Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №400/4449/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 р. № 400/4449/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О.розглянув у порядку письмоого провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у введенні в оману ОСОБА_1 та спонуканні до подання у січні 2025 року заяви про виплату грошового забезпечення у розмірі 50% замість належних 100%, що призвело до безпідставного обмеження її законного права на отримання повного обсягу соціальних гарантій; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю (недоплату) грошового забезпечення ОСОБА_2 , що виникла внаслідок зменшення розміру виплат зі 100% до 50% за період з лютого 2025 року по момент фактичного поновлення виплат у повному обсязі та продовжити нарахування та щомісячну виплату грошового забезпечення на користь дружини ОСОБА_1 у розмірі 100% відповідно до заяви, поданої у серпні 2024 року , на підставі норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинних на момент захоплення військовослужбовця у полон (16.08.2024).

Позивач обґрунтовує позов тим, що на момент виникнення правовідносин та втрати зв`язку з військовослужбовцем, чинне законодавство не містило вимоги щодо наявності особистого розпорядження. Перебуваючи у полоні з серпня 2024 року, ОСОБА_2 був позбавлений будь-якої фізичної та юридичної можливості скласти таке розпорядження згідно з нормами, що з`явилися пізніше. Отже, виплата грошового забезпечення має здійснюватися за правилами, що діяли на момент захоплення у полон, —тобто в розмірі 100% дружині -позивачу. Вимога ТЦК переоформити заяву на 50% через "відсутність розпорядження" є фактичним наданням новій нормі зворотної сили, що прямо заборонено ст. 58 Конституції України. Посадові особи ТЦК та СП, всупереч принципу належного урядування, не роз`яснили Позивачу її права, а фактично примусили до підписання заяви на 50% виплат, надавши завідомо неправдиву інформацію про обов`язковість такого переходу. Таким чином, заява від січня 2025 року була підписана під впливом помилки (введення в оману), що нівелює її законну силу. Зміни до ст. 9 Закону №2011-XII, внесені 13.10.2024, якими було змінено порядок або розмір виплат, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли 16.08 2024, оскільки це погіршує правове становище Позивача та суперечить ст. 58 Конституції України.

Відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки необхідність подання нової заяви для визначення відсотку грошового забезпечення, який підлягав виплаті з 01 лютого 2025 року була обумовлена змінами передбаченими Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08 жовтня 2024 року № 3995-ІХ, у зв`язку з тим, що військова частина зупинила би проведення будь-яких виплат взагалі до написання заяви відповідно до вимог законодавства, що понесло зміни. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було зателефоновано позивачу та роз`яснено суть змін у законодавстві. Позивач самостійно написала відповідну заяву про отримання грошового забезпечення у розмірі 50%. Жодних дій, які можуть рахуватися введенням в оману ІНФОРМАЦІЯ_2 не вчинялосяо. Норми законодавства свідчать, що за безвісно відсутніми (зниклими) військовослужбовцями зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, у тому числі з урахуванням і додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168. У разі, якщо військовослужбовець визнаний безвісно відсутнім (зниклим), право на виплату належного йому грошового забезпечення належить членам його сім`ї, коло яких чітко визначено Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 884. Таке право реалізується шляхом подання членами сім`ї військовослужбовця заяви про отримання грошового забезпечення безвісно відсутнього (зниклого) військовослужбовця з додатками, перелік яких встановлено Порядком №884. Право членів сім`ї безвісно відсутнього (зниклого) військовослужбовця зберігається за ними до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим, однак не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Відповідач 2 в/ч НОМЕР_1 відзив суду не надав. Ухвала від 04.05.2026 про відкриття провадження у справі була отримана через е-суд 05.05.2026.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач посилається на Порядок № 884 (в редакції Постанови КМУ № 449 від 15.04.2025), вказуючи, що за відсутності розпорядження дружині виплачується рівними частками сума, що не перевищує 50% грошового забезпечення. Постанова КМУ № 449 була прийнята 15 квітня 2025 року. Натомість ТЦК та СП змусив Позивача переписати заяву ще у січні 2025 року Це означає, що на момент вчинення Відповідачем 1 дій щодо спонукання до зміни заяви, зазначеної нормативно-правової бази (Постанови № 449) взагалі не існувало в природі. Вимога ТЦК переоформити заяву на 50% через "відсутність розпорядження" є фактичним наданням новій нормі зворотної сили, що прямо заборонено ст. 58 Конституції України. Посадові особи ТЦК та СП, всупереч принципу належного урядування, не роз`яснили Позивачу її права, а фактично примусили до підписання заяви на 50% виплат, надавши завідомо неправдиву інформацію про обов`язковість такого переходу. Таким чином, заява від січня 2025 року була підписана під впливом помилки (введення в оману), що нівелює її законну силу. Зміни до ст. 9 Закону №201 ]-XII, внесені 13.10 2024, якими було змінено порядок або розмір виплат, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли 16.08 2024, оскільки це погіршує правове становище Позивача та суперечить ст. 58 Конституції України.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20.09.1995 року, про що складено відповідний актовий запис №1133 від 20.09.1995 року.

Позивач отримала сповіщення сім`ї № 726 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що старший солдат ОСОБА_2 , потрапив у полон 16.08 2024 року під час проходження військової служби у Збройних силах України, вірний Військовій присязі, внаслідок виконання бойового завдання в районі н.п. Кореневе Курської області російської федерації.

ОСОБА_1 в кінці серпня місяці 2024 року звернулась до ТЦК та СП із заявою на отримання грошового забезпечення захопленого у полон військовослужбовця.

З жовтня 2024 року позивач почала отримувати 100% грошового забезпечення захопленого у полон її чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 .

В січні 2025 року, ОСОБА_1 уповноважені працівники ТЦК та СП, повідомили про те, що потрібно подати заяву на отримання грошового забезпечення захопленого у полон військовослужбовця у розмірі 50%.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та регулювання відносин у цій галузі визначається і здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім`ї» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови КМУ « Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» №884 від 30.11.2016 станом на момент виникнення спірних правовідносин норми постанови КМУ №884 від 30.12.2016 містили таку редакцію, якою було перебачено:

« 4. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

5. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі ».

08 жовтня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" № 3995-ІХ, який набрав чинності 20 січня 2025 року і введений в дію з 01 лютого 2025 року.

Так, вказаним Законом № 3995-ІХ внесені зміни до Закону № 2011-ХІІ та викладено пункт 6 статті 9 в новій редакції:

« 6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».

Держава має суверенне право шляхом прийняття відповідних законів змінювати регулювання правовідносин щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які потрапили в полон.

08 жовтня 2024 року було прийнято Закон № 3995-ІХ, метою якого є вдосконалення порядку виплати членам сімей грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх.

Так, редакції Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 884 до 01 лютого 2025 року спричиняли ситуацію, за якої у разі повернення військовослужбовця з полону він залишався без необхідних засобів для існування.

Нова редакція Закону № 2011-ХІІ спрямована на збереження грошового забезпечення (у повному обсязі або його певної частки) зниклого безвісти військовослужбовця у разі його повернення, право на яке набуто ним за час проходження військової служби та виконання бойових (спеціальних) завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України.

Аргументи позивача зводяться до того, що відповідач порушив ст. 58 Конституції України, тому позивачу не може бути зменшена виплата грошового забезпечення її чоловіка, оскільки вона почала її отримувати до внесення змін до Закону України № 2011.

Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

До правовідносин застосовується та норма права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності суб`єктом владних повноважень.

Якщо ж правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення від 12 липня 2019 року № 5-р (І)/2019).

Оскільки спірні правовідносини, які почались до набрання чинності Законом № 3995-ІХ і не були завершені після набрання чинності цим Законом, то у даних спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону № 2011-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом № 3995- ІХ, які набрали чинності 20 січня 2025 року та введені в дію 01 лютого 2025 року.

Посилання позивача на те, що заяву про виплату їй 50 % грошового забезпечення чоловіка було написано в січні 2025, а Порядок № 884 (в редакції Постанови КМУ № 449 від 15.04.2025) набрав чинності в квітні 2025, що є незаконним суд не бере до уваги, оскільки зміни до Закону № 2011 набрали чинності з 01.02.2025 та ними було визначено виплата грошового забезпечення дружині, що не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Отже, виплата позивачу грошового забезпечення її чоловіка в розмірі 50% з лютого 2025 є правомірним, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко