Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №320/13862/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ справа №320/13862/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про відмову оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновків та інші передбачені законодавством документи щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, оформлене листом від 18.12.2023 за №7.8-2/15/13/22821.2;

- зобов`язати Київську митницю оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновок та інші передбачені законодавством документи про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів по митній декларації №23UА100060429577U1 від 20.11.2023р.: мито в розмірі 45536,92 грн, ПДВ у розмірі 191255,07 грн., всього у загальній сумі 236791,99 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі, яке вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у позивача визначеного законом права на повернення надміру сплачених сум митних платежів.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Така позиція відповідача була заперечена позивачем у наданій суду відповіді на відзив відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу митниці надійшла заява ТОВ «ВНА ТРЕЙД» від 29.11.2023 № 01 щодо внесення змін до митної декларації від 20.11.2023 № 23UА100060429577U1 та повернення з Державного бюджету України надміру сплачених сум митних платежів.

В зазначеній заяві декларант зазначив, що відбулась технічна помилка при заповненні гр. 36 та гр. 47 товару № 17 митної декларації від 20.11.2023 № 23UА100060429577U1 та просив внести зміну в 36 гр., а саме 241 преференцію, звільнення по миту та по ПДВ товару №17.

На зазначену заяву ТОВ «ВНА ТРЕЙД» листом Київської митниці від 18.12.2023 № 7.8-2/15/13/22821 надано відповідь про відсутність підстав для внесення змін до вказаної вище митної декларації та відповідно, повернення сум митних платежів з Державного бюджету України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України), усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 318 МК України) та являє собою сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч. 1 ст. 246 МК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 266 МК України декларант (особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування) зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 8. ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, такі відомості:

а) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

б) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

з) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

и) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

к) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 31 МК України;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його ОСНОВНІ умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 МК України;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Частиною 8 статті 264 МК України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона е документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 295 МК України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.

Порядок заповнення граф митних декларацій встановлено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».

Відповідно до частини 3 статті 335 МК України у встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму.

Так, відомості щодо задекларованого за вказаною митною декларацією товару заявлено до митного оформлення декларантом ТОВ «ВНА ТРЕЙД». Дані щодо митних платежів товару самостійно визначено та заявлено декларантом.

Отже, оскільки митні платежі заявляються декларантом у митній декларації самостійно, відповідальним за подання недостовірних даних щодо митних платежів та внесення їх у митну декларацію (документу, що засвідчує факти, які мають юридичне значення) є декларант.

Відповідно до статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої їм особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Порядок внесення змін до митної декларації визначено Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21,05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» (далі - Положення).

Відповідно до пункту 33 Положення, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві, за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженого ним особою, зазначаються причини внесення зміни або відкликання митної декларації.

Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Відповідно до пункту 34 Положення, зокрема, не дозволяється внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати.

Із заявою від 29.11.2023 ТОВ «ВНА ТРЕЙД» не надано митниці документів, що не подавались під час декларування товару. Таким чином, при митному оформленні товару за митною декларацією від 20.11.2023 № 23UА100060429577U1 ТОВ «ВНА ТРЕЙД» володіло відомостями щодо порядку оподаткування товару, самостійно забезпечило внесення таких відомостей до митної декларації та сплату належних митних платежів відповідно до обраного митного режиму.

Крім того, відповідно до статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої їм особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана.

Тобто, це є правом митного органу, а не його обов`язком.

Пунктом 927 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України передбачається на ввезені товари із звільненням від оподаткування ввізним митом, подання митному органу звіту про результати використання таких товарів, який свідчить про цільове використання товарів.

Такий звіт складається кожним підприємством (з відображенням реквізитів такого підприємства) і подається в довільній формі щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом.

З моменту митного оформлення товарів підприємством не подавались у встановлені законом строк відповідні звіти, які є обов`язковими для застосування преференції. Таким чином, неможливо пересвідчитись в цільовому використанні товарів з моменту оформлення митної декларації і до теперішнього часу.

Також законодавцем в пункті 927 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України передбачено, що неподання такого звіту підприємством у встановлений законом строк є підставою для відмови в застосуванні преференції (звільнення від оподаткування ввізного мита та ПДВ).

Несвоєчасне подання або неподання звіту про результати використання таких товарів вважається обставиною, визначеною пунктом 3 частини сьомої статті 346 МК України (неподання підприємством в установлені строки митної декларації).

- відповідності до ст. 301 МК УКРАЇНИ порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів встановлено положеннями Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що:

- надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (п.п. 14.1.115);

- помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (14.1.182);

В даному випадку сплачені за вказаною вище митною декларацією грошові зобов`язання (митні платежі) не є надміру сплаченими, оскільки митниця не нараховувала такі податки, сума податків декларантом розрахована та задекларована самостійно. Також дані платежі не є помилково сплаченими, оскільки особа є платником відповідного податку.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПКУ встановлено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно п. 56.11 ст. 56 ПКУ не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Тобто, митне оформлення товарів за митною декларацією здійснено самостійно відповідно до заявлених декларантом позивача відомостей про товари та наданих документів. Митниця, при цьому, не відмовляла у митному оформленні, підтвердивши дані, самостійно заявлені декларантом.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Таким чином, обов`язковою умовою для здійснення повернення помилково сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту помилково сплати коштів.

Оскільки позивач під час митного оформлення товару самостійно прийняв рішення про не застосування преференції щодо сплати ввізного мита та ПДВ, а митний орган погодився з зазначеним фактом, та оформив митну декларацію без порушення митного законодавства та податкового кодексу, про що не заперечує позивач, шляхом перерахунку коштів в Бюджет України, то факту помилкової сплати ввізного мита та ПДВ не вбачається. А отже, законні підстави щодо задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.