Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №214/3125/21 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3125/21

2/214/2537/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 червня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Позивач, як спадкоємець за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Волошко Ольги Миколаївни із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що заявником не підтверджено факт сумісного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Проте, позивач звертає увагу, що з 2007 року по вересень 2020 року її фактичним місцем проживання була квартира АДРЕСА_1 , у якій також була зареєстрована спадкодавець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з вкладеним позивач вимушена була звернутись до суду з даним позовом.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, але представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила задовольнити та розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання також не з`явилась, але надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог не заперечує.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що позивач – це дочка відповідача, що ОСОБА_3 вона не знає, а також не знає, чи проживала позивач разом із ОСОБА_3 , чи ні.

Свідок ОСОБА_5 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що позивача знає тривалий час, вона проживала за адресою: АДРЕСА_2 , де й проживала ОСОБА_3 , яка, як відомо свідку, була бабусею позивача, а вона була її сусідкою по під`їзду. Відповідач – це матір позивача. Зазначила, що позивач проживала з ОСОБА_3 по день її смерті, проживала більше п`яти років, точно свідок не пам`ятає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивач їй добре знайома, вона дружила та спілкувалась з її молодшою дочкою, знає її біля 10 років. ОСОБА_3 свідок не знала особисто. Знала із розмов з головою ОСББ їх дому, що позивач проживала разом із ОСОБА_3 постійно по день її смерті.

Свідок ОСОБА_7 - ОСОБА_8 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що позивача добре знає біля 10 років. Також вона добре знала ОСОБА_3 . Наскільки свідок знає, так як вона голова ОСББ, який обслуговує будинок, де проживала позивач та ОСОБА_3 , що позивач та ОСОБА_3 родичі, вони постійно проживали за однією адресою: АДРЕСА_2 , до смерті останньої. Також свідок добре знала і батька позивача. Знає, що позивач та відповідач у цій справі займались похованням ОСОБА_3 , а вона їм також у цьому допомагала. Зазначила, що позивач та ОСОБА_3 проживали разом десь біля 20 років.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно Свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 02.111.1995 року, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.07.2008 року, ОСОБА_10 (син ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ) 18 листопада 2005 року уклав шлюб з ОСОБА_2 , про що Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області було зроблено відповідний актовий запис за №540. Після реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини не змінювались.

Відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 22.04.1994 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11 та ОСОБА_3 по 1/2 частці кожному.

Разом із тим, на цьому ж Свідоцтві про право власності на житло стоїть відмітка про те, що право на 1/2 частину квартири, що належала ОСОБА_11 перейшло у власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою 01 листопада 2006 року за р-р №6001.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Лігутою Л.В., зареєстрованого у реєстрі за №6001, ОСОБА_3 стала спадкоємицею 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_11 .

Згідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за №12364961 від 01.11.2006 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі вказаного вище Свідоцтва про право на спадщину від 01.11.2006 року.

Як убачається із копії заяви про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_2 05 листопада 2012 року зверталась із заявою про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2».

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до заповіту від 11.07.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №1175, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Ларисою Вячеславівною, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, а саме належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , заповіла ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в рівних частках кожному.

Згідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_6 , ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

12 березня 2021 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Волошко Ольгою Миколаївною винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, що належало померлій ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини та документально не підтверджує факт сумісного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до Акту від 13.05.2021 року, складеного та підписаного ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , тобто мешканцями будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 дійсно з 2007 року проживала разом із ОСОБА_3 по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день її смерті, у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У даному випадку від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті останньої залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю реалізації права на прийняття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Так, факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а також добутими в судовому засіданні, зокрема показаннями свідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим уст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України та залишає їх за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1233, 1261, 1264, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 200, 206, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 12 червня 2026 року.