Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №420/2505/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2026 по 18.01.2026 включно на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2026 по 18.01.2026 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення. Враховуючи несвоєчасне проведення повного розрахунку при звільненні, позивач вважає, що має право на виплату середнього грошового забезпечення з урахуванням перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки остаточного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року витребувано від НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці, що передують місяцю звільнення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підстав для задоволення позовних вимог немає з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Визначальною обставиною для виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні серед іншого, є зокрема вина роботодавця у невиплаті належних працівникові сум при звільненні. Як вбачається із фактичних обставин справи, позивач виключений із списків особового складу частини 31.12.2025 року. Відповідно до листа управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва №01-09-08/1489 від 10.12.2025 на адресу розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів «Про Регламент роботи у період завершення бюджетного 2025 року та початку 2026 року», граничним терміном здійснення видатків бюджетного 2025 року є 28 грудня 2025 року. Прийняття електронних документів із системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства – Казначейство» завершиться о 17-30 28 грудня 2025 року. Починаючи з 02 січня 2026 року Управління Казначейства працюватиме у звичайному режимі. Таким чином, на дату звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) військова частина ніяким чином не мала змоги провести остаточний розрахунок із позивачем.

До суду відповідачем подано клопотання на виконання ухвали від 15.06.2026 року та долучено до матеріалів справи, і враховано при розгляді справи.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 27.02.2022 по 31.12.2025 проходив військову службу, у том числі з 27.02.2022 по 23.08.2022 - в НОМЕР_3 прикордонному загоні, з 24.08.2022 по 31.12.2025 - в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Наказом від 31.12.2025 № 558-ос начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, майора, остання штатна посада - старшого офіцера 2 відділення інструкторів відділу інструкторів («Дозор-Київ») звільнено з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутност, інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок і військову службу».

18 січня 2026 року на особистий банківський рахунок позивача від військової частини надійшло 279 110, 25 грн. (одноразова допомога при звільненні тощо).

20 січня 2026 року позивачем на адресу Відповідача направлено звернення щодо виплати йому середньомісячного заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та надання документів щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Станом на день подачі позову відповідь позивачем не отримано.

Позивач вважає протиправним ненарахування та невиплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент проведення остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою ст.117 КЗпП України.

Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються ст.117 КЗпП України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні.

Отже, момент виникнення таких правовідносин пов`язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

Верховний Суд у постанові від 01.05.2024 в справі №140/16184/23 зазначив, що незважаючи на визначення приписами ст.117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами ст.116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.

Отже, датою виникнення правовідносин врегульованих ст.117 КЗпП України у цій справі, є 19.04.2023 - наступний день після звільнення позивача із займаної посади.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі по тексту - Порядок №100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно абз.3 п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абз.1 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, суд виходить з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивач 31.12.2025 позивача звільнено, остаточний розрахунок з ним всіх належних сум при звільненні, здійснений відповідачем лише 18.01.2026, що визнається сторонами, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 01.01.2026 (з дня, наступного за датою звільнення).

Суд зазначає, що після 19.07.2022 підлягає застосуванню ст.117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX).

Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема й у справі №489/6074/23, і Велика Палата визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23).

Так, враховуючи, що позивача звільнено зі служби 31.12.2025, тобто останніми двома календарними місяцями, що передували звільненню є жовтень та листопад 2025 р.

Так, середньоденне грошове забезпечення становить 1538,16 грн., що підтверджується довідкою.

Таким чином, за період затримки розрахунку з 01.01.2026 по 18.01.2026 (18 днів) середній заробіток склав 27686,88 грн.

Суд зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Як видно з долученої до матеріалів справи банківської виписки, позивачу 18.01.2026 відповідач здійснив виплату грошового забезпечення на загальну суму 279110,15 грн.

Відтак, суд вважає за недоцільне застосовувати принцип пропорційності, за час затримки розрахунку з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, про задоволення позовної вимоги, шляхом визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2026 по 18.01.2026 включно на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби; зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2026 по 18.01.2026 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2026 по 18.01.2026 включно на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби.

Зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2026 по 18.01.2026 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко