Крім того Позивач має місце основної (офіційної) роботи протягом 2026 року та останніх 8 місяців 2025 року та офіційно отримала заробітну плату тільки за 8 місяців 2025 року від City of Edinburgh council (Mіська рада 2 Единбурга) у розмірі 9 278,21 фунтів стерлінгів (за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2025 року - 514 941 грн.) Позивач працевлаштована офіційно з квітня 2025 та по теперішній час. Отже, Позивач має доходи у валюті (фунти стерлінгів), а також кошти у гривні, які перераховує Відповідач для потреб дітей та сім`ї, з яких Відповідач здійснює оплати на власний розсуд, а також сплачено судовий збір за позовом. Додатково повідомляю, що в період з 25.02.2026 по 06.03.2026 року у Відповідача було виявлено та діагностовано ваду серця, яка потребує лікування. В зв`язку з зазначеним просив розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який укладений 29.01.2011р, актовий запис №75; не стягувати з Відповідача судові витрати, оскільки вони були сплачені Позивачем фактично за кошти перераховані Відповідачем на банківську карту Позивача 07.03.2026р.; при прийнятті рішення про розмір стягнення аліментів з Відповідача врахувати стан здоров`я останнього, та факт постійного перерахування коштів Відповідачем на потреби дітей та сім`ї до розлучення (в тому числі у березні та квітні 2026 року); призначити стягнення аліментів з 01.04.2026 року.

07.04.2026 від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Основін О.О. надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача зазначає, що щодо посилання Відповідача на отримання Позивачем великих коштів за кордоном, нічим не підтверджується і не додано до відзиву, а є лише вигадками Відповідача. Крім того, слід зазначити, що Позивач проживає та самостійно сплачує оренду домівки Егінбурзі та комунальні послуги, самостійно годує та здійснює додаткові витрати, на 2 малолітніх дітей (додаткові кружки, проїзд, розвиток дітей тощо), з урахуванням вартості життя. Слід також зазначити, що з 1 квітня 2025 року мінімальна заробітна плата у Великобританії (включаючи Единбург, Шотландія) для працівників віком 21 рік і старше (National Living Wage) становить 12,21 фунтів на годину, при 40-годинному робочому тижні це приблизно 2116 фунтів на місяць до вирахування податків. Таким чином, навіть якщо допустити, що розмір грошових коштів, на які посилається Відповідач, є вірним, то Позивач отримає значно менш прожиткового мінімуму для тих, хто проживає в Шотландії. Посилання Відповідача на хворобу як на підставу для зменшення розміру аліментів є також недопустимою, оскільки Позивач вимагає стягнення з Відповідача аліментів у самому меншому розмірі, який встановлено діючим законодавством. Крім того, сама довідка лікаря без надання додаткових підтверджень, не є підставою для зменшення розміру аліментів.

14.05.2026 від відповідача ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Вініцький М.В. надійшла заява, якою сторона відповідача долучає до матеріалів справи, платіжні інструкції про сплату аліментів у період з березня по травень 2026.

ОСОБА_1 та її представник, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надали заяву, в якій представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій вони позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надали відзив на позовну заяву, в якому просили розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який укладений 29.01.2011р, актовий запис №75; не стягувати з Відповідача судові витрати, оскільки вони були сплачені Позивачем фактично за кошти перераховані Відповідачем на банківську карту Позивача 07.03.2026р.; при прийнятті рішення про розмір стягнення аліментів з Відповідача врахувати стан здоров`я останнього, та факт постійного перерахування коштів Відповідачем на потреби дітей та сім`ї до розлучення (в тому числі у березні та квітні 2026року); призначити стягнення аліментів з 01.04.2026 року

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 75.

Сімейне життя не склалося, подружніх стосунків сторони не підтримують, спільного домашнього господарства не ведуть.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 964, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданому Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 3291.

Діти мешкають разом з матір`ю, що не заперечується стороною відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Підстав для надання строку сторонам для примирення суд не вбачає.

Той факт, що сторони мають неповнолітніх дітей, само по собі не може бути підставою для відмови в розірванні шлюбу, оскільки судом встановлено, що сім`я фактично розпалась, розірвання шлюбу не впливає на права та обов`язки батьків по відношенню до дітей.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в частині розірвання шлюбу.

Щодо вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст.183, ч. 1 ст.184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому припинення фактичних шлюбних відносин між батьками та проживання окремо від дитини, - не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини до досягнення дитиною повноліття, приймаючи також до уваги, що діти, проживають з позивачем і перебувають на її утриманні, відповідач є працездатною особою, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у платника аліментів на утриманні інших малолітніх (неповнолітніх) осіб, непрацездатних осіб, виконавчих листів, за якими б проводилися стягнення, інших аліментних зобов`язань, а також інших обставин, визначених ст. 182 СК України, які мають прийматися судом до уваги при розгляді питання про стягнення аліментів.

На підставі чого та з урахуванням викладеного вище, а також, враховуючи, що законодавчо визначений розмір аліментів, які стягуються з платника аліментів становить 1/3 частину заробітку (доходу), суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ґрунтуються на вимогах закону, та є такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з моменту звернення в суд і до досягнення їхнього повноліття

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» з 01.01.2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць визначено у розмірі 3 209,00 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2 817,00 грн.; дітей віком від 6 до 18 років 3 512,00 грн.

Частиною першою ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в частині першій передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників..

В даному випадку суд враховує стан здоров`я відповідача, надані учасниками справи докази. При цьому доказів стосовно наявності інших дітей або непрацездатних членів родини та інших обставин, визначених законом, відповідач не надав. Однак норми СК України закріплюють право саме стягувача аліментів визначати спосіб стягнення аліментів. У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідним і достатнім для гармонійного розвитку дітей стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.10.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо доводів відповідача щодо не стягувати з нього судові витрати, оскільки вони були сплачені Позивачем фактично за кошти перераховані Відповідачем на банківську карту Позивача 07.03.2026р. (платіжна інструкція P24A5595818219D3239), то суд не приймає їх до уваги, оскільки вказані кошти сплачувались останнім на утримання своїх дітей.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів– задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 січня 2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 75 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11.03.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 грн. 20 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , PЗПКРР НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ,-

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 30.06.2026 року.

Суддя Е.Є. Сілантьєва