Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №341/1803/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1803/25

Номер провадження 2/341/115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Островської Н.І., за участю:

секретаря судового засідання Гомерди Г.М.,

позивач: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представник за ордером Струць Т.І. (в режимі відеоконференції),

відповідач: ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства,

встановив:

24.10.25 представник позивача ОСОБА_4 звернулась до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства, в якій просить визнати батьківство ОСОБА_1 щодо ОСОБА_5 .

Як підставу зазначено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 травня 2025 року та проживають однією сім`єю.

До укладення шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився спільний син — ОСОБА_6 . Однак під час державної реєстрації народження батьком дитини було вказано колишнього чоловіка матері — ОСОБА_3 . Такий запис вчинено на підставі вимог закону, оскільки з моменту розірвання попереднього шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на той час ще не минуло 10 місяців. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини. Шлюбні відносини, спільне проживання, ведення спільного господарства та побуту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були фактично припинені ще у 2021 році.

Натомість з моменту народження дитини і до сьогодні позивач ( ОСОБА_1 ), відповідачка ( ОСОБА_2 ) та малолітній ОСОБА_6 проживають разом як єдина родина. Дитина перебуває на повному утриманні, вихованні та піклуванні позивача, який визнає себе її батьком та бере повну участь у її житті.

Огляду на викладене, позивач просить визнати батьківство ОСОБА_1 щодо ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 28.10.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном десять днів.

18.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.12.2025.

Ухвалою суду від 18.12.2025 клопотання представника позивача про призначення молекулярно-генетичної експертизи задоволено, призначено молекулярно-генетичну експертизу та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

15.04.2026 на адресу суду надіслано повідомлення заступника директора Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Валентини Лямпель І. Т. Ходирєва від 07.04.2026 року № СЕ-19/109-26/2204-БД про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою суду від 23.04.2026 поновлено провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 06 травня 2026 року.

06.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2026.

В судовому засіданні представник позивача, Гнатишак Р.І. позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили задовольнити. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов визнали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, 18.12.2025 подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, при винесенні рішення суду покладається на розсуд суду.

Заслухавши позиції сторін, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком зазначений ОСОБА_3 (а. с. 10).

Згідно з рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2023 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а. с. 6-7).

Позивач з 26.05.2025 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Згідно з висновком ТОВ «test DNА» м .Катовіце Республіка Польща № 01р/1206/2024/2 від 11.06.2024 року генетичне тестування на спорідненість, отриманні результати надзвичайно переконливо підтверджують гіпотезу про те, що особа, чий біологічний матеріал був маркований як: «Передбачуваний батько» є біологічним батьком особи, біологічний матеріал якої позначений як «Дитина». Дослідження проводилось на замовлення ОСОБА_1 . Дата прийняття матеріалу на дослідження 06.06.2024. Дослідження проводилось на біологічному матеріалі, зібраному та наданому заявником. (а. с. 22-23).

Відповідно до повідомлення судового експерта Оксани Мицканюк від 07 квітня 2026 року № СЕ-19/109-26/2204-БД про неможливість проведення експертизи вбачається, що сторони та дитина ОСОБА_5 не з`явились у Івано-Франківський НДЕКЦ МВС для відбору порівняльних зразків (а. с. 75-76).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам і позовним вимогам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст. 51 Конституції України, ч.2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно зі ст.122 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.122таст. 125цьогокодексу.

Згідно зі ст. 125 СК України якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини чи за рішенням суду.

Згідно з ч.1ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поданою як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені (ч.3 ст.126 СК України).

Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути поданий, зокрема, особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно зі ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у ст.126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд виходить з того, що рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16 Верховний Суд зазначив, що «доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги».

При цьому, Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Отже, для з`ясування факту батьківства доцільним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Висновок такої експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21.

Так, позивачем на підтвердження заявлених вимог подано висновок ТОВ «test DNА» м .Катовіце Республіка Польща від 11.06.2024 року, за яким генетичне тестування проведено на замовлення ОСОБА_1 , де експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Окрім того, за повідомленням судового експерта від 07 квітня 2026 року № СЕ-19/109-26/2204-БД щодо призначення молекулярно-генетичної експертизи, яка була ініційована стороною позивача, неможливо проведення експертизи, оскільки сторони та дитина ОСОБА_5 не з`явились у Івано-Франківський НДЕКЦ МВС для відбору порівняльних зразків (а. с. 75-76).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факту батьківства щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, доказів спільного його проживання з матір`ю дитини, ведення ними спільного господарства до та після народження дитини, спільне її виховання та утримання, а також доказів визнання ним батьківства до звернення до суду.

Отже, обставин, які б свідчили про порушення прав позивача на батьківство, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб, судом не встановлено.

З огляду на наведене вище, суд критично ставиться до наданого представником позивача висновку про генетичне тестування на спорідненість, який був виданий 11.06.2024 експертом з судової генетики ТОВ «test DNА» м .Катовіце Республіка Польща.

За змістом ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Однак порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Наданий суду висновок таким вимогам не відповідає. При цьому, за змістом звіту дослідження проводилось на біологічному матеріалі, зібраному та наданому заявником, тобто позивачем, збір матеріалу для тестування експертом не проводився і він не несе відповідальність за це.

Достовірних відомостей про те, що надані на дослідження зразки біологічного матеріалу належать саме позивачу ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_5 , висновок не містить.

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів, які б достовірно та в сукупності «поза розумним сумнівом» підтверджували походження дитини від позивача, сторонами, які є вільними в реалізації своїх процесуальних прав, суду не надано, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову немає.

Керуючисьст.5 1 Конституції України, ст. ст.5, 122, 125, 126, 128, 134, 135 СК України, ст. ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА