Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №320/52493/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ справа №320/52493/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153,

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не виплачує одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", незважаючи на те, що наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/52493/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

21 листопада 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначає, що матеріали справи не містять рапорту позивача за його підписом (датовані до 30.05.2025-термін роботи комісії), який би містив клопотання командира підрозділу, а також інших документів що повинні бути додані до рапорту відповідно до наказу № 899 від 29.04.2025.

При цьому, зазначає, що у матеріалах справи міститься копія рапорту позивача від 06.07.2025, що надісланий до військової частини НОМЕР_1 НГ України 08.07.2025. Однак, зазначений рапорт не містить клопотання командира підрозділу, як це передбачено наказом командира військової частини від 29.04.2025 № 899, окрім цього цей рапорт подано поза встановленого терміну роботи комісії, а саме після 30.05.2025. Отже, у зв`язку з тим, що позивач у встановлений строк не надав власноручно підписаний рапорт, а також інші документи (копію паспорту, копію ІПН тощо) командир підрозділу позивача не мав фізичної можливості зібрати необхідний пакет документів та подати його на розгляд комісії у встановлений строк, у зв`язку з чим комісія документи не розглядала та рішення по суті спірних правовідносин не приймала.

Також, зазначає, що службовим розслідуванням та, в подальшому досудовим розслідуванням та судом, було встановлено факт вчинення позивачем кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за частиною 4 ст. 402 КК України, тобто – непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, у зв`язку з чим, позивач на думку відповідача права на отримання винагороди, передбаченої Постановою № 153 станом на сьогодні не набув.

Представником позивача надана до суду відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві та зазначає, що позивача було притягнуто і до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани», відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 - 17.09.2024. Відповідно до абзацу 4 ст. 26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ строк дії дисциплінарного стягнення «сувора догана» становить три місяці. Отже, зазначене дисциплінарне стягнення було погашено в грудні 2024 року, ще до взяття державою зобов`язань по наданню спірної винагороди та відповідно закріплення права Позивачу на її отримання, а тому не може брати враховано при вирішенні питання про виплату Позивачу. При цьому, зазначає, що Відповідач жодним чином не пояснює чому не було організовано роботу по виконанню наказу Командувача НГУ в такий спосіб, щоб виконати його у строк до 27.02.2025 по визначенню кола певних осіб та збору інформації, і до 03.03.2025 по переданню певної інформації для забезпечення отримання спірної виплати по Позивачу.

Водночас, зазначив, що порядок збору документів, визначений Відповідачем наказом від 29.04.2025 доведений Позивачу не був. Жодним чином Позивача не було повідомлено про необхідність подання будь якого рапорту для отримання спірної виплати в період з 29.04.2025 по 31.05.2025, і можливості самостійного подання такого рапорту письмово через безпосереднього командира під час виконання бойових завдань Позивач не мав.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до Витягу з послужного списку старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий 18 травня 2023 року за контрактом строком на 3 роки до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2023 року №152, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ОСОБА_1 , який прийнятий на військову службу за контрактом відповідно до наказу командира частини від 18.05.2023 № 51 о/с на 3 (три) роки з 18 травня 2023 року по 17 травня 2026 року і призначено на посаду навідника-оператора 2-го розвідувального відділення 2-го взводу розвідки спеціального призначення, роти розвідки спеціального призначення (ВОС-124282П), з присвоєнням первинного військового звання рядового складу «рекрут» та особистого номеру - Г-146194, 18 травня 2023 року.

У період з 30.01.2024 року по 01.11.2024 року проходив військову службу в 1 Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана П. Дорошенка НГУ на посаді старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 2-го відділення 2-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення.

З 10.12.2024 року по 17.11.2025 проходив військову службу в 1 Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана П. Дорошенка НГУ на посаді зовнішнього пілоту (оператор) безпілотних літальних апаратів 3-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.

Матеріали справи містять рапорт ОСОБА_1 від 6 липня 2025 року до командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р, № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», який було направлено засобами поштового зв`язку – 06.07.2025 року.

5 вересня 2025 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив зокрема надати копію відповіді на рапорт ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, надісланого цінним листом з описом 06.07.2025 за накладною № 6350401523661 та інформацію про результати його розгляду.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2025 року №10/27/12-Б-163-Аз за результатом розгляду звернення представника позивача повідомлено, що надати копію відповіді на рапорт ОСОБА_1 стосовно виплати одноразової грошової винагороди не вбачається можливим, оскільки чинним порядком розгляду письмових рапортів військовослужбовців не встановлено обов`язку надання письмової відповіді від командування. Додатково повідомлено, що підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 не вбачаються, оскільки вказаний військовослужбовець притягався до кримінальної відповідальності.

До матеріалів справи додано Висновок службового розслідування «По факту відмови від виконання наказу солдатом ОСОБА_2 та старшим солдатом ОСОБА_1 », яким п.3 висновку запропоновано: За порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині обов`язку додержуватися законів України, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині свято і непорушно додержуватися: Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання. поставленого завдання, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині зобов`язання виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 2-го розвідувального -відділення 2-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 (Г-213484) та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».

Пунктом 4 Висновку визначено, зокрема, що оскільки в діях старшого солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, копію матеріалів службового розслідування направити до Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Харків для внесення відомостей до ЄРДР.

20 листопада 2024 року, Червонозаводським районним судом міста Харкова винесено вирок у справі №646/12665/24, яким ухвалено зокрема:

«Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62024170020007676 , відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2024 року, укладену 12 листопада 2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Яковенком Сергієм Володимировичем якому надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_1 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 12 листопада 2024 року покарання за ч.4 ст.402КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статі 58 КК України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки призначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.»

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та триває до цього часу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Тобто, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вищевказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Застосовуючи зазначені вище критерії, необхідні для отримання такої одноразової грошової допомоги пунктами, суд зазначає, що позивач уклав контракт до досягнення 25-річного віку, на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) позивач проходив військову службу.

Водночас, судом встановлено що позивач притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді «суворої догани» за порушення військової дисципліни, за фактом відмови від виконання наказу, про що свідчить висновок службового розслідування.

Щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани», суд зазначає, що відповідно до статті 3 розділу І Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Статтею 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 97 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 року у справі № 460/13859/21.

Втім, відповідач докази щодо прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» відносно ОСОБА_1 до суду не подав.

Окрім того, 20 листопада 2024 року, Червонозаводським районним судом міста Харкова винесено вирок у справі №646/12665/24, яким ухвалено зокрема:

«Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62024170020007676 , відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2024 року, укладену 12 листопада 2024 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Яковенком Сергієм Володимировичем якому надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_1 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 12 листопада 2024 року покарання за ч.4 ст.402КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статі 58 КК України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки призначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.»

Суд враховує, що у первісній редакції Постанови № 153 підставою для невиплати винагороди була сукупність випадків притягнення до кримінальної відповідальності (два і більше разів), однак після внесення змін Постановою № 942 відповідну норму викладено у новій редакції, якою виключено вимогу повторності та передбачено, що достатнім є сам факт такого притягнення. Наведене свідчить про посилення встановлених умов, за яких особа втрачає право на отримання відповідної виплати.

Питання про наявність чи відсутність права на спірну виплату підлягає вирішенню з урахуванням законодавства, чинного на момент реалізації такого права та прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Матеріали справи містять рапорт ОСОБА_1 від 6 липня 2025 року до командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р, № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», який було направлено засобами поштового зв`язку – 06.07.2025 року та отримано відповідачем – 08.07.2025 року.

Отже, на момент розгляду рапорту позивача діяла редакція Постанови №153 без змін, внесеними Постановою № 942.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що військовослужбовець притягався до кримінальної відповідальності, проте останнім не враховано, що позивач звернувся з рапортом 08.07.2025 року до внесення змін до Постанови №153 (07.08.2025).

Між тим, суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 (надалі, також Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі Міноборони), Збройних Силах України (далі Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктами 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).

Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України "Про звернення громадян" та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Розділом ІІ зазначеного Порядку визначено форми рапортів, де зокрема пунктом 1 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку № 531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі розділом ІV Порядку № 531.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 531, у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою до командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, проте, відповіді на свій рапорт, як зазначає позивач та не заперечує відповідач у листі від 11.09.2025 року №10/27/12-Б-163-Аз за результатом розгляду звернення представника позивача, не отримав.

Як вказано вище, пунктами 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).

Порядком № 531 також визначено, що у разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

При цьому, з наявних в матеріалах справи документів, суд встановив, що позивач адресував свій рапорт не безпосередньому командиру.

Доказів направлення рапорту безпосередньому командиру матеріали справи не містять. Доказів відмови безпосереднього командира в розгляді рапорту позивачем до суду не надано та поданий рапорт таких відомостей не містить.

Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту звернення з рапортом про нарахування йому одноразової грошової винагороди до безпосереднього командира, суд не вбачає підстав для визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , з огляду на що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Також позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".

Оскільки відповідачем не здійснено перевірку відповідності позивача, закріпленим п. 4 Постанови №153, вимогам, зокрема в частині залучення до участі у бойових діях та не належності до кола військовослужбовців, які не мають право на отримання винагороди, та не сформовано жодних висновків в цій частині в спірних діях, то належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Прийняття судом рішення про виплату одноразової грошової винагороди без з`ясування уповноваженим органом усіх обставин та наявності відповідних умов є передчасним, необґрунтованим і може призвести до прийняття безпідставного судового рішення.

Слід зазначити, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 6 липня 2025 року про виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 6 липня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.