Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №340/1764/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1764/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через досягнення граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через досягнення граничного віку перебування в запасі.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач з 04.06.2012 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 (на теперішній час – ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Відповідний запис про виключення з військового обліку внесено до військового квитка. Після встановлення 27.02.2026 мобільного застосунку "Резерв+" позивач виявив, що відомості про нього, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не відповідають фактичним обставинам, оскільки відображають його як особу, яка перебуває на військовому обліку. З метою усунення зазначених розбіжностей він звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру відомостей щодо його виключення з військового обліку, однак відповідач відмовив у цьому. На думку позивача, після виключення з військового обліку у 2012 році він перестав бути військовозобов`язаним, а тому подальші зміни законодавства, якими і було збільшено граничний вік перебування в запасі, не можуть поширюватися на нього, оскільки такі зміни не мають зворотної дії в часі. Вважає, що повторне взяття на військовий облік особи, яка була виключена з нього через досягнення граничного віку перебування в запасі, законодавством не передбачене, а тому дії відповідача щодо відображення його як військовозобов`язаного у відповідному Реєстрі є протиправними.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову. Вказав, що після виключення позивача з військового обліку законодавство у сфері військового обов`язку зазнало змін. Зокрема, Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII та від 22.07.2014 № 1604-VII було збільшено граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду спочатку до п`ятдесяти, а згодом до шістдесяти років. Відтак позивач підпадає під дію чинної редакції Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та є військовозобов`язаним до досягнення встановленого законом граничного віку. Відповідач зазначає, що спірні правовідносини виникли під час розгляду заяви позивача у 2026 році, а тому підлягають врегулюванню законодавством, чинним на момент їх виникнення. Посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, згідно до якого нормативно-правові акти застосовуються до правовідносин, що існують на час їх дії, а зміна правового регулювання на майбутнє не є наданням закону зворотної дії в часі. Зазначає, що внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відбулося в автоматичному режимі у зв`язку зі змінами законодавства, а тому правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку відсутні (а.с.50-54).

У відповіді на відзив представник позивача послався на те, що відповідач помилково ототожнює зміну законодавства із виникненням нових правовідносин. Так, правовідносини між позивачем та державою щодо виконання військового обов`язку припинилися 04.06.2012 року внаслідок його виключення з військового обліку через досягнення граничного віку перебування в запасі. Оскільки на момент набрання чинності змінами до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у 2014 році позивач уже не мав статусу військовозобов`язаного, положення зазначених законів не можуть поширюватися на нього. У зв`язку з цим наполягає на тому, що відсутні правові підстави для обліку позивача як військовозобов`язаного та відображення відповідних відомостей про нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (а.с.59-67)

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно із записами, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданого 20.11.1985 ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 04.06.2012 року позивача виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 (на теперішній час – ІНФОРМАЦІЯ_8 ) на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі (а.с.71-80).

27.02.2026 року після встановлення та оновлення персональних даних у мобільному застосунку "Резерв+" позивачу стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться відомості про перебування його на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 як військовозобов`язаного, тоді як інформація про виключення його з військового обліку з 04.06.2012 року до Реєстру не внесена (а.с.68-70).

09.03.2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі з 04.06.2012 року (а.с.30-33).

Листом від 13.03.2026 року № 54/3710 відповідач повідомив про відсутність підстав для внесення запитуваних змін до Реєстру (а.с.37зв.-38).

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через досягнення граничного віку перебування в запасі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами третьою, сьомою, дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статі 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі – Порядок 1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Приписами статті 28 Закону № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 45 років (04.06.2012 року) було передбачено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Статтею 32 Закону № 2232-XII, у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 45 років (04.06.2012 року) було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014 року № 1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі – Закон № 1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014 року) було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону № 2232-XII викладено у такій редакції: "Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років".

Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014 року), також було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри "50" замінено цифрами "60".

Спірні правовідносини, які склались у справі, зводяться до питання правомірності дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особу, яка раніше була виключена з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить з такого.

Як зазначалося судом, статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, чинній станом на 04.02.2012 року, було передбачено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку та переводяться у відставку.

Разом із тим у 2014 році законодавцем було змінено правове регулювання відносин щодо перебування громадян у запасі. Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII та Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних відповідної категорії було послідовно збільшено з 40 до 50 років, а в подальшому – до 60 років.

При цьому положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII, відповідно до яких граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Отже, після набрання чинності зазначеними змінами позивач, як особа, яка не досягла нового граничного віку перебування в запасі, визначеного законом, знову підпав під правове регулювання Закону № 2232-XII щодо військовозобов`язаних.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сам по собі факт виключення позивача з військового обліку 04.06.2012 року у зв`язку з досягненням тоді встановленого граничного віку перебування в запасі не виключав поширення на нього подальших змін законодавства, якими такий граничний вік було збільшено.

Оцінюючи доводи позивача про те, що після виключення з військового обліку у 2012 році він остаточно втратив статус військовозобов`язаного, а тому зміни законодавства, прийняті у 2014 році, не можуть поширюватися на нього, суд виходить із такого.

Відповідно до правових позицій, викладених у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності та припиняється з моменту втрати ним чинності. За загальним правилом до події чи факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а дія закону не поширюється на правовідносини, які виникли і припинилися до набрання ним чинності.

Разом із тим наведений конституційний принцип не виключає можливості зміни законодавцем правового регулювання на майбутнє та поширення нових норм на осіб, які на момент набрання ними чинності відповідають установленим законом критеріям.

Суд зазначає, що у цій справі не оспорюється правомірність виключення позивача з військового обліку 04.06.2012 року. Матеріалами справи підтверджується, що на момент досягнення позивачем 45-річного віку таке виключення відповідало вимогам законодавства, чинного на той час.

Водночас Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII та від 22.07.2014 № 1604-VII внесено зміни до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якими граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних відповідної категорії збільшено до 60 років. Закон № 2232-XII не містить положень, які б виключали поширення зазначених змін на осіб, виключених з військового обліку у зв`язку з досягненням раніше встановленого граничного віку, а також не передбачає збереження для таких осіб окремого правового статусу після зміни відповідного правового регулювання.

Предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність у відповідача обов`язку внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При вирішенні цього питання відповідач був зобов`язаний керуватися законодавством, чинним на момент розгляду заяви позивача. Оскільки позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на цей час не досяг 60-річного віку, який відповідно до статті 28 Закону № 2232-XII є граничним віком перебування в запасі для військовозобов`язаних відповідної категорії, правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку були відсутні.

Отже, посилання позивача на припинення правовідносин щодо виконання військового обов`язку у 2012 році та на відсутність правових підстав для його перебування на військовому обліку ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального права, проте не свідчать про наявність у відповідача передбаченого законом обов`язку внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через досягнення граничного віку перебування в запасі відсутня, оскільки такий обов`язок у відповідача не виник. Відповідно, відсутні правові підстави і для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру запитувані позивачем відомості.

За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат також відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН