Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №613/900/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/900/26 Провадження №-1-кп/613/155/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12025221010000319 від 07 червня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Увин, Радехівського району, Львівської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з базовою загально-середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2025 року, інспектор сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , спільно із поліцейським сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , перебуваючи у форменому одязі, екіпірованими спеціальним засобами, табельною вогнепальною зброєю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», в складі наряду сектору реагування патрульної поліції, здійснили виїзд до селища Шарівка Богодухівського району Харківської області, для виконання службового завдання з перевірки сімейного насильника. Під час виконання вказаного службового завдання, рухаючись на службовому автомобілі «Skoda Kamiq », державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в селищі Шарівка Богодухівського району Харківської області, був виявленим легковий автомобіль марки ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій та пасажири якого не були пристебнуті пасками безпеки, тобто порушили вимоги підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху.

Слідуючи за вищезазначеним автомобілем з увімкнутими проблисковими маячками синього та червоного кольору, водій вказаного автомобіля на вимогу працівників поліції не зупинявся, після чого в подальшому був зупинений поруч із домоволодінням за АДРЕСА_1 . За кермом вказаного автомобіля перебував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого працівниками поліції було складено адміністративні протоколи передбачені ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В подальшому інспектором сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , за допомогою службового планшетного пристрою здійснено перевірку особи ОСОБА_4 , та відповідно до відомостей Інформаційної комунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції встановлено, що ОСОБА_4 , значиться як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статями 210, 210-1 КУпАП, за фактом ухилення від військового обліку, після чого, інспектором сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , було запропоновано ОСОБА_4 , прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання щодо його притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, на вказану пропозицію ОСОБА_4 , почав поводити себе агресивно та висловлюватись нецензурною лайкою в бік поліцейських.

У подальшому, за вищевказаних обставин у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень поліцейським Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків.

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень поліцейським Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, ОСОБА_4 , 06 червня 2025 року близько 23 години 30 хвилин, діючи умисно, з мотивів неповаги до авторитету правоохоронних органів, перешкоджаючи їх нормальній діяльності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у ході виконання працівниками Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, які перебували на службі, своїх службових повноважень, перебуваючи поблизу домоволодіння розташованого за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с-ще Шарівка, вул. Лугова, буд. 16, раптово наніс один удар кулаком правої руки в область носу інспектору сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 та втік з місця події.

У результаті протиправних дій, ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/197-БГ/25 від 10 червня 2025 року, спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу з забійною раною правого скату носу, яке за ступенем тяжкості кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров`я терміном більше ніж 6 днів, але не більше 3-х неділь (21 день).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в інкримінованому йому правопорушенні свою вину визнав повністю, не заперечував обставини викладені у обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно 06 червня 2025 року на автомобілі ВАЗ 2101 він їхав в селищі Шарівка та був зупинений працівниками поліції на службовому автомобілі для складання протоколів про порушення правил дорожнього руху. В подальшому працівники поліції стали телефонувати в ТЦК, щоб відвезти його туди, однак, він був проти, оскільки, вже було пізно та він хотів з`явитися туди наступного дня самостійно. Працівники поліції не відпускали його та злякавшись, що його відвезуть туди примусово, він оди раз вдарив кулаком працівника поліції та втік від них та перебував у лісі, а потім виїхав на заробітки до м. Чернівців. Розкаявся у скоєному, жалкує, що так вчинив.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Суд дійшов висновку про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого обвинувачення, а саме:умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків та кваліфікує його дії зач. 2 ст. 345 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого та тяжкість скоєного правопорушення, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, характеристику особистості обвинуваченого, обумовлену тим, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася. Тому при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У частині 2 ст. 65 КК України сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній у кримінальному правопорушенні особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Додержання цих вимог закону припускає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити винному і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення зазначеної мети. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.

Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

З урахуванням викладеного, враховуючи особу обвинуваченого, його поведінку та ставлення до скоєного злочину, разом з конкретними обставинами справи, думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання, в межах санкції інкримінованої статті, у виді позбавлення волі, застосувати ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Призначене покарання у такий спосіб, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи призначене судом покарання, суд вважає за необхідне, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши обвинуваченого негайно з-під варти із зали суду та поклавши обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 /ДВА / роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 /ДВА/ роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В строк відбування покарання зарахувати строк перебування під вартою, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, як день за день, починаючи з21 квітня 2026 року по 06 липня 2026 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», обраний відносно ОСОБА_4 , змінити з 06 липня 2026 року на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі судового засідання негайно.

Покласти на ОСОБА_4 до вступу вироку в закону силу наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя