Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №160/31894/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуСправа №160/31894/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №046350020963 від 23.10.2025р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р.;

- зобов`язати відповідача-1 зарахувати до спеціального та пільгового стажу за Списком №1 роботи один місяць служби за три час проходження військової служби за мобілізаціями - з 19.02.2015р. по 19.04.2016р. та з 26.02.2022р. по 15.10.2025р. в стаж роботи за професією "майстра гірничого підземного з повним робочим днем у шахті";

- зобов`язати відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення до органів пенсійного фонду 15.10.2025р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.10.2025р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №046350020963 від 23.10.2025р. було відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років. Позивач вважає наведене рішення відповідача-2 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду. У відповіді на відзив від 15.12.2025р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові.

Ухвалою суду від 01.12.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1,2 зокрема надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.12.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив ухвалити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що пільговий стаж роботи позивача за частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 – IV від 09.07.2003 року склав 14 років 4 місяці 14 дні, обчислений відповідно до переліку професій по Постанові КМУ №202 від 31.03.1994 “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку про безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин)”; пільгове обчислення періодів безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації один місяць за три, передбачено для призначення пенсії згідно Закону України №2262, а для призначення пенсії згідно Закону України №1058 пільгове обчислення стажу один місяць за три не передбачено. Стосовно позовних вимог позивача про врахування періодів військової служби в особливий період з 19.02.2015 по 19.04.2016 та з 26.02.2022 по 15.10.2025 до пільгового стажу слід зазначити, що такі періоди не відповідають наданим довідкам №2710/55 від 30.07.2025 та №4908 від 20.04.2016. Відповідно до довідок, періоди безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації зазначені інші, а саме: з 24.03.2015 по 07.07.2015, з 31.08.2015 по 08.10.2015, з 14.05.2022 по 16.05.2022, з 11.06.2022 по 04.11.2022, з 21.12.2022 по 11.04.2023, з 27.04.2023 по 19.07.2023, з 31.07.2023 по 06.05.2024, з 19.05.2024 по 09.09.2024, з 22.09.2024 по 28.10.2024, з 30.10.2024 по 22.01.2025, з 25.01.2025 по 05.02.2025, з 13.02.2025 по 04.04.2025, з 06.04.2025 по 01.05.2025, з 14.05.2025 по 06.06.2025, з 08.06.2025 по 23.07.2025 та з 26.07.2025 по 30.07.2025, при цьому, спірні періоди, зазначені позивачем в позовних вимогах, враховані до пільгового стажу згідно наданих довідок.

16.12.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивача в повному обсязі посилаючись на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву Позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, отже, вимога позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію протирічить обставинам справи, оскільки Головне управління не має відношення до прийнятого рішення; згідно довідок Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2016 № 4908 та ВЧ НОМЕР_2 від 30.07.2025 № 2710/55, позивач під час проходження військової служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України зараховано позивачу до спеціального та пільгового стажу роботи в одинарному розмірі; посилання позивача на наказ Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року є безпідставними, оскільки даний нормативно-правовий акт застосовується при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.07.2026р. було продовжено строк розгляду даної справи до 06.07.2026р.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 06.07.2026р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

15.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у справі, та не заперечується учасниками справи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №046350020963 від 23.10.2025р. було відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років, що підтверджується змістом його копії, наявної у справі.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-2 №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р., у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача-1 зарахувати до спеціального та пільгового стажу за Списком №1 роботи один місяць служби за три час проходження військової служби за мобілізаціями - з 19.02.2015р. по 19.04.2016р. та з 26.02.2022р. по 15.10.2025р. в стаж роботи за професією "майстра гірничого підземного з повним робочим днем у шахті"; призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення до органів пенсійного фонду 15.10.2025р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

Згідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

Згідно статті 2 Закону України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення "Про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" № 530 (далі-Положення №530) передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсії (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 заззначає, що "...відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, Суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення".

Як встановлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 21.12.2015р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно наявної у справі копії військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач у періоди з 19.02.2015 по 19.04.2016 та з 26.02.2022 по 15.10.2025 (звернення із заявою про призначення пенсії) проходив та проходить військову службу під час мобілізації.

При цьому, відповідно до копій довідок Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2016 № 4908 та ВЧ НОМЕР_2 від 30.07.2025 № 2710/55, позивач у періоди з 24.03.2015 по 07.07.2015, з 31.08.2015 по 08.10.2015, з 14.05.2022 по 16.05.2022, з 11.06.2022 по 04.11.2022, з 21.12.2022 по 11.04.2023, з 27.04.2023 по 19.07.2023, з 31.07.2023 по 06.05.2024, з 19.05.2024 по 09.09.2024, з 22.09.2024 по 28.10.2024, з 30.10.2024 по 22.01.2025, з 25.01.2025 по 05.02.2025, з 13.02.2025 по 04.04.2025, з 06.04.2025 по 01.05.2025, з 14.05.2025 по 06.06.2025, з 08.06.2025 по 23.07.2025 та з 26.07.2025 по 30.07.2025 брав участь в антитерористичній операції та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Звертаючись до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком та до суду з даним позовом, позивач наголошує, що час проходження ним військової служби за мобілізаціями з 19.02.2015р. по 19.04.2016р. та з 26.02.2022р. по 15.10.2025р. має бути обчислений кратно, а саме: один місяць служби за три.

У постанові від 20.04.2026 у справі №460/1349/24 Верховний Суд вказує на те, що пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови КМУ №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови КМУ №119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування зазначених періоду до пільгового стажу позивача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у кратному обчисленні.

Отже, з урахуванням аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 правомірно було відмовлено позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, а, відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність рішення відповідача-2 протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р., з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, встановлених судом обставин у справі та висновків Верховного Суду, які наведені вище та позивачем не спростовані.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-2 рішення №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р., суд приходить до висновку, що пенсійний орган, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушень прав позивача при прийнятті оспорюваного рішення відповідача-2 №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р., а тому у задоволенні даних позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №046350020963 від 23.10.2025р. щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 15.10.2025р.(основних вимог), а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення похідних вимог позивача про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до спеціального та пільгового стажу за Списком №1 роботи один місяць служби за три час проходження військової служби за мобілізаціями - з 19.02.2015р. по 19.04.2016р. та з 26.02.2022р. по 15.10.2025р. в стаж роботи за професією "майстра гірничого підземного з повним робочим днем у шахті"; призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення до органів пенсійного фонду 15.10.2025р.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, а також і те, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №046350020963 від 23.10.2025р., зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва