Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №320/1806/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ № 320/1806/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач / ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення та підтримання в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про «порушника правил військового обліку».

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити (виправити) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірні відомості щодо ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку та пов`язаний з цим статус, із забезпеченням їх відсутності у відображенні в ЕВОД «Резерв+/ «Оберіг».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач жодного адміністративного правопорушення не вчиняв, повісток про необхідність прибуття до ТЦК та СП не отримував, тому дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання" від 16.01.26 по справі № 320/1806/26 (суддя Жукова Є.О.) було надіслано одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_3 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 Документ доставлено до електронної скриньки: 26.01.26.

Копію позовної заяви та копії доданих до неї документів отримані представником відповідача 17.02.2026 засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом строк, відповідачем відзиву на позов не подано.

Враховуючи положення частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 вважається такою, що вручена відповідачу.

Згідно частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач зазначає, відповідачем не заперечується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 почав відображати щодо ОСОБА_1 відомості про порушення правил військового обліку та перебування у «розшуку» як порушника правил військового обліку.

У зв`язку з чим, представником позивача було надіслано до відповідача адвокатський запит.

Листом від 07.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 проінформував, що ОСОБА_2 порушив правила військового обліку, а саме, будучи обмежено придатним своєчасно не пройшов військово - лікарську комісію до 05.06 2025. Закон України № 3621-IX (зі змінами від 12.02.2025 № 4235-ІХ) зобов`язував пройти повторну військово-лікарську комісію (ВЛК) для громадян віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані "обмежено придатними" до військової служби, до 5 червня 2025 року. Виняток становили особи І групи інвалідністю. Закон покладав обов`язок самостійно звернутися до ТЦК або через електронний кабінет «Резерв+», щоб отримати направлення на повторне проходження ВЛК для переогляду. Не проходження ВЛК в установлений термін призводить до притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та оголошення особи в розшук, як порушника правил військового обліку. Тому, з 05.12.2025 позивач перебуває в розшуку як порушник правил військового обліку. Адміністративний протокол не складався, постанова не виносилася. Згідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач є порушником правил військового обліку.

Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку протиправними, свої прав та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України закріплено обов`язок громадянина України щодо захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів. Визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до положень пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому, Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались. На момент розгляду цієї справи воєнний стан та загальна мобілізацію в України триває.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 цієї є статті Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Порядок № 1487) затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1487, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 2 Порядку № 1487 передбачено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, зокрема, щодо подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів).

Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина 1 статті 2 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до положень частини 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Системний аналіз вищевикладених приписів чинного законодавства дає підстави виснувати, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру, зокрема, такі відомості про персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів та про службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Поряд з цим, пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Суд наголошує, що спірні правовідносини виникли саме щодо відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних (інформації) про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Інформацією викладеною ІНФОРМАЦІЯ_2 в листі від 02.01.2026 підтверджується, що згідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач є порушником правил військового обліку.

Водночас, як зазначено в листі від 02.01.2026 перебування позивача в розшуку як порушника правил військового обліку зумовило не виконання ОСОБА_1 . Закону України № 3621-IX (зі змінами від 12.02.2025 № 4235-ІХ), а саме не проходження до 5 червня 2025 року повторної військово-лікарську комісію (ВЛК) для громадян віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані "обмежено придатними" до військової служби.

При цьому, у вказаному листі відповідачем, зокрема, зазначається, що адміністративний протокол не складався, постанова не виносилася.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що виходячи із правого регулювання, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться відомості саме про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (частина 1 статті 7 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

Поряд з цим, суд наголошує, що «притягнення до адміністративної відповідальності» та «вчинення адміністративного правопорушення» є різними за змістом юридичними поняттями.

Варто зазначити, що станом на день подання позову територіальним центром комплектування та соціальної підтримки жодної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилося. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторонами станом на моменту розгляду цієї справи не надано.

Більше, як зазначається в листі ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_1 адміністративний протокол не складався, постанова не виносилася.

В контексті викладеного, суд також враховує, що статтею 62 Конституції України закріплено принцип «презумпції невинуватості».

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 та від 02.09.2021 у справі № 11-97сап20.

Презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, за відсутності складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, у відповідача не було правових підстав для внесення даних до відповідного реєстру про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності.

Суд також враховує, що згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_6 , викладеної в листі від 02.01.2026, підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних (інформації) про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 слугувало те, що позивачем не було виконано вимоги пункт 2 розділу II Закону України № 3621-IX (в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025), а саме не пройдено до 5 червня 2025 року повторної військово-лікарську комісію (ВЛК) для громадян віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані "обмежено придатними" до військової служби.

Однак, суд відмічає, що сам факт невиконання особою обов`язку, покладеного на неї пункт 2 розділу II Закону України № 3621-IX (в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025) формально є порушенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проте не є правовою підставою для територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення даних (відомостей) про порушення особою правил військового обліку, оскільки інформація про порушення правил військового обліку, яка відповідно до пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951- VIII відноситься до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, вноситься саме за фактом притягнення особи до відповідальності за порушення правил військового обліку, який в цьому випадку відсутній.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи у їх співвідношенні з положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про протиправність дії відповідача щодо відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних (інформації) про порушення позивачем правил військового обліку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача шляхом:

- визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку;

- зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Пунктами 1 – 10 частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до приписів частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд враховує, що відповідачем всупереч покладеному на нього, як на суб`єкта владних повноважень, обов`язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не доведено правомірність його дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового-обліку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Отже, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста одинадцять гривень, 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.