Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №941/194/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокуселище ПетровеСправа № 941/194/26

Провадження № 2-а/941/8/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

з участю: представника позивача – Риженка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку адміністративну справу за позовомОСОБА_1 , від імені якого діє Риженко Денис Олегович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №173, винесеної 15.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, та закриття провадження у справі. Також представником позивача подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 15 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була винесена відносно

ОСОБА_1 постанова в справі про адміністративне правопорушення №173, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень.

Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, позивач, будучи належним чином повідомлений про виклик до Третього відділу відповідача на 09 грудня 2024 року о 9-00, шляхом направлення повістки №1435911 рекомендованим листом №0610211190801 засобами поштового зв`язку АТ"Укрпошта" за задекларованним місцем проживання позивача, який було повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та в послідуючому позивач не прибував до відповідача до 15 червня 2025 року.

Надалі було зазначено, що позивач одержав 15 червня 2025 року о 17-10 направлення на ВЛК та повістку на ВЛК на 15 червня 2025 року на 18-45,однак ухилився від проходження ВЛК та по повістці не прибув.

У зв`язку з цим було зазначено, що позивач не проходив ВЛК та не звіряв власні військово-облікові дані за місцем перебування на військовому обліку.

Однак, як зазначає ОСОБА_1 , він не викливався відповідачем жодним способом. Йому жодного разу відповідач не надсилав повістки, і він жодної повістки від відповідача не отримував. Оскаржувана постанова не містить дати, коли вказана повістка була надіслана позивачу, також у ній не зазначено, коли вона була прийнята на віправлення і коли саме повернувся конверт з оскаржуваною повісткою. Строк притягнення до адміністративної відповідальності за неявку відповідача на 9-00 09 грудня 2024 року пройшов. Направлення на ВЛК та повістку позивач не отримував. Такого обов`язку у військовозобов`язаних, як звірка власних військовооблікових даних законом не передбачена, а отже і відповідальності за його невиконання не педбачено.

Під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивач присутній не був та копія вказаної вище постави після її винесення йому не вручалась, про існування вказаної постанови він довідався тільки 29 січня 2026 року, отримавши постанову Петрівського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання. Представник позивача вважає постанову безпідставною та протиправною, так як будь-які докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, що давали б підстави для накладення на нього адміністративного стягнення, відсутні, крім того, дана постанова винесена із істотними порушеннями та всупереч вимогам норм діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обязі, надавши пояснення, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання учасників справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку

Судом встановлено, що 15 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була винесена відносно

ОСОБА_1 постанова в справі про адміністративне правопорушення №173, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивач, будучи належним чином повідомлений про виклик до Третього відділу відповідача на 09 грудня 2024 року о 9-00, шляхом направлення повістки №1435911 рекомендованим листом №0610211190801 засобами поштового зв`язку АТ"Укрпошта" за задекларованним місцем проживання позивача, який було повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та в послідуючому позивач не прибував до відповідача до 15 червня 2025 року.

Надалі зазначено, що позивач одержав 15 червня 2025 року о 17-10 направлення на ВЛК та повістку на ВЛК на 15 червня 2025 року на 18-45, ухилився від проходження ВЛК та по повістці не прибув. У зв`язку з цим було встановлено, що позивач не проходив ВЛК та не звіряв власні військово-облікові дані за місцем перебування на військовому обліку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах тягнуть за собою накладення штрафу від п`яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають до відділення РТЦК та СП, однак свідомо не з`явився, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України, покладається на відповідача.

Разом з тим, як вбачається із адміністративного позову, позивач зазначив, що не отримував повістки та йому не було відомо про те, що йому необхідно було з`явитися до ТЦК та СП.

При цьому відповідачем не доведено, що позивачу було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 і він, незважаючи на це, не з`явився.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 направлялась та була вручена повістка про необхідність проходження ВЛК та для уточнення даних.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відтак, відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення №173 від 15 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи заявлене представником позивача клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови, суд виходить з таких міркувань.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), – протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову № 173 від 15.08.2025 року було винесено за відсутності позивача, а належні докази її своєчасного направлення та вручення позивачу відповідачем не надані.

Як підтверджується матеріалами справи, участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не брав, про наявність та зміст оскаржуваної постанови довідався лише 29 січня 2026 року після отримання копії постанови Петрівського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України через застосунок "Вайбер" про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання.

Враховуючи, що доручення №2-11-2026-000358 центру БВПД було видано на представництво інтересів позивача 09.02.2026 року, а позовну заяву було подано через систему «Електронний суд» 19.02.2026 року, тобто в межах законодавчо встановленого десятиденного строку з моменту, коли позивач фактично дізнався про порушення своїх прав , то суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними.

На підставі викладеного, клопотання представника позивача підлягає задоволенню, а пропущений строк поновленню.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у справі, які складаються із судового збору у розмірі 1064,96 грн., сплаченого позивачем при подачі позову, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ч.3 ст. 243, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , від імені якого діє Риженко Денис Олегович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №173 від 15 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати, які були понесені на оплату судового збору в розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Петріський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя С. І. Колесник